Справа № 585/3941/17
Номер провадження 2/585/127/18
25 жовтня 2018 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої - судді Машини І.М.,,
при секретарі - Дмитренко М.О.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, директора комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 23.10.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, директора комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» та просить визнати, що поширені ОСОБА_3 відомості, що він не може бути майстром, бо купив документи на ринку, не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію, та зобов'язати ОСОБА_3 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності та долової репутації відносно нього. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 вересня 2017 року виконуючи роботи по каналізаційній системі в м. Ромни по вул. Соборній, виникли ускладнення в проведенні робіт, так як каналізаційна система була забита і потребувала відкачки. Звернувшись до керівництва Роменської міськради про усунення перешкод, на місце проведення робіт приїхав директор комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» ОСОБА_3, який, оглянувши місце проведення робіт, почав кричати в бік ОСОБА_1, що він, як майстер нічого не знає в проведенні робіт, купив диплом, як і місце майстера, при цьому вживав нецензурну лексику, в присутності робітників та жителів міста Ромни. 15 вересня 2017 року при проведенні робіт по вул. Соборній, 34 в м. Ромни приблизно в 10-11 години ОСОБА_4 знову паплюжив професійну репутацію ОСОБА_1, як майстра, при цьому розмовляв нецензурною лексикою, висловлювався в адресу ОСОБА_1 що він не може бути майстром, бо хворий на голову, не може керувати роботами, бо не може відрізнити землю від каналізаційної жижі, диплом купив, а знань немає, в принизливій, брутальній формі, з використанням нецензурної лексики, в присутності підлеглих, чим принизив честь і гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 ОСОБА_2 висловлювання ОСОБА_4 спрямовані на зниження престижу і довіри до ділової репутації ОСОБА_1, як майстера. Своїми діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_1 моральні та психічні страждання, які виразилися в порушенні його здоров'я, в зв'язку з підвищенням артеріального тиску та порушенні роботи серцево-судинної діяльності. Неправомірними діями відповідача принижена честь та гідність, ділова репутація ОСОБА_1, а також заподіяно моральну шкоду, оскільки відповідач принизив його перед робітниками та іншими людьми, у зв'язку з чим, він дуже переживав і хвилювався, бо треба було доводити робітникам, що диплом він отримав законно. Моральну шкоду позивач оцінює в 100 000 грн.
Відповідачем ОСОБА_3 17.01.2018 року подано суду відзив на позов, в якому він не погоджується з позовом та зазначає, що 05.09.2017 р. працівник керованого ним КП ОСОБА_5 отримав виробниче завдання та прибув на асенізаційному автомобілі MA3-5337 до будинку № 2 по вул. Покровський узвіз в м. Ромни для відкачування рідких відходів з вигрібного колодязя біля будинку за вказаною адресою. Біля вказаного будинку працівниками будівельно-монтажного підприємства «Лебединпромбуд» під керуванням позивача виконувались роботи з монтажу каналізаційної системи м. Ромни. Внаслідок неналежної організації будівельно-монтажних робіт, проїзд ОСОБА_5 на асенізаційному автомобілі до вигрібного колодязя біля будинку за вказаною адресою був неможливим, так після викопування траншеї для прокладки каналізаційних труб викопаний ґрунт був розміщений на проїзді до вигрібного колодязя, а тому габаритні розміри автомобіля не дозволяли безпечного проїзду до нього. Про неможливість проїзду ОСОБА_5 повідомив майстра підприємства «Лебединпромбуд» ОСОБА_1, проте останній в образливій формі став вимагати, щоб ОСОБА_5 проїхав до вигрібного колодязя. Коли ОСОБА_5 в черговий раз повідомив про неможливість проїзду, ОСОБА_1 з матюками відправив його, сказав, що нічого не потрібно качати. Про вказані обставини ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3 в телефонному режимі, на що останній відповів, що він може залишити об'єкт, а через деякий час приїде на місце виконання робіт і з'ясує всі обставини. Близько через півтори години він прибув до будинку № 2 по вул. Покровський узвіз в м. Ромни для з'ясування питання можливості чи неможливості проїзду асенізаційного автомобіля для відкачування рідких відходів з вигрібного колодязя за вказаною адресою, де переконався, що дійсно такий проїзд неможливий. Після цього ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з проханням вжити заходів щодо розчищення проїзду та висловив йому зауваження щодо неналежної організації робіт, унаслідок якої створені умови, які перешкоджають підлеглим мені працівникам належним чином виконувати свої обов'язки. Також ОСОБА_3 висловив зауваження, що ОСОБА_1 не має жодного права принижувати та ображати його працівників, що в першу чергу має дивитись за своїми працівниками та належним чином виконувати свої посадові обов'язки, оскільки виходячи з того, що проїзд частково засипаний, унаслідок чого асенізаційний автомобіль не може проїхати до вигрібного колодязя, то його компетенція є сумнівною. У відповідь на зауваження ОСОБА_3, ОСОБА_1 в грубій формі відповів, що це він нічого не розуміє в своїй роботі, оскільки набрав на роботу некваліфікованих працівників. ОСОБА_3 попросив ОСОБА_1 розчистити проїзд до вигрібного колодязя, в подальшому виконувати роботи належним чином та не ображати підлеглих йому працівників. Спілкування 5 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно відбувалось на підвищених тонах з обох сторін, оскільки ОСОБА_3 був обурений поведінкою ОСОБА_1 щодо ОСОБА_5 та неналежною організацією робіт, виконання яких організовував ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_3 не вживав нецензурну лексику, не стверджував, що позивач купив диплом, як і місце майстра, а лише висловлював припущення про це. Все це відбувалось наодинці між ними, тобто не в присутності робітників та жителів міста Ромни. 15 вересня 2017 року ОСОБА_3 отримав від управління міського господарства м. Ромни усне повідомлення, що у підрядника, а саме будівельно-монтажного підприємства «Лебединпромбуд», маються претензії стосовно того, що з вигрібного колодязя по вул. Соборній, 34 в м. Ромни не здійснюється відкачування рідких відходів, тому вони не можуть належним чином виконувати роботи по каналізаційній системі м. Ромни. ОСОБА_3 було рекомендовано зустрітись з майстром ОСОБА_1 і з'ясувати, які є проблеми з викачуванням рідких відходів. Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_3 підійшов до позивача та запитав, які у них маються перешкоди для виконання робіт, що пов'язані з відкачуванням рідких відходів. У відповідь позивач в грубій формі став висловлювати ОСОБА_3 те, що він не може організувати роботу своїх підлеглих, оскільки вигрібний колодязь не викачаний, а тому вони могли підключити систему каналізації до вигрібного колодязя. Оскільки викачування рідких відходів з вигрібних колодязів по м. Ромни здійснюється за графіками, які розроблені з врахуванням їх заповнення, то на заявлені ОСОБА_1 претензії ОСОБА_3 відповів, що в першу чергу саме він несе відповідальність за планування робіт з підключення вигрібних ям до міської системи каналізації, а тому нездатність належним чином організувати виконання таких робіт, узгодити всі технологічні процеси свідчить не про його, а про професійну некомпетентність ОСОБА_1 Відповідач зазначає, що він сказав, що якби ОСОБА_1 був гарним майстром, то мав би з'ясувати час та періодичність викачування рідких відходів з вигрібного колодязя, організував би свою роботу таким чином, щоб підключити систему каналізації до вигрібного колодязя відразу після його викачування або ж зробити заявку на викачування колодязя в будь-який час, який не визначений відповідним графіком. ОСОБА_3 зауважив, що компетентність ОСОБА_1 як майстра вже на очах у всього міста, оскільки після проведених під його керуванням робіт з влаштування каналізації все місто в розритих ямах, вулиці захаращені ґрунтом, всі засипані траншеї унаслідок відсутності трамбування дали просадку. Насамкінець ОСОБА_3 зазначив, що якщо ОСОБА_1 почуває себе на своєму місці, то має зробити заявку на викачування відходів, і що при такій організації процесу виконання відповідних робіт відкачування рідких відходів буде здійснено в той час, який буде необхідним для виконання відповідних робіт. Спілкування 15 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно відбувалось на підвищених тонах з обох сторін, оскільки ОСОБА_3 був обурений безпідставними претензіями ОСОБА_1, який замість належної організації робіт, узгодження їх виконання з відповідною міською службою, займався голослівним звинуваченням ОСОБА_3 в некомпетентності. Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 розмовляв нецензурною лексикою, не відповідають дійсності, оскільки таких висловлювань він не допускав. Зазначає, що він взагалі не ображав позивача та нецензурно в його адресу не висловлювався. Причиною конфлікту між ними 05.09.2017 р. були образи зі сторони позивача на адресу підлеглого йому працівника, неналежне виконання позивачем зобов'язань, передбачених договором підряду, а саме неналежна організація робіт, створення умов, що перешкоджали підлеглим йому працівникам належним чином виконувати свої обов'язки. З огляду на вказане, ОСОБА_3 дійсно висловлювався, про некомпетентність позивача як майстра та про те, що схоже диплом майстра він купив. В той же час, вказані висловлювання були оціночними судженнями та критикою діяльності позивача. Висловлювання про купівлю диплому було здійснено ним не у ствердній формі, а у запитувальній гіперболічній формі для посилення виразності та підкреслення сказаної думки щодо неналежної організації позивачем виконуваних робіт. Це ж стосується і конфлікту між ними 15.09.2017 р., причиною якого було те, що позивач, як організатор виконання з підключення вигрібних ям до міської системи каналізації, не зміг належним чином організувати виконання таких робіт, узгодити всі технологічні процеси, що після проведених під його керуванням робіт з влаштування каналізації все місто в розритих ямах, вулиці та прибудинкові території будинків, де виконувались роботи за договором підряду під керівництвом позивача, захаращені ґрунтом, засипані траншеї унаслідок відсутності трамбування дали просадку. Таким чином, поширення негативної інформації щодо позивача, висловлювань в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, порушує його особисті немайнові права або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, відповідач не допускав. Висловлювання відповідача на адресу позивача були критикою та оціночними судженнями, вираженням його особистих поглядів про процеси, пов'язані з організаційними та технологічними питаннями виконання робіт з будівництва системи міської каналізації під керуванням позивача, а тому в даному випадку відсутній юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про розгляд справи, будь яких заяв чи клопотань суду не надавав, в раніше поданому відзиві до суду позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за безпідставністю посилаючись на доводи викладені у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та оцінивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, суду пояснила, що ніде не працює, перебуває на пенсії, допомагала робітникам, які займалися ремонтними роботами, а саме: коли картошку готувала, коли чимсь іншим допомагала. Одного разу прибігли до мене робітники, кажуть, що ОСОБА_7 погано. Так як вона колишній мед працівник, поміряла тиск ОСОБА_7, який був на той час 225 на 125, червоний весь, говорив, що його засмутили, вона особисто цього не чула. ОСОБА_5 міряла тиск своїм апаратом для вимірювання тиску. ОСОБА_7 лежав, вона запропонувала викликати швидку допомогу, але він відмовився. Свідок зробила ОСОБА_7 укол магнезію. Це було або листопад або грудень, точно не пам'ятає, пізньої осені, після обіду. Все відбувалося в будочці біля п'ятиповерхового будинку під час виконання каналізаційних робіт, як розрили так воно і стоїть, асфальт провалюється, над люками вона повісила червоні тряпочки для безпеки. Причину підняття тиску у ОСОБА_1 сказати не може, оскільки причин може бути багато. Їй не відомо, що ОСОБА_1 гіпертонік. ОСОБА_1 спиртних напоїв не вживає, робітники також нічого не вживали, бо в них така складна робота, буває що працюють вночі, а вона їм допомагає, світить фонариком в каналізації. Після себе робітники залишили нормальний стан, ями вони засипали постійно, сипали багато, бо постійно провалюється. Про ОСОБА_1 може сказати, що він людина спокійна.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, суду пояснив, що працює приватним підприємцем, з ОСОБА_1 перебуває в робочих стосунках. Був свідком конфлікту ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Першого разу коли проводилась робота по водоканалу, в який час доби не пам'ятає, відбулося якесь непорозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, останній почав нецензурно виражатися в бік ОСОБА_1, було сказано, що він алкоголік, і що його диплом куплений. Свідок з іншими робочими працював в цей час за вагончиком. Спілкування ОСОБА_3 відбувалося біля магазину. Нецензурні слова було чути зі сторони ОСОБА_3. Перед цим, вони спілкувалися по телефону. Свідок перебував від них на відстані 10-15 метрів і все гарно чув. ОСОБА_3 кричав, а ОСОБА_1 у відповідь хотів щось відповісти і не міг, так його постійно, перебивав ОСОБА_3. Вважає, що можна було нормально поговорити і без конфлікту. В чому причина конфлікту йому невідомо. ОСОБА_3 просто образив ОСОБА_1 і пішов. Зранку свідок бачив, що автомобіль для відкачування відходів не міг заїхати у двір, бо йому було не зручно, його викликав ОСОБА_7. Його керівник зателефонував ОСОБА_3 і повідомив про цю ситуацію, після чого останній приїхав і облаяв його. Людина в такому віці відповісти фізичною розправою не може, тому ОСОБА_1 стало погано. Коли він підійшов, то ОСОБА_1 зі ОСОБА_3 сперечалися, ОСОБА_3 почав ОСОБА_1 ображати нецензурною лайкою. ОСОБА_1 був в тверезому стані, він спиртного не вживає. Вважає, що це принизливо ображати людину в такому віці, бо може все трапитись. Другий випадок стався на Соборній в м. Ромни, навпроти школи, під'їхав автомобіль, це був ОСОБА_3 і почав знову виражатися нецензурною лайкою в бік ОСОБА_1. Другий раз ОСОБА_1 погано не було. В нього часто тиск піднімається, йде кров з носа, знепритомлює. При першому випадку ОСОБА_1 медична допомога надавалася, а при другому він приймав ліки особисто. І у першому, і у другому випадках, ОСОБА_3 ображав ОСОБА_1 нецензурною лайкою, лайка була одностороння. Крім, нецензурної лайки він нічого не чув. Коли звільнився з роботи ОСОБА_1 він не знає. Розмова про диплом була, ОСОБА_3 говорив ОСОБА_1, що він купив диплом, що нічого не розуміє, а працює начальником. Не пам'ятає чи були претензії до їхньої бригади від роботодавця чи ні.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, суду пояснила, що вона заходила в двір, побачила та почула, як сперечалися ОСОБА_3 та ОСОБА_1, їй стало цікаво, бо розмова йшла з приводу каналізації. Обидва розмовляли на підвищеному тоні. Один щось доказував другому, а інший у відповідь щось відповідав. Образливих слів, нецензурної лайки не чула, трохи постояла послухала, а потім пішла. Розмова продовжувалась десь приблизно 3-5 хвилин. Причина конфлікту з приводу каналізації, що не вчасно подали заявку щоб викачали каналізацію. ОСОБА_5 посперечалися на підвищених тонах і розійшлися. При цьому були присутні ще й робочі.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, суду пояснив, що працює водієм, 05.09.2017 року директор послав його на Покровський узвіз, 2 в м. Ромни викачати каналізацію, але він не зміг туди заїхати, бо проїздна частина засипана землею, бо робітники рили траншею, прокладали труби, у зв'язку з чим накидали багато землі. Він двічі підходив і говорив ОСОБА_1, що не може заїхати у двір. ОСОБА_10 висловився нецензурно в його бік, і сказав щоб він їхав звідси. Свідок зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що в його адресу ОСОБА_10 висловлювався нецензурною лайкою. Через годину директор йому сказав поставити автомобіль в гараж і щоб він поїхав з ним. Коли вони приїхали на Покровський узвіз, 2 в м. Ромни, то з автомобіля він не виходив. Але, йому було чутно як ОСОБА_3 з ОСОБА_10 розмовляли на підвищених тонах. Зміст розмови: ОСОБА_11 говорив ОСОБА_10, щоб він не ображав його працівників, просив щоб зробили проїзд, розгородили догогу, а у відповідь йому нецензурні слова зі сторони ОСОБА_10. Зі сторони ОСОБА_11 нецензурних слів не було, він лише розмовляв голосно. Розмова відбувалась 5-10 хвилин. Жінку свідка, яка виходила з залу судового засідання, тоді не бачив. Вважає, що конфлікт відбувся у зв'язку з тим, що його образили, а ОСОБА_11 заступився за нього.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, суду пояснив, що ОСОБА_10 є його начальником, а зі ОСОБА_3 ніяких відносин не має. По суті суду пояснив, що ОСОБА_10 визвав автомобіль, щоб викачати колодязь, щоб підключити будинок. Приїхав водій, сказав що не може заїхати, хоча можна було, і ОСОБА_10 сказав водію «не можеш заїхати, значить їжай звідси». ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3, який приїхав на білому бусику, і почав на ОСОБА_10 кричати «ти такий… ти сякий…, ти нічого не шариш, диплом купив, я тобі глаз на жопу натягну, і моргать заставлю». При цьому ОСОБА_10 стояв, кивав головою і мовчав. Він так розхвилювався, що ввечері нічого не їв, напився таблеток, і лежав. ОСОБА_10 спиртного не вживає взагалі. Під час конфлікту були присутні Славік, ОСОБА_8 і т. ОСОБА_9, прізвища її не знає. Медичну допомогу ОСОБА_10 ніхто не надавав, він пив тільки ліки. Конфлікт виник біля хреста, де бутом викладена дорога, на узбіччі головної вулиці, після обіду. Відстань до першого магазину 30 метрів. Автомобіль не міг заїхати в проїзд між магазинами. Робочі в цей час ложили колодязь біля лічильника на відстані приблизно 7 метрів від місця де був конфлікт. Свідок працював по договору і йому немає різниці чи є в ОСОБА_10 диплом про освіту чи немає. В цей день т. ОСОБА_9 у себе вдома робила укол ОСОБА_10. Проблем ОСОБА_10 зі здоров'ям не мав. Другий раз конфлікт виник біля будинку 34 по вул. Соборній в м. Ромни на центральній дорозі біля тротуару. Потрібен був автомобіль, а відповідач не надав його, у зв'язку з чим виник конфлікт, і ОСОБА_3 знову почав ображати ОСОБА_10 і висловлювався в його адресу нецензурною лайкою. При цьому ОСОБА_10 ОСОБА_3 не ображав. В цей день робочі возили пісок та щебінь на дорогу і засипали ями. ОСОБА_10 зі ОСОБА_3 були поряд. В конфлікт робочі не вмішувалися, оскільки думали, що розбираються два начальники між собою, якби почали битися, то вони б втрутилися. На його думку, причиною конфлікту було, те що вони підключали будинки, а ОСОБА_3 дісталося менше грошей, за виклик не уплочені кошти, це його особиста точка зору. Вважає, що майстра ОСОБА_10 принизили.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.Відповідно до ч.5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Право кожного на повагу до його честі та гідності визначено в ст.28 Конституції України, ст. 270 ЦК України та відповідно до ст.3 Конституції людина, її життя і здоровя, честь і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
Згідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до роз'яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року N 1, під гідністю розуміється визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, а з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Гідність означає передусім об'єктивну цінність особистості, її соціальну значимість як відповідну, адекватну з людською сутністю, тобто ту якість, за якої людина чинить так, як належність її сутності та призначенню, як повинна чинити саме людина. Ця якість особи пов'язана передусім із оцінкою себе як моральної особистості, яка є значимою для оточення та суспільства, тобто є позитивним оціночно-емоційним ставленням до себе у формі свідомості і почуття власної гідності, який знаходить свій прояв у самооцінці своїх моральних якостей в їх системній єдності. Поняття гідності та честі є взаємопов'язаними, але між ним існує різниця, яка полягає в тому, що честь означає саме зовнішнє визнання, оцінку дій, діяльності особистості з боку інших, тобто честь пов'язана із суспільною оцінкою і визнанням моральних заслуг і достоїнств людини як члена суспільства.
Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно ч. 1 ст. 270 ЦК України та відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Таким чином, вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної особи; в) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже, на підставі вищенаведеного можна зробити висновки: по-перше, позивач при пред'явленні позову про захист честі, гідності та ділової репутації повинен довести факт того, що поширені відомості негативно вплинули на можливість повноцінної реалізації його немайнових прав в суспільстві; позивач несе тягар доказування причинно-наслідкового зв'язку між зниженням рівня своєї позитивної оцінки в суспільстві та втратами майнового характеру, яких зазнала або зазнає така особа.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Разом з тим, відповідно до абзацу 3 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Статтею 280 ЦК України передбачено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 81 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 277 ЦК України та норми ЦПК України вказують, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до пункту 46 рішення Європейського суду з прав людини у справі справи «Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986 року слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Так, оціночним судженням є висновок, отриманий в результаті інтелектуальної, логічної обробки і узагальнення фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними джерелами інформації.
Згідно із частиною 2 статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема: критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема: гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Відповідачем визнано, що ним дійсно поширено інформацію, що ОСОБА_1 не може бути майстром, бо купив документи на ринку.
Отже, суд вважає установленим, що висловлювання відповідача не можна вважати оціночними судженнями, наприклад, «купив диплом», оскільки вони містять образу, є такими, що не відповідають дійсності і принижують честь та людську гідність позивача.
На підставі викладеного, враховуючи покази свідків, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про визнання поширених ОСОБА_13 відомостей, що ОСОБА_1 не може бути майстром, бо купив документи на ринку, такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
Крім того, неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв'язку з тим, що він був ображений та принижений в присутності робітників та інших жителів міста Ромни Сумської області.
Факти заподіяння позивачу ОСОБА_1 моральних страждань через поширену відповідачем ОСОБА_3 негативну недостовірну інформацію щодо його особи, яка містить образливі, брутальні, принизливі і нецензурні висловлювання, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, які підтверджуються показами свідків, допитаних в судовому засіданні, а також враховуючи пояснення позивача ОСОБА_1 про те, що він звертався за медичною допомогою до лікарні у зв'язку з підвищенням тиску, а тому суд, виходячи із засад розумності і справедливості, визначає до стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завданої йому моральної шкоди в розмірі 5000 грн. У зв'язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Також, у відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 275, 277, 297, 299, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: 42200, м. Лебедин, вул. Гагаріна, 19, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) до ОСОБА_3, директора комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» (місце проживання: 42000, Сумська область, м. Ромни вул. Першотравнева, 37, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати, що поширені ОСОБА_13 відомості, що ОСОБА_1 не може бути майстром, бо купив документи на ринку, не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
Стягнути з ОСОБА_3, директора комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» (місце проживання: 42000, Сумська область, м. Ромни вул. Першотравнева, 37, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 42200, м. Лебедин, вул. Гагаріна, 19, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень та судовий збір в розмірі 80 (вісімдесят) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 спростувати інформацію про те, що ОСОБА_1 купив документ про освіту, шляхом повідомлення про ухвалене рішення перед трудовим колективом в строк 1 (один) місяць з дня набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 02.11.2018 року.
Суддя підпис:
Копія вірна…
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_14