Справа№592/7428/18
Провадження №2/592/2513/18
06 листопада 2018 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді - Хитрова Б.В.,
за участю секретаря - Чайки Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом який мотивує тим, що 06.09.2012 року уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_2 та рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.01.2018 року вказаний шлюб було розірвано. В період шлюбу, а саме 19.09.2015 року на ім'я відповідача ОСОБА_2 був придбаний та зареєстрований автомобіль марки SMART Fortwo д.н.з. BМ 1451 BE, 1999 року випуску на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в територіальному сервісному центрі №5943 Регіонального сервісного центру МВС у Сумській області. За купівлю автомобіля було сплачено 100000 грн. Подружжя припинили проживати разом з 20.06.2017 року, коли позивач виїхав на роботу до Польщі. Автомобіль залишився у користуванні відповідача ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу позивач запропонував відповідачці провести поділ спільного майна подружжя - автомобіля. Проте, від цієї пропозиції вона відмовилася. В подальшому ОСОБА_1 стало відомо, що вищевказаний транспортний засіб 25.11.2017 року перереєстрований на нового власника по договору купівлі -продажу транспортного засобу, а саме матір відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Вважає, що даний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, як майно, що придбане за час шлюбу. У відповідача не було повноважень на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності. На продаж даного автомобіля, що відноситься до цінного майна, відповідач не мала письмової згоди позивача, та розпорядилася ним на власний розсуд, не в інтересах сім'ї, не ставлячи до відома свого чоловіка, не погоджуючи з ним умови, на яких вона відчужила це майно. На думку позивача відповідач ОСОБА_1 дізнавшись про його намір розірвати шлюбу, вирішила запобігти проведенню розподілу автомобіля шляхом переоформлення права власності на свою матір. Вважає, що даний договір був укладений лише з метою позбавлення позивача права власності на це майно та без наміру передачі цього транспортного засобу у власність відповідачки ОСОБА_3 Тому договір був вчинений без наміру створення реальних правових наслідків. Таким чином його права, як співвласника автомобіля, вважає порушеними та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5946/2017/724053, укладений 25.11.2017року в Територіальному сервісному центрі №5946 Регіонального сервісного центру МВС у Сумській області, відповідно до якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 транспортний засіб - автомобіль марки SMART модель Fortwo, 1999 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію СХК048251, номерний знак ВМ 1451 BE та зобов'язати ОСОБА_3 повернути у власність ОСОБА_2 вище зазначений транспортний засіб. Судові витрати по справі просив стягнути з відповідачів на його користь.
В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_4 підтримала вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просила суд задовольнити позов в повному обсязі, додатково суду пояснила, що відповідач ОСОБА_2 та її мати відповідач ОСОБА_3 укладаючи даний договір купівлі - продажу автомобіля, діяли недобросовісно.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти позову, просила суд відмовити в його задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_3 неодноразово повідомлялась про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась по невідомій суду причині, відзиву на позовну заяву не надала.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши та оцінивши докази наданих сторонами у їх сукупності та письмові заперечення відносно позову, вважає, що даний позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 06 вересня 2012 року по 18 січня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який за рішенням суду було розірвано. (а.с.6).
Як встановлено в судовому засіданні та зазначає позивач у своїй позовні заяві, під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 вони придбали автомобіль марки SMART Fortwo д.н.з. BМ 1451 BE, 1999 року випуску на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в територіальному сервісному центрі №5943 Регіонального сервісного центру МВС у Сумській області, який було зареєстровано на ОСОБА_2 Даний факт відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні визнано та підтверджується відповіддю на адвокатський запит адвоката ОСОБА_4 наданою територіальним сервісним центром №5943 Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області. (а.с.7)
Відповідно до договору купівлі - продажу транспортного засобу №5946/2017/724053 від 25.11.2017 року відповідач ОСОБА_2, як продавець, передала у власність ОСОБА_3, як покупцю, транспортний засіб - автомобіль марки SMART Fortwo д.н.з. BМ 1451 BE, 1999 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію СХК048251. (а.с.8) До договору купівлі-продажу додано акт приймання-передачі транспортного засобу від 25.11.2017 року, що є додатком та невід'ємною частиною договору, відповідно до якого продавець передала покупцю у належному для експлуатації стану рухоме майно - вище зазначений транспортний засіб. (а.с.9)
Зазначені обставини, вказують на те, що спірний транспортний засіб був придбаний за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 ОСОБА_2 в інтересах сім'ї та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям є спільною власністю чоловіка та дружини (частина 3 статті 61 СК України).
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 укладаючи договір купівлі-продажу транспортного засобу №5946/2017/724053 від 25.11.2017 року в інтересах своєї матері відповідача ОСОБА_3 про продаж автомобіля марки SMART Fortwo д.н.з. BМ 1451 BE, 1999 року випуску, без письмової згоди позивача ОСОБА_1, при цьому знаючи, що сім'я розпалась і позивач має намір розірвати шлюб та поділити майно придбане за час перебування у шлюбі, діяли недобросовісно, оскільки ОСОБА_3 знала, що даний транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя та ОСОБА_2 не мала згоди ОСОБА_1 на відчуження зазначеного майна.
Згідно із частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Отже, згода одного з подружжя на відчуження спільного сумісного майна, яке підлягає державній реєстрації має бути надана в письмовій формі і відповідати моральним засадам.
Однак відповідно до положень частин першої та другої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 08.05.2018року по справі №304/1423/15-ц: «Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжі».
З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку можна зробити висновок, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Факт ненадання згоди на відчуження транспортних засобів ОСОБА_1 та недобросовісності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлений та наведений вище.
Крім того, суду в силу ст. 81 ЦПК України відповідачем ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів того, що вона придбала спірний транспортний засіб за свої кошти та автомобіль був її особистою власністю.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача в дольовому порядку судові витрати у розмірі 704 грн.80 коп. тобто по 352 грн. 40 коп. з кожного.
Керуючись, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, ст. 3, 215,218 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 65 СК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5946/2017/724053, укладений 25.11.2017року в Територіальному сервісному центрі №5946 Регіонального сервісного центру МВС у Сумській області, відповідно до якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 транспортний засіб - автомобіль марки SMART модель Fortwo, 1999 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію СХК048251, номерний знак ВМ 1451 BE.
Зобов'язати ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути у власність ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2 транспортний засіб- автомобіль марки SMART модель Fortwo, 1999 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію СХК048251, номерний знак ВМ 1451 BE.
Стягнути у дольовому порядку з ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3 судові витрати у розмірі 704 грн.80 коп. тобто по 352 грн. 40 коп. з кожної.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Б.В. Хитров