Номер провадження: 22-ц/785/5601/18
Номер справи місцевого суду: 500/6443/17
Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М.
Доповідач Гірняк Л. А.
08.11.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів- Сегеди С.М., Цюри Т.В.
За участю секретаря- Ющак А.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Одеської області на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання рішення незаконним та зобов*зання вчинити певні дії,-
20 листопада 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовною заявою в котрій просила суд:
- визнати рішення Ізмаїльської міської ради за № 1944-У11 від 31 січня 2017 року «Про відмову в передачі гр.ОСОБА_5 земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель та споруд( присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 незаконним та скасувати;
- зобов'язати Ізмаїльську міську раду передати безкоштовно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0484 гектари по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Вимоги обґрунтовувала тим що вона з 23 липня 2015 року є орендарем земельної ділянки за АДРЕСА_1 загальною площею 0,0484 гектари. Земельна ділянка їй надана для будівництва, але їй відмовлено у передачі земельної ділянки у власність, що визнано незаконним постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 березня 2016 року та зобовязано Ізмаїльську міську раду на черговій сесії повторно розглянути питання про передачу вказаної земельної ділянки у власність.Однак їй повторно відмовлено в передачі земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель та споруд( присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1.
Посилаючись на відсутність правових підстав, що забороняють передачу земельної ділянки у власність просила суд задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на позовну заяву представник Ізмаїльської міської ради зазначає, що Ізмаїльська міська рада,приймаючи рішення про відмову у наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,діяла в межах наданих їй повноважень та з урахуванням діючого законодавства,оскільки невідповідність земельної ділянки Генеральному плану міста є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до положень п.7 ст.118 ЗК України.
Рішенням Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 12 квітня 2018року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Ізмаїльської міської ради за № 1944-VII від 31 січня 2017 року про відмову в передачі ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0484 гектари у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1.
Зобов'язано Ізмаїльську міську раду передати безкоштовно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0484 гектари для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1.( а.с.42)
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового,яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання сторони не з'явились,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
В силу ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН
Заявник в апеляційній скарзі посилаються на те, що принцип розподілу влади заперечує адміністративному суду адміністративно-дискреційні повноваження та виходить за межі завдання адміністративного судочинства так як єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Відзив на апеляційній скаргу не надійшов.
16.07.2-15 року позивачка з Ізмаїльською міською радою уклала договір оренди земельної ділянки площею 0,0484 га. за адресою АДРЕСА_1 зі сроком на 49 років з цільовим призначенням -для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель та споруд.
01.08.2015 року ОСОБА_5 звернулась до Ізмаїльської міської ради з приводу передачі їй у приватні власність зазначеної земельної ділянки.
27.11.2015 року Ізмаїльською міською радою було ухвалено рішення № 186-У11 відмовлено в передачі ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0484 гектари у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1.
Постановою від 02 березня 2016 року Ізмаїльським міськрайонним судом за адміністративним позовом визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльської міської ради від 27.11.2015 року та зобов'язано Ізмаїльську міську раду на черговій сесії повторно розглянути спірне питання ( а.с.16-19).
Задовольняючи позовні вимоги в порядку цивільного судочинства районний суд посилався на те, що постановою суду в порядку адміністративного позову від 02 березня 2016 року Ізмаїльським міськрайонним судом за адміністративним позовом визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльської міської ради від 27.11.2015 року та зобов'язано Ізмаїльську міську раду на черговій сесії повторно розглянути спірне питання якою визначено право позивача на отримання у власність земельної ділянки за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вулиця Семенюка капітана 49 площею 0,0484, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Судова колегія не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.
За правилами ст.377 ч.1,2 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, суддя має відмовити у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).
У разі виявлення непідвідомчості справи в ході її розгляду суд своєю ухвалою закриває по ній провадження (п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України).
Зміст цивільної юрисдикції суду визначають цивільно-процесуальні норми, що містяться в різних нормативно-правових актах. Компетенція суду щодо розгляду цивільних справ закріплюється не лише в нормах процесуального законодавства, а й матеріального (ЦК України, СК України, КЗпП України, ЗК України тощо).
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Підставою розмежування підвідомчості справ між судами та іншими юрисдикційними органами є чотири загальні критерії (ознаки):
а) наявність правового спору чи спору про право у відповідній сфері правового регулювання;
б) суб'єктивний склад осіб, які беруть участь у справі;
в) змістовний (предметний) склад спору;
г) непоширеність юрисдикції інших юрисдикційних органів (судів) на спірні правовідносини, визначені законом.
Наявність правового спору є обов'язковим критерієм при вирішенні питання щодо підвідомчості справи суду. Для адміністративного судочинства це може бути лише публічно-правовий спір, який характеризується наступними ознаками:
1) це - спір про права та обов'язки суб'єктів публічно-правових відносин у сфері виконавчої влади або місцевого самоврядування, тобто наявність спірних правовідносин;
2) виникнення такого спору обумовлено наявністю публічно-правового конфлікту, приводом для якого є негативне ставлення одного із суб'єктів конкретного публічного правовідношення до прийняття, виконання або невиконання закріплених законодавством правил поведінки;
3) наявністю права: на захист суб'єктивних прав від будь-якого незаконного зазіхання чи обмежень; вимагати від державних органів дотримуватися, охороняти і захищати гарантовані законом права, свободи, інтереси; звернутися до примусової сили держави для захисту прав і законних інтересів від неправомірних дій (бездіяльності) суб'єктів владних повноважень;
4) імперативністю у правовідносинах та домінуванням публічного інтересу в реалізації таких правовідносин.
Отже, публічно-правовий спір - це суперечність між суб'єктами публічно-правових відносин, яка виникає з приводу їх прав і обов'язків або визнання правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави. Конституція України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.0
Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення. Нерідко внаслідок прийняття рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств, установ і організацій.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.
Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.
Отже, рішення, дії чи бездіяльність органів владних повноважень, можуть бути оскаржені до судів загальної юрисдикції за правилами адміністративного судочинства.
Виходячи з того, що даний спір стосується рішення Ізхмаїльської міської ради ,яка наділена публічно-правовими повноваженнями, районний суд помилково відкрив та розгрянув справи в порядку цивільно процесуального закону,а тому з підстав ст.377 ЦПК України воно підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі.
Керуючись ст. 367,368,374,377 ,381,382,384,390 ЦПК України, судова колегія,- УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Одеської області задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року скасувати.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текс складено 12.11.2018 року
Голодуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді - С.М. Сегеда
Т.В.Цюра