Справа № 537/1323/18 Номер провадження 22-ц/814/387/18Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
14 листопада 2018 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду у складі:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Кузнєцової О.Ю.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача - адвоката ОСОБА_2
на ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 13 вересня 2018 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи: Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про зміну черговості спадкування.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи: Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зміну черговості спадкування, залишено без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
З цією ухвалою не погодилась позивач ОСОБА_3., представник якої у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що до винесення рішення Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області від 25 вересня 2017 року у справі №537/5462/16 та набрання ним законної сили 18.12.20017 року, ОСОБА_3 фактично була спадкоємцем ОСОБА_5 і необхідності у захисті її прав в судовому порядку шляхом подання позову про зміну черговості спадкування не було.
Так, оскільки до скасування судовим рішенням у справі №537/5462/16 свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3, остання не мала підстав для звернення до суду з даним позовом до ОСОБА_4, якому до того ж було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5, а тому позовна давність за позовними вимогами у даній справі №537/1323/18 ОСОБА_3 не пропущена, а висновки суду в цій частині зроблені з неправильним застосуванням ст.ст.256,261 ЦК України.
Зауважує, що Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області, в порушення вимог ч.4 ст.267 ЦК України, дійшовши висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, залишив позовні вимоги без розгляду на підставі ст.126 ЦПК України, за наявності прямо встановленого законом обов'язку прийняти рішення про відмову в позові.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У березні 2018 року позивач звернулася до місцевого суду з вказаним позовом, до відповідача, в якому просила визнати за нею (ОСОБА_3), яка є спадкоємцем четвертої черги, право на спадкування за законом разом із спадкоємцем другої черги - ОСОБА_4, після померлого 06.08.2012 року ОСОБА_5, вирішити питання судових витрат (а.с.1-4).
УхвалоюКрюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від10.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 11 год. 00 хв. 12.02.2018 року (а.с.38-39).
12.06.2018 року на адресу місцевого суду надійшла заява ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності (а.с.52).
В подальшому, як зазначено вище, місцевим судом було постановлено оскаржувану ухвалу (а.с.76-79).
При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий суд виходив із того, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. А тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_3 пропустила строк на звернення до суду з позовною заявою про зміну черговості спадкування, внаслідок чого наявні підстави для застосування до даних правовідносин положень ст.126 ЦПК України, оскільки право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а тому даний позов підлягає залишенню без розгляду.
Проте, такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, з аналізу наведеної вимоги закону вбачається, що в ній визначено право суду на залишення без розгляду документів у разі їх подачі поза межами визначеного законом або судом процесуального строку.
При цьому, позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто він не є процесуальним строком, а являється інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах та у господарських відносинах.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що застосування до даних правовідносин ст.126 ЦПК України, як підстави залишення без розгляду позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності є безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14 визначено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до вищевикладеного, законодавцем чітко визначено, що у разі, коли суд приходить до висновку, що особа пропустила строк позовної давності, то це є підставою для відмови в задоволенні даного позову, а не залишення його без розгляду відповідно до ст.126 ЦПК України.
Відтак, місцевий суд дійшов невірного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, порушивши при цьому норми процесуального права, внаслідок чого оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням даної справи до місцевого суду для продовження розгляду.
З огляду на наведене доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
Окрім того, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31.10.2018 року відкрито провадження по даній справі та відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору в розмірі 352,40 грн. до ухвалення судового рішення у справі (а.с.98-99).
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява, відповідно до статті 257 цього Кодексу, залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що даною постановою апеляційну скаргу представника позивача - адвоката ОСОБА_2, задоволено, а оскаржувану ухвалу місцевого суду скасовано, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_4 необхідно стягнути суму відстроченого судового збору в розмірі 352,40 грн. на користь держави.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи , порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.368, п.6 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.379, ст.ст.382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката ОСОБА_2, - задовольнити.
Ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 13 вересня 2018 року, - скасувати.
Матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участі третьої особи: Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про зміну черговості спадкування., - повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_4352,40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.) грн. судового збору на користь держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ Ю.В. Дряниця
О.Ю. Кузнєцова