Справа №635/8244/16-к
Провадження по справі №1-кп/635/243/2018
14 листопада 2018 року Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захсника - ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка кримінальне провадження №12016220430002719 за фактом скоєння ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.186 ч.1, 186 ч.2, 190 ч.1 КК України, -
В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено на 60 днів - до 15 листопада 2018 року включно.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
У судовому засіданні прокурор просив продовжити у відношенні обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, які слугували підставою для обрання йому цього запобіжного заходу і які передбачені ст.177 КПК України не відпали.
Обвинувачений, його захисник заперечували проти продовження у відношенні нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що прокурором не доведені ризики, які можуть слугувати підставою для його продовження. Просили змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши учасників судвого процесу, перевіривши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Під час обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом було встановлено існування ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, суду, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про обрання запобіжного заходу, беручи до уваги посилання прокурора на те, що обвинувачений в разі зміни запобіжного заходу може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховуючи ту обставину, що розгляд судового провадження не завершений, більшість свідків не допитана, суд одночасно враховує той факт, що ОСОБА_4 , має постійне місце мешкання, навчається, утримується під вартою вже понад рік, а тому вважає за доцільне змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 190, 331 КПК України, суд -
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, звільнивши його з-під варти негайно з зали суду, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_4 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 :
- прибувати до Харківського районного суду Харківської області за кожною вимогою суду;
- невідлучатися від населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, навчання;
- носити електронний засіб контролю;
- не залишати територію Харківського району Харківської області без дозволу суду.
Встановити строк дії даного запобіжного заходу до 14 січня 2019 року включно..
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1