Справа № 636/4789/18
Провадження №2/636/2280/18
14 листопада 2018 року м. Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Оболєнська С.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, про надання додаткового строку на прийняття спадщини,
встановила :
Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою та клопотанням про відстрочку від сплати судового збору до 17 листопада 2018 року, посилаючись на те, що його майновий стан не дозволяє своєчасно сплатити судовий збір.
Клопотання про відстрочку від сплати судового збору не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами 1,3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
З даної норми вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору або надання відстрочки для його сплати є майновий стан заявника.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).
Звертаючись до суду з даним клопотанням, позивачем не зазначено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували його неспроможність сплатити судовий збір по даній цивільній справі на момент подання позовної заяви, отже, відповідні докази у справі відсутні.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Таким чином, враховуючи, що звільнення судом від сплати судового збору або відстрочка від його сплати є правом, а не обов'язком суду, в клопотанні не зазначено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджає йому сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі на момент подання позовної заяви, клопотання про відстрочку від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки законні підстави для відстрочки від його сплати відсутні.
Враховуючи вищевикладене, пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме:
-до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, який відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI складає 704,80 грн.;
-не зазначено докази, якими позивач обґрунтовує викладені в позові обставини: докази на підтвердження наявності скрутного майнового стану позивача та підтвердження факту родинних відносин з померлим спадкодавцем;
-не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
-відсутні підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;
-не зазначено повні дані сторін по справі;
-відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Таким чином, позивачу необхідно обґрунтовано, з посиланням на закон, який регламентує дані правовідносини, оформити позовну заяву, оскільки суддя має право відкрити провадження у справі лише при наявності як передумов права на пред'явлення позову, так і при наявності умов, які складають порядок реалізації права на звернення до суду, і вони передбачені в статтях 175-177 ЦПК України.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.136, 185 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, суддя, -
постановила :
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, про надання додаткового строку на прийняття спадщини залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви впродовж десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та йому повернута.
Ухвала в частині відмови в задоволенні клопотання про відстрочку від сплати судового збору може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції в 15-денний строк з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Cуддя: С.А. Оболєнська