Провадження № 11-кп/803/572/18 Справа № 205/1749/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2018 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040690000148за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2018 року, ухвалений стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина
України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені фактичні обставини.
За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2018 року ОСОБА_7 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Строк відбуття покарання вирішено рахувати з 20 січня 2018 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19 620 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 200 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Судом ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні у м. Дніпрі за обставин, викладених у вироку, умисного вбивства потерпілого ОСОБА_10 .
Як установив суд, 20 січня 2018 року, в період часу з 15.00 год. до 18.00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи у будинку № 192 по вул. Мостовій у м. Дніпрі, в ході розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно наніс не менше двох ударів руками в область носа та не менше двох ударів в область верхніх кінцівок потерпілого, після чого взяв господарський (кухонний) ніж, який лежав на столі та наніс вказаним ножем потерпілому один удар в область тулубу.
В результаті умисних дій ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_10 отримав легкі тілесні ушкодження та тяжке тілесне ушкодження, від якого настала смерть потерпілого.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційний скарзі прокурор не оспорюючи вирок суду в частині висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину, а також правильності призначення покарання за ч. 1 ст. 115 КК України, просить вирок суду змінити та виключити з формулювання обвинувачення у мотивувальній частині вироку, яке суд визнав доведеним, посилання на висновок судово- медичної експертизи № 177. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обгрунтування апеляційних вимог прокурор зазначив, що судом безпідставно здійснено посилання на доказ - висновок судово-медичної експертизи № 177, в той час як докази на підтвердження встановлених судом обставин мають викладатись окремо у мотивувальній частині судового рішення. З урахуванням того, що обвинувачення у зазначеній судом редакції містилось у обвинувальному акті, зробив висновок, що суд не сформулював обвинувачення, яке визнав доведеним, оскільки саме суд встановлює обставини злочину, які знайшли своє підтвердження за результатами судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду у зв”язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На його думку, в ході судового розгляду не встановлена винність його підзахисного ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вбивства потерпілого ОСОБА_10 . Зазначив, що його підзахисний в ході розслідування і судового розгляду не підтвердив факт заподіяння зазначених легких тілесних ушкоджень потерпілому будь-яким способом, в тому числі і руками, а також не підтвердив факт заподіяння потерпілому ножем тяжкого тілесного ушкодження і його показання не спростовані під час судового розгляду і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, в тому числі дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами. Вважає, що твердження експерта ОСОБА_11 у висновках СМЕ № 177/79-Е від 12.03.2018 р. про можливість виникнення тілесних ушкоджень у вигляді двох саден на спинках носа потерпілого при обставинах, зазначених в протоколі проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 від 09 березня 2018 року, не основане на показаннях підозрюваного ОСОБА_7 в ході слідчого експерименту і в цілому не грунтується на результатах слідчого експерименту.
Беручи до уваги вищевказані розбіжності по механізму виникнення тілесних ушкоджень у вигляді 2 саден на спинці носа потерпілого, садна на задній поверхні правого ліктьового суглобу синяку по верхньо-передній поверхні лівого плечового суглобу, викладені у висновках СМЕ ОСОБА_11 № 177 від 22.02.2018 р. і № 177/79-Е від 12.03.2018 р., сторона захисту в ході судового розгляду заявила клопотання відповідно до ст. 350 КПК України про допит судмедексперта ОСОБА_11 в судовому засіданні в порядку ст. 356 КПК України по висновкам вказаних судмедекспертиз для усунення зазначених розбіжностей у висновках вказаних СМЕ, що, на його думку, має істотне значення для кримінального провадження. Однак, судом в задоволенні клопотання було відмовлено, тому вважає, під час судового розгляду залишилися недослідженими вищевказані обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення, тобто має місце неповнота судового розгляду.
Крім того, в мотивувальній частині вироку суд вказав, що обвинувачений ОСОБА_7 в ході слідчого експерименту від 09 березня 2018 року нібито пояснив, що він наніс близько трьох ударів в область голови потерпілого, але обвинувачений ОСОБА_7 таких пояснень в ході слідчого експерименту не надавав, що підтверджується протоколом слідчого експерименту від 09 березня 2018 року.
На його думку, твердження суду у вироку про заподіяння обвинуваченим ОСОБА_7 руками вищевказаних легких тілесних ушкоджень потерпілому у виді двох саден на спинках носа, а також на верхніх кінцівках, не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду. Однак суд не взяв до уваги ці обставини, які могли істотно вплинути на його висновки.
Вважає, що висновки суду не грунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах.На думку сторони захисту, наявність плям крові вірогідно потерпілого на лицьовій частині футболки обвинуваченого ОСОБА_7 не є доказом заподіяння обвинуваченим ОСОБА_7 ножового поранення потерпілому ОСОБА_10 . Фактично, в ході досудового слідства та судового розгляду так і не встановлені обставини, при яких на футболку обвинуваченого ОСОБА_7 потрапили краплі крові потерпілого ОСОБА_10 , а саме не встановлено механізм утворення плям крові на зазначеній футболці обвинуваченого. Вважає, що в ході судового розгляду залишилися недослідженими вищевказані обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, тобто має місце неповнота судового розгляду. Таким чином, посилання суду на висновки судово-медичної цитологічної експертизи № 173 від 09.03.2018 р. як письмовий доказ вчинення його підзахисним інкримінованого йому злочину спростовується висновками СМЕ № 681-e від 06.03.2018 р., а судом не встановлено обставин, при яких кров обвинуваченого ОСОБА_7 могла б потрапити на ніж, приєднаний як речовий доказ до кримінального провадження. Тобто, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і містять істотні суперечності.
Окрім того вважає, що стороною обвинувачення порушені вимоги ч. 2 ст. 290 КПК України, оскільки не надано доступ стороні захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а саме з висновками судово-медичних цитологічних експертиз, чим істотно порушено право обвинуваченого на захист.
На думку сторони захисту, у висновках судово-психіатричної експертизи № 39 від 03.03.2018 року є висновки, що суперечать вимогам кримінального-процесуального закону.
Вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні належні, допустимі і достовірні докази для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. На його думку, має місце неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що в ході судового розгляду не встановлена його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а судовий розгляд був занадто швидкий та необ”єктивний.
Зазначив, що він не спричиняв потерпілому легкі тілесні ушкодження, а також ніж в руки не брав, удару ножем не наносив, що висновки суду викладені у вироку про те, що він наніс потерпілому близько трьох ударів в область голови, не відповідають дійсності, оскільки він таких пояснень в ході слідчого експерименту не надавав. На його думку, в ході судового розгляду залишились недослідженими обставини, з”ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого, та законного судового рішення.
Вказав, що в ході додаткового ознайомлення з матеріалами кримінального провадження встановив, що в матеріалах кримінального провадження відсутній висновок судово-медичної цитологічної експертизи № 174 від 09.03.2018 року, а є тільки титульний лист.
Вважає, що в порушення вимог ч.2 ст.290 КПК України, йому не було надано доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, чим порушено його право на захист.
Вважає, що у даному кримінальному провадженні відсутні належні, допустимі і достовірні докази для ухвалення обвинувального вироку щодо нього у вчиненні інкримінованого йому злочину, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченого.
В запереченні прокурор просить апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення. Посилається на те, що приведені в апеляційних скаргах доводи безпідставні.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу його захисника, з підстав, зазначених у скаргах просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні доводам апеляційних скарг, і просив вирок суду скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції, в задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора - відмовити.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, просив її задовольнити, а вирок суду змінити та виключити з формулювання обвинувачення у мотивувальній частині вироку, яке суд визнав доведеним, посилання на висновок судово- медичної експертизи № 177. Заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, вважав їх безпідставними, а вирок суду стосовно ОСОБА_7 в цій частині без змін, а скарги - без задоволення.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , в судовому засіданні вважав апеляційні скарги його та обвинуваченого ОСОБА_7 обгрунтованими і просив їх задовольнити , в задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора - відмовити.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Посилання в апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, досудове розслідування та судовий розгляд за провадженням проведено неповно є необгрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що судовий розгляд у ньому проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у провадженні не допущено.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у кримінально-караному діянні зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв'язку відповідно до приписів ст. 94 КПК.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу змісту показань потерпілої, яка була безпосередньо допитана в судовому засіданні і підтвердила його вину.
Так, потерпіла ОСОБА_9 , мати потерпілого ОСОБА_10 , в судовому засіданні показала, що 20 січня 2018 року син повідомив їй, що їде на відпочинок до обвинуваченого ОСОБА_7 , з яким вони разом проходили військову службу, зі спливом часу їй подзвонили та повідомили, що він вбитий. Також вона зазначила, що спілкувалась з дружиною ОСОБА_7 , яка зазначила, що останній інколи може бути дуже агресивним, тобто вона не виключала можливість того, що ОСОБА_7 міг вбити ОСОБА_10 .
Свідки по справі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які є близькими родичами обвинуваченого, скористувались наданим правом не свідчити відносно нього та відмовилися від надання судом показань щодо відомих їм подій, які мали місце 20 січня 2018 року та призвели до вбивства потерпілого ОСОБА_10 .
Доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджуються фактичними даними, що містяться у протоколі огляду приміщення будинку, де було скоєно вбивство потерпілого ОСОБА_10 , в ході якого було виявлено та вилучено ніж, який має сліди РБК; протоколу огляду виявленого в приміщенні кімнаті № 1 трупа ОСОБА_10 , на одязі якого було виявлено рідину бурого кольору; у висновках судово-медичних, судово-імунологічної, судово-цитологічної, медико-криміналістичної експертиз; а також на підставі інших доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
Розглянувши проведену у кримінальному провадженні судово-медичну експертизу, згідно якої труп потерпілого ОСОБА_10 має два садна на спинці носа праворуч у верхній третині та на спинці носа ліворуч у середній третині, садно по задній поверхні правого ліктьового суглобу, синець по верхньо-передній поверхні лівого плечового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, та проникаюче колото-різане поранення грудної клітини, суд установив причину смерті ОСОБА_10 та ступінь тяжкості заподіяних останньому тілесних ушкоджень. Посилаючись на ці об'єктивні дослідження, прийнявши до уваги дані в експертних висновках щодо локалізації, характеру й механізму утворення виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, зіставивши їх з іншими доказами, суд установив наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_7 , та настанням смерті.
За матеріалами кримінального провадження смерть ОСОБА_10 настала від тілесного ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження і знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті.
Як убачається з висновку судової медико-криміналістичної експертизи, виявлені при дослідженні шматка шкіри з передньої поверхні грудної клітини трупа тілесні ушкодження могли бути заподіяні клинком ножа, який було вилучено в ході проведення огляду місця події.
За висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень або наслідків від їх загоєння на голові, обличчі, тулубі та верхніх кінцівках не виявлено.
Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи, проведеної за результатами даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_7 , характер та локалізація утворення тілесних ушкоджень, вказаних підозрюваним в ході даної слідчої дії, а саме у вигляді саден на спинці носа, не суперечить механізму їх отримання потерпілим ОСОБА_10 , тобто могли бути спричинені від дії тупого твердого предмету з обмеженою контакуючою поверхнею, якими могли бути рука, зжата в кулак або інші тупі тверді предмети.
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи в слідах на футболці, відповідно до протоколу огляду речей вилученої у підозрюваного ОСОБА_7 під час затримання, містяться сліди крові людини, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_10 . При цьому виключається походження вказаних слідів від підозрюваного ОСОБА_7 .
Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи сліди крові на ножі, який було вилучено в ході огляду місця події, можуть походити від потерпілого ОСОБА_10 , а також можуть містити домішки крові обвинуваченого ОСОБА_7 .
Крім того, згідно висновку судово-цитологічної експертизи не можна виключити можливість домішку клітин ОСОБА_7 у піднігтьовому вмісті лівої руки потерпілого.
З цих підстав доводи в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого про те, що судово- цитологічною експертизою за результатами дослідження не виключається можливість походження слідів крові на ножі, які належать ОСОБА_7 , а тому неможливо вважати доказом його вини, є безпідставними, оскільки висновок останньої у сукупності з дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджує правильність зроблених судом висновків про доведеність вини ОСОБА_7 в кримінальному правопорушенні щодо потерпілого ОСОБА_10 .
Крім того, посилання обвинуваченого та захисника на той факт, що ОСОБА_7 не наносив удари по обличчю потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок яких він отримав легкі тілесні ушкодження, спростовуються як протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , під час якого останній в присутності експерта, понятих та захисника показав, що наніс близько трьох ударів в область голови потерпілого, так і висновком додаткової судово-медичної експертизи, що не суперечить механізму їх отримання потерпілим ОСОБА_10 , тобто отримані ним тілесні ушкодження могли бути спричинені від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути рука, зжата в кулак або інші тупі тверді предмети.
Виходячи з наведеного, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника,в яких вони стверджують, що судом не дана оцінка зібраним у провадженні доказам обвинувачення в умисному вбивстві ним ОСОБА_10 , є безпідставними, як і їх доводи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо того, що в результаті удушення потерпілим ОСОБА_10 він втратив свідомість та не пам'ятає, щоб наносив останньому удар ножем, були предметом перевірки суду першої інстанції, який визнав їх безпідставними, спростовуються висновком судово-психіатричної експертизи, згідно якої висловлювання обвинуваченого на ту обставину, що він втратив свідомість не є хворобливими, а носять захисно-симулятивний характер, тобто є захисно-установчою поведінкою внаслідок реакції на суб'єктивно складну судово-слідчу ситуацію.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 про завдання численних ударів самому обвинуваченому, які, за його показаннями, йому наніс потерпілий ОСОБА_10 , то вони спростовуються висновком судово-медичної експертизи, якою встановлено у ОСОБА_7 відсутність будь-яких тілесних ушкоджень або наслідків від їх загоєння на голові, обличчі, тулубі та верхніх кінцівках.
Під час досудового розслідування та при судовому розгляді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінального правопорушення. Тому апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про відсутність допустимих доказів його вини у заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень та тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило його смерть, є безпідставними.
Оцінивши докази, суд дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_7 на грунті особистих неприязних стосунків наніс потерпілому ОСОБА_10 не менше двох ударів руками в область носа та не менше двох ударів в область верхніх кінцівок потерпілого, після чого наніс ножем один удар в область тулубупотерпілому ОСОБА_10 , внаслідок чого заподіяв тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, в результаті чого останній помер.
Безпідставними є доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про відсутність в матеріалах кримінального провадження висновку судово-медичної цитологічної експертизи за № 174 від 09 березня 2018 року, а наявність лише титульного першого листа висновку, що спростовуються матеріалами кримінального провадження (а.к.п. 139-141).
За таких обставин з урахуванням установленої судом сукупності фактів, що належать до предмета доказування у провадженні, винні дії ОСОБА_7 обгрунтовано отримали юридичну оцінку за ч. 1 ст. 115 КК.
Суд першої інстанції ретельно перевіряв доводи, висунуті обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником на захист обвинуваченого. Викладений у вироку мотив визнання цих доводів безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам провадження, апеляційний суд знаходить обгрунтованими і погоджується з ними.
Проявів упередженості щодо обвинуваченого з боку органів досудового розслідування і суду вивченням матеріалів кримінального провадження не виявлено. Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх обвинуваченим та його захисником в апеляційних скаргах, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду. Тому доводи в скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про неправильну оцінку доказів судом у вироку є безпідставними.
Доводи ж обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника в апеляційних скаргах про те, що деякі обставини провадження всебічно не досліджені: зокрема, на його думку, суд повинен був допитати судово-медичного експерта-імунолога, дослідити наявність сердечного захворювання у потерпілого ОСОБА_10 , встановити механізм потрапляння плям крові потерпілого на футболку обвинуваченого ОСОБА_7 , для чого провести трасологічну експертизу, є безпідставними, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засіданні, з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини зазначеного у вироку кримінального правопорушення.
З огляду на те, що вивченням матеріалів провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом обставин кримінального провадження, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.
Таким чином, твердження обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про недоведеність вини обвинуваченого у зазначеному кримінальному правопорушенні, а також доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, належно перевірялися в судовому засіданні й обгрунтовано визнані безпідставними.
Викладені в їх апеляційних скаргах твердження про те, що висновок судово-психіатричної експертизи № 39 від 03 березня 2018 року є недопустимим доказом також не знайшли свого підтвердження сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів. При проведенні експертизи вихідні дані для її проведення було надано слідчим у постанові про її призначення, при цьому комісія експертів використовувала дані, які містилися в доказах, отриманих під час досудового розслідування з дотриманням вимог КПК України.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги вищевказаний висновок, який є належно аргументований експертом, відповідає фактичним обставинам справи, водночас не суперечить іншим взятим до уваги доказам. Крім того, доводи обвинуваченого та його захисника не заслуговують на увагу, оскільки за матеріалами кримінального провадження була проведена комплексна судова психолого-психіатрична експертиза експертами Комунального закладу "Дніпропетровська клінічна псіхіатрична лікарня” зі стажем роботи від 11 до 25 років, від 1 до 5 кваліфікаційного класу.
Переконливих доказів на підтвердження доводів, викладених обвинуваченим та його захисником в апеляційних скаргах не наведено, і такі не були встановлені судом апеляційної інстанції.
Щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі, про порушення обвинуваченому ОСОБА_7 для ознайомлення матеріалів досудового розслідування, то апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.п. 14, 15 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку статті 221 цього Кодексу та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення. Невручення обвинуваченому після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження копій деяких матеріалів провадження, колегія суддів не вважає суттєвим порушенням, оскільки ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2015 року ОСОБА_16 був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і після цього він перестав звертатися до суду за отриманням копій матеріалів провадження. З огляду на зазначене обвинувачений мав достатній строк для ознайомлення з матеріалами провадження, під час якого мав можливість робити необхідні виписки та копії.
Не можна погодитися і з твердженнями обвинуваченого та його захисника в апеляційних скаргах про порушення його права за захист, яке виявилося в порушенні вимог ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів кримінального провадження.
Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що відповідно до протоколу доступу до матеріалів кримінального провадження сторона захисту в повному обсязі ознайомилась з матеріалами кримінального провадження, будь-яких клопотань, доповнень та зауважень не має.
Покарання ОСОБА_7 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, принципу індивідуалізації покарання, даним про його особу та обставинам, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Заданими проведеної щодо ОСОБА_7 експертизи судово-психіатричної експертизи він хронічним психічним захворюванням не страждав і не страждає, є осудним.
Разом з тим, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про порушення вимог кримінального процесуального закону при ухваленні вироку, то вони є достатньо обгрунтованими, законними і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначається, зокрема, формулювання обвинуваченого, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.
Однак, цих вимог закону суд першої інстанції при ухваленні вироку дотримався не в повній мірі.
Так, у формулюванні обвинувачення, яке суд виклав у мотивувальній частині вироку як доведене під час судового розгляду, судом безпідставно здійснено посилання на висновок судово-медичної експертизи № 177, в той час як докази на підтвердження встановлених судом обставин мають викладатись окремо у мотивувальній частині судового рішення.
За таких обставин, а також з урахуванням того, що обвинувачення у зазначеній судом редакції містилось у обвинувальному акті, можна зробити висновок, що суд не сформулював обвинувачення, яке визнав доведеним, оскільки саме суд встановлює обставини злочину, які знайшли своє підтвердження за результатами судового розгляду.
Разом з тим, у даному випадку підстав для скасування вироку суду першої інстанції не вбачається, оскільки допущене судом порушення може бути усунено шляхом внесення змін до вироку в частині виключення з формулювання обвинувачення посилання на висновок судово- медичної експертизи № 177.
Доводи апеляційних скарг і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування вироку.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити з формулювання обвинувачення у мотивувальній частині вироку, яке суд визнав доведеним, посилання на висновок судово- медичної експертизи № 177.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту постановлення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,-в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4