Номер провадження: 22-ц/785/6548/18
Номер справи місцевого суду: 522/5572/18
Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.
Доповідач Цюра Т. В.
06.11.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,
За участю секретаря судового засідання: Ткачук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У березні 2018 року, ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просила шлюб, зареєстрований 03 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Другому Малиновському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 384, свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 - розірвати.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року позов - задоволено.
Шлюб, зареєстрований 03 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Другому Малиновському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 384, свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 - розірвано.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року, шляхом виключення з рішення суду посилання на те, що діти проживають з ОСОБА_3. Доповнити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року встановленою обставиною, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають однією сім'єю з початку 2016 року
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 03.09.2010 року в Другому Малиновському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що зроблений відповідний актовий запис № 384. Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2
Подружжя мають спільних дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з позивачем.
Однією сім'єю сторони не проживають, спільне домогосподарство не ведеться, фактичні шлюбні відносини припинені. Діти після розірвання шлюбу залишаються на вихованні в матері.
Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, районний суд виходив з того, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їх дітей, як це передбачено ст. 112 Сімейного Кодексу України, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.
Проте, повністю з такими висновками суду погодитись не можна через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).
Згідно з ч.2 ст.104 та ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, тому шлюб, укладений між сторонами підлягає розірванню.
Проте, апеляційний суд не погоджується з викладенням судом першої інстанції обставин , зазначених в мотивувальній частині рішення, з огляду на таке.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції зазначено про те, що діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 після розірвання шлюбу залишаються на вихованні в матері.
Пунктами 1, 5 ч.4 ст.265 ЦПК України передбачено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в п.п.10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року в описовій частині рішення необхідно, зокрема, вказати: зміст і підстави позовних вимог відповідно до позовної заяви; про внесені зміни підстав чи предмета позову, розміру позовних вимог, якщо вони мали місце, і узагальнено викласти позицію відповідача: чи визнає він позов, а якщо визнає, то повністю чи частково; у разі заперечень - у чому суть заперечень проти позову.
У мотивувальній частині судового рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, посилання суду в мотивувальній частині рішення суду про те, що діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 після розірвання шлюбу залишаються на вихованні в матері жодними доказами не підтверджена.
Окрім того, зазначена обставина відповідачем не визнавалась і у відзиві на позовну заяву та матеріалами справи не підтверджена. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що син, а саме - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом із ним, що не заперечувалось представником позивача у суді апеляційної інстанції.
А відтак, посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на вказану обставину є помилковим, через неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, а тому на підставі п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної його частини посилання суду про те, що спільні діти проживають разом з позивачем.
Крім того, в оскаржуваному рішення також встановлено, що однією сім'єю сторони не проживають, однак , не було зазначено з якого саме часу.
Так, безпосередньо в позовній заяві, ОСОБА_3 особисто вказувала, що саме з початку 2016 року вони разом із ОСОБА_2 не проживають сумісно, спільне домогосподарство не ведуть, фактичні шлюбні відносини припинили.
При цьому, вказані обставини не заперечувались і відповідачем у наданому ним відзиві на позовну заяву (а.с. 29).
Відповідно до ч.4 ст. 256 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом.
Однак, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення вказані обставини, а саме те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають однією сім'єю з початку 2016 року - не зазначені.
Таким чином, судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.
Відповідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За таких обставин та вимог зазначених норм права, апеляційний суд вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах , що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому на підставі ст.376 ч.1 п.1,3 ЦПК України в цій частині рішення підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної його частини посилання суду, на те, що спільні діти проживають разом з позивачем та доповненням його мотивувальної частини обставиною про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають однією сім'єю з початку 2016 року.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що спільні діти проживають разом з позивачем та доповнити мотивувальну частину рішення обставиною про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають однією сім'єю з початку 2016 року.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.11.2018 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко