Справа № 554/2486/17 Номер провадження 22-ц/814/45/18Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
12 листопада 2018 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Панченко О.О., Триголов В.М.,
за участю секретаря Ачкасової О.Н.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 05 червня 2018 року (час ухвалення рішення з 16:10 по 17:28; дата виготовлення повного тексту рішення - 11 червня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 12.08.2011 року по 27.11.2015 року.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що стосунки між сторонами розпочались з 2008 року та продовжувались майже сім років, а з 19.04.2011 року вони взагалі розпочали проживати разом однією сім'єю, як чоловік та дружина і 27 листопада 2015 року одружились та обвінчались.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 червня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 27.11.2011 року по 27.11.2015 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 вказував, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази, надані сторонами, та не в повній мірі з'ясував обставини по справі, залишив поза увагою той факт, що він постійно доглядав свою хвору сестру і в силу своїх обов'язків відносно третіх осіб не міг підтримувати подружні відносини та проживати разом з позивачкою.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3, навівши свої спростування на доводи апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, стверджує про його законність і обґрунтованість.
Указом Президента України від 29.12.2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» та Указом Президента України від 28.09.2018 року № 297/2018 «Про переведення суддів» Апеляційний суд Полтавської області ліквідовано, утворено Полтавський апеляційний суд, суддів переведено до Полтавського апеляційного суду.
18.10.2018 року справу передано до Полтавського апеляційного суду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у межах заявлених вимог, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджено належними та допустимими доказами, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.48).
27 листопада 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що Центральним ВРАЦС Полтавського МУЮ зроблено актовийзапис № 1956 (а.с.15).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.15).
Відповідно до судового наказу Октябрського районного суду м.Полтави від 16 січня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 02.01.2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.146).
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини (а.с.140).
Встановивши наведені обставини та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з доведеності обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги.
Перевіркою матеріалів справи не встановлена наявність обставин, передбачених ч.4, ч.5 ст.367 ЦПК України, а тому відповідно до приписів ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги.
По суті доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судом доказів та суб'єктивних тверджень про характер відносин між сторонами.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права (ст.3, ст.74 СК України), належним чином дослідив надані сторонами докази і зробив правильні висновки по суті спору,
За ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, передусім виступає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; показання свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, тощо.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пунктами другим, третім ч.4 ст.265 ЦПК України встановлено, що суд першої інстанції у своєму рішенні має зазначити докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; навести мотивовану оцінку кожного аргументу учасника справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Суд першої інстанції дослідив показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, письмові документи: свідоцтво про народження ОСОБА_6, договори, чеки, квитанції, накладні на придбання товарів, у т.ч. побутової техніки, світлини (фотографії), рішення судів, якими встановлені факти, що не підлягають доказуванню (ч.5 ст.82 ЦПК України), та інші.
Аналіз наведених доказів у їх сукупності не викликає розумних сумнівів щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції.
Твердження апеляційної скарги про те, що відповідач з жовтня 2010 року став опікуном своєї недієздатної сестри, отже з цього часу проживав разом з нею та своїми батьками не спростовують висновки суду першої інстанції, так як не підтверджені іншими об'єктивним доказами, а закон не пов'язує статус опікуна з обов'язковим проживанням разом з недієздатним.
Не можуть бути також прийняті до уваги і заперечення відповідачем свого батьківства відносно ОСОБА_6, зважаючи на наявність судового рішення, яке не скасоване у встановленому порядку (рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15 лютого 2018 року.)
Інші доводи і твердження апеляційної скарги є власним баченням відповідачем фактів та подій у відносинах з позивачкою, отже вони не потребують обґрунтованих відповідей для забезпечення права відповідача на справедливий суд у розумінні приписів ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіркою матеріалів справи не встановлено обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість чи обов'язок скасування або ж зміни судового рішення.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 05 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2018 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: О.О.Панченко
В.М.Триголов