Справа № 645/4219/18
Провадження № 2/645/2039/18
08 листопада 2018 року місто Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Горпинич О.В.,
секретар судового засідання Кривеженко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив суд визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м. Харків, вул. Трубна, буд. № 44.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він є власником домоволодіння, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трубна, 44. Разом з ним за вказаною адресою зареєстровані троє членів його сім'ї: дружина - ОСОБА_3, син - ОСОБА_4 та онук - ОСОБА_2 - ОСОБА_5, фактично онук позивача - ОСОБА_2 не проживає у вказаному домоволодінні з 2008 року, оскільки переїхав мешкати до свого батька за адресою: АДРЕСА_1, жодних перешкод в проживанні ані позивач, ані члени його сім'ї відповідачу не чинили. Позивач вказує, що ОСОБА_2 понад один рік без поважної причини відсутній за місцем реєстрації, не сплачує комунальні послуги, не несе витрат по утриманню житлового приміщення, а тому позивач, як власник житла вимушений звернутись до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідач створює йому перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном.
09.10.2018 року судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України отримано інформацію з Відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.018 року провадження по справі відкрито та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.10.2018 року закрито підготовче провадження по справі та цивільну справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 08.11.2018 року через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 03.08.2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про визнання позову, в якій відповідач просив розглядати справу за його відсутності, повністю визнав заявлені у позові вимоги і не заперечував проти їх задоволення, також зазначив, що наслідки визнання позову йому відомі.
Представник третьої особи Департаменту реєстрації Харківської міської ради правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 30.10.2018 року від представника Департаменту за довіреністю ОСОБА_6 надійшли пояснення по справі, в яких представник третьої особи просила суд ухвалити рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15,16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Суди, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, передбачено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з договором дарування від 19.02.1968 року, посвідченого нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар 39/100 частин будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Харкові, вул. Трубна, 44, який в цілому складається з будинка ракушечного, обкладеного цеглою, житлова площа якого 76,8 м.кв., службових та надвірних будівель, розташованих на одній земельній ділянці.
Згідно з заповітом від 03.12.1983 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, ОСОБА_9, який мешкає за адресою: м. Харків, вул. Трубна, буд. 44, на випадок своєї смерті, все своє майно, на момент смерті, заповів своєму синові ОСОБА_1, який мешкає разом з ним.
Згідно з рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.01.2004 року по справі №2-312/2004 року, за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом на 27/200 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Трубна, буд. 44, який належав ОСОБА_9, померлому 01.03.1985 року.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 14443831 від 08.11.2018 року 27/200 житлового будинку № 44 по вул. Трубна в м. Харкові належить на праві приватної власності ОСОБА_1
Згідно інформаційної довідки КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" № 23-30225 від 27.07.2005 року на адвокатський запит, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по вул. Трубній, 44, в м. Харкові, зареєстровано за: ОСОБА_1: 105/200 частини - згідно з договором дарування, посвідченого 19.02.1968 року Четвертою ХДНК реєстровий номер №1-1063; рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.01.2004 року, справа №2-312/2004; за ОСОБА_10: 95/200 частини, згідно свідоцтва про право на спадщину, виданому 01.12.2000 року, Дванадцятою ХДНК, реєстровий номер №2-1154.
Таким чином, позивачу на праві приватної власності належить 105/200 частини будинку № 44 по вул. Трубній в м. Харкові.
Згідно з відомостей (довідки) про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, які мешкають у приватному домоволодінні № 178407/1 від 03.07.2018 року, виданою адміністрацією Немишлянського району ХМР, в будинку № 44 по вул. Трубна в м. Харкові зареєстровані: ОСОБА_1 - власник, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_2 - онук.
Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у спірному будинку, проте фактично не мешкає в ньому з 2008 року.
Згідно з Актом про непроживання від 25.07.2018 року, складеного комісією у складі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які є сусідами позивача, ОСОБА_2, вже понад один рік не мешкає за адресою: м. Харків, вул. Трубна, 44. За цією адресою мешкають: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 457/967-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює права власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які правочини, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно вселення членів сім'ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.
Відповідно до статті 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5, 7 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що відповідач не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2008 року, та покинув спірне житло добровільно, перешкод у його проживанні за місцем реєстрації, а також поважність причин невикористання відповідачем свого права користування спірним житловим приміщенням судом не встановлено.
Жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідача за вищевказаною адресою понад один рік суду не надано.
Докази, що підтверджують той факт, що позивач якимось чином перешкоджав відповідачу у користуванні спірною квартирою в матеріалах справи також відсутні.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Доказування, та як, слідство рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
В свою чергу, згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". ОСОБА_5 таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач залишається бути зареєстрованим у спірному будинку, наміру проживати за місцем реєстрації та користуватися житловою площею не має, у спірному житлі фактично не проживає з 2008 року, тобто станом на момент розгляду справи більше одного року. Наявність реєстрації відповідача у спірному будинку перешкоджає позивачу здійснювати право власності, оскільки передбачає право відповідача на користування житловим приміщенням за місцем реєстрації.
Також, суд враховує визнання відповідачем позову, про що останнім подана до матеріалів справи відповідна заяява.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: будинком № 44 по вул. Трубна в м. Харкові, підлягають задоволенню.
З підстав, передбачених ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 740 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 83, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: місто Харків, вулиця Трубна, будинок № 44.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України серії МН 192224, виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 12 грудня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії МТ 020855, виданий Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 23 жовтня 2008 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 40214227, місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7.
Повний текст рішення складено 14.11.2018 року.
Суддя: