Провадження № 1кс/712/6994/18
Справа № 712/13981/18
14 листопада 2018 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси винесене в кримінальному провадженні № 12018251010007347 від 25 жовтня 2018 року, слідчим СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 та погоджене прокурором Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_8 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка, Смілянського району, Черкаської області, громадянина України, українця, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою освітою, працюючого столяром ПП «Центр дерева», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовозобов'язаного, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
До Соснівського районного суду м. Черкаси звернувся слідчий СВ Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 .
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_10 , 23.10.2018 р. в проміжок часу близько з 19 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. Перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. 14-го Грудня, 13, в побутовому приміщенні, розташованому на території приватного підприємства "Центр дерева" в ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , користуючись тим, що потерпілий стояв до нього спиною, поштовхом звалив потерпілого з ніг внаслідок чого останній впав на коліна.
Після чого ОСОБА_10 взяв лівою рукою потерпілого за потилицю та п'ять разів вдарив потерпілого головою об бетонну підлогу. В подальшому, коли потерпілий ОСОБА_11 продовжував стояти на колінах, ОСОБА_10 наніс йому удар правою ногою в область грудної клітки, чим завдав ОСОБА_11 фізичного болю та спричинив тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої тім'яної кістки, перелому кісток лицьового черепу та перелому кісток носа.
Таким чином, протиправні дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
У ході досудового розслідування було встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушень причетний ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, 27.09.2018 направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_10 до Придніпровського районного суду за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України.
Однак, 23.10.2018 в підтвердження п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_10 вчиняє інше кримінальне правопорушення.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 будучи раніше судимим за скоєння умисного особливо тяжкого злочину проти життя за здоров'я людини, маючи не зняту і не погашену, у передбаченому законом порядку судимість, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив новий умисний злочин, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
13.11.2018 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Причетність ОСОБА_10 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом допиту потерпілого, довідкою з лікарні, випискою з історії хвороби потерпілого, протоколами допитів свідків, протоколом допиту підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_10 вчинив умисний злочини, за який законодавством передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Слідчий в клопотанні посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків, потерпілого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який є тяжким злочином, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання повністю підтримали та просили його задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні, вину свою у вчиненні злочину не визнав, пояснив про обставини вчиненого злочину, та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження приходить до наступного.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, згідно ст.5 Європейської конвенції з прав людини, яка у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи. Крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.
Так, у справі «Смирнов проти Росії» Європейський суд з прав людини наголосив, що особа, обвинувачена в скоєнні злочину, завжди повинна знаходитися на свободі, до закінчення розгляду справи, якщо Держава не зможе довести, що маються «умісні і достатні» причини взяти її під варту, і зокрема, коли є підстави вважати, що особа ухилятиметься від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі, або продовжить злочину діяльність.
В частині 3 ст. 5 Конвенції / правова позиція ЄСПЛ, викладена в п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України"/ після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчинені злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого.
В своєму клопотанні слідчий та прокурор вказує, що до підозрюваного ОСОБА_10 необхідно обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою, що дасть необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, але доказів не надано.
При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув'язнення виявиться невиправданим.
В даному випадку слідчим та прокурором не доведено та не надано письмових доказів того, що в даному випадку виникли ризики передбачені вимоги ст.177 КПК України.
Судом встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання та роботи, одружений, на даний час ухилення від співпраці зі слідством не встановлено.
Обставини, на які посилається слідчий та прокурор у своєму клопотанні про обрання ОСОБА_10 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, органом досудового розслідування не доведено, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та уникати явки за викликами до слідчого, прокурора та суду, чинити тиск на свідків та потерпілого по справі, а тому враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення, з необхідністю застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний час доби.
Керуючись ст. ст. 40, 131-132, 176-178, 179-184, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді у вигляді домашнього арешту в період доби з 21.00 год. до 06.00 год., терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 12 січня 2019 року, включно.
Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 14 листопада 2018 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- заборонити в період доби з 21.00 год. до 06.00 год. залишати житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон;
- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, експертами за відсутністю слідчого, прокурора та захисника;
- не відвідувати місця, де знаходяться розважальні заклади.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Копію ухвали суду вручити підозрюваному ОСОБА_10 , слідчому, та прокурору для контролю за її виконанням.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_12
Копію цієї ухвали мені вручено «____» листопада 2018 року о ____ год. ____ хв., одночасно роз'яснено порядок її оскарження.
Підозрюваний ______________________ ОСОБА_10
Захисник __________________________ ОСОБА_13