Житомирський апеляційний суд
Справа №273/154/18 Головуючий у 1-й інст. Новицький Є. А.
Категорія 34 Доповідач Коломієць О. С.
12 листопада 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
за участю секретаря
судового засідання Добровольської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 273/154/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року, яке ухвалено суддею Новицьким Є.А. в м. Баранівка Житомирської області
У лютому 2018 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що рішенням Баранівського районного суду від 03.01.2013 року по справі №0602/86/2012 встановлено факт завдання відповідачем матеріальної та моральної шкоди позивачу, завданої смертю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнуто з відповідача на її користь кошти в сумі 2602,50 грн на відшкодування заподіяної майнової шкоди та 50000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Відповідач ухиляється від виконання рішення суду, при надходженні постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату відразу звільняється з роботи. З дня постановлення рішення у справі відповідачем сплачено лише 3000 грн боргу.
За п'ять років, внаслідок інфляційних процесів, що відбуваються у країні, розмір стягнутої судом та не виплаченої позивачці майнової та моральної шкоди значно знецінився.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на її користь 61705,51 грн інфляційних втрат та 4464,23 відсотків за користування несплаченими коштами за період з 09.02.2015 року по 09.02.2018 року.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог повністю. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не звернув уваги, що рішенням суду на користь позивача стягнуто з відповідача кошти, які останній не сплатив. Таким чином, спір стосується порушення грошового зобов'язання, а тому є всі підстави для стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, відповідно до ст. 625 ЦК України. Разом з тим, суд на вказані обставини уваги не звернув, безпідставно не застосував правові позиваці ВС у подібних правовідносинах, що призвело на її думку до ухвалення незаконного рішення.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги визнав необґрунтованими, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Під час розгляду справи було встановлено, що рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 03.01.2013 р., яке набрало законної сили 29.03.2014 р., у справі № 0602/86/2012 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнуто 52602,50 грн (а.с.4-7).
На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_2 видано виконавчий лист від 15.04.2013 р. №0602/86/2012, який пред'явлено до виконання (а.с.8).
22 квітня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка направлена сторонам для відома та виконання. (а.с.14).
З моменту відкриття виконавчого провадження відповідач сплатив позивачу на виконання рішення суду кошти в розмірі 3000 грн (а.с.17). На даний час рішення суду не виконано.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що положення ч.2 ст. 625 ЦК України у даному випадку не підлягають до застосування, оскільки стягнення грошових коштів за рішенням суду не є грошовим зобов'язанням та не поширюються на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тому, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначила, що відшкодування заподіяної злочином майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням, а тому у разі порушення вказаного грошового зобов'язання у особи виникає право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_3 має грошове зобов'язання перед позивачем ОСОБА_2, що підтверджує рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 03.01.2013 р., яке набрало законної сили 29.03.2014 р., про стягнення з відповідача на користь позивача 2602,50 грн. майнової шкоди та 50000,00 грн. моральної шкоди. Рішення на даний час відповідачем не виконано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір інфляційних втрат станом на 31.12.2017 р. становить 61705,51 грн., а 3% річних за період з 09.02.2015 р. по 09.02.2018 р. - складає 4464,23 грн.
З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат і трьох процентів річних в сумі 66169,75 грн. з вищевказаних підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1762 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 21 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання : АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце проживання : АДРЕСА_2) 61705,51 грн. інфляційних втрат станом на 31.12.2017 р. та 4464,23 грн. відсотків за користування несплаченими коштами за період з 09.02.2015 р. по 09.02.2018 р., а всього 66 169, 75 грн., у зв'язку з несвоєчасним виконання грошового зобов'язання по відшкодуванню заподіяної матеріальної та моральної шкоди, відповідно до рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 03.01.2013 р.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання : АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір в розмірі 1762 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2018 року.
Головуючий Судді