Провадження № 22-ц/803/2492/18 Справа № 212/5906/17 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І.Я. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
13 листопада 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, -
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із неодноразово уточненою скаргою на дії державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мартусенко Н.М. (далі - державного виконавця Мартусенко Н.М.), мотивуючи тим, що на виконанні у державного виконавця Мартусенко Н.М. перебував виконавчий документ №2-н/212/429/17 про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) та 27 жовтня 2017 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55019986.
Зазначав, що на його сукупний місячний дохід становить 2.271 грн.43 коп. - пенсія та 1.452 грн. - державна соціальна допомога інвалідам з дитинства 3 групи, що разом становить 3.723 грн.43 коп. на місяць.
Вказував, що постановою державного виконавця Мартусенко Н.М. від 09 листопада 2017 року звернуте стягнення на доходи, які він отримує у Криворізькому північному об'єднаному УПФУ у розмірі 1/4 частини, починаючи з 22 вересня 2017 року, а постановою державного виконавця Мартусенко Н.М. від 21 листопада 2017 року звернуте стягнення на доходи, які він отримує в УПСЗН Покровського району у розмірі 1/4 частини, починаючи з 22 вересня 2017 року.
Посилаючись на те, що стягнення на підставі цих постанов є неправомірними, оскільки стягуються грошові кошти у розмірі більшому ніж визначено судовим наказом та порушують його майнові права, а тому просив суд поновити строк на оскарження постанови від 09 листопада 2017 року та постанови від 21 листопада 2017 року, визнати неправомірними дії державного виконавця Мартусенко Н.М. з винесення вказаних постанов та скасувати їх; визнати неправомірними, починаючи з 01 березня 2018 року дії державного виконавця по стягненню на підставі постанов від 09 листопада 2017 року та від 21 листопада 2017 року та скасувати ці постанови.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Поновлено строк на оскарження постанови державного виконавця Мартусенко Н.М. від 09 листопада 2017 року та постанови державного виконавця Мартусенко Н.М. від 21 листопада 2017 року. Скасовано постанову державного виконавця Мартусенко Н.М. від 09 листопада 2017 року та постанову державного виконавця Мартусенко Н.М. від 21 листопада 2017 року в рамках виконавчого провадження №55019986.
В апеляційній скарзі Покровський відділ державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали, якою скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення у повному обсязі, зазначаючи, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржником не доведено порушення його прав, будь-яких порушень його прав вони не допускали, а суд першої інстанції безпідставно не взяв це до уваги.
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи (п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене апеляційна скарга Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.
Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 23 жовтня 2017 року Жовтневим районний судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи з 22 вересня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с.15).
На підставі вказаного судового наказу 26 жовтня 2017 року видано виконавчий лист №2-н/212/429/17
Постановою державного виконавця Мартусенко Н.М. від 27 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження №55019986 (а.с.23).
Постановою державного виконавця Мартусенко Н.М. від 09 листопада 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернуто стягнення на доходи ОСОБА_2 в Криворізькому північному об'єднаному УПФУ у розмірі 1/4 частини, починаючи з 22 вересня 2017 року (а.с.24).
Постановою державного виконавця Мартусенко Н.М. від 21 листопада 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звернуто стягнення на доходи ОСОБА_2 в УПСЗН Покровського району у розмірі 1/4 частини, починаючи з 22 вересня 2017 року (а.с.25).
Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що діями державного виконавця Мартусенко Н.М., які полягли у винесенні двох постанов, порушуються вимоги закону та права скаржника.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.
Частина 1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Колегія суддів наголошує на тому, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини.
Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ст.68 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 70 Закону України "Про виконавче провадження", розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
Також встановлено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Колегія суддів наголошує на тому, що оскаржувані постанови державного виконавця Мартусенко Н.М. направлені виключно на стягнення аліментів.
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про їх незаконність та про те, що ними стягується 1/2 частина доходів скаржника, а не 1/4, оскільки ОСОБА_2 допущено заборгованість по сплаті аліментів, а в оскаржуваних постановах чітко визначено, що відрахування за виконавчими документами не можуть перевищувати 50%.
Також колегія суддів наголошує на тому, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06 жовтня 2011 року міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», рішення від 15 жовтня 2009 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції»).
У своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та необхідність скасування ухвали Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року з прийняттям постанови про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2
Відповідно до ст.141 ЦПК України з скаржника ОСОБА_2 на користь Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1.762 грн.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року скасувати та постановити нову.
В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1.762 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2018 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.