Номер провадження: 33/785/1609/18
Номер справи місцевого суду: 496/3171/18
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Драгомерецький М. М.
06.11.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі судді Драгомерецького М.М.,
при секретарі Півнєві Д.С.,
за участю: адвоката Єпіхіної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, -
встановив:
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, а саме в тому, що він 10 липня 2018 року о 14.00 год. на правому березі р. Турунчук, Нижньодністровського національного природного парку, район оз. Горіле, облаштував місце стоянки на березі р. Турунчук, заповідна зона, чим порушив режим використання об'єктів природно-заповідного фонду України, та завдав шкоду природним комплексам парку згідно такс затверджених ПКМУ №541 від 24.07.2013р., проходом через заповідну територію ННПП.
На ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 408 гривень. Відповідно до ст. 40 КУпАП стягнуто завдану матеріальну шкоду у розмірі 52 гривні на користь Нижньодністровського національного природного парку та стягнуто судовий збір у розмірі 352,40 гривень на користь держави.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що постанова Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року є незаконною та просить її скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що він 10 липня 2018 року на своєму надувному моторному судні проплив близько 10 кілометрів, з бази-стоянки №6 та до місця зупинки на березі річки Турунчук, однак ніяких межових знаків та охоронних щитів протягом всієї пройденої на човні відстані не було, тому він не міг дізнатись, що його зупинка на березі р. Турунчук порушує режим використання природньо-заповідного фонду та є забороненою.
Крім того, ОСОБА_3 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року, мотивуючи тим, що справа була розглянута за його відсутності, про місце та час розгляду справи не сповіщався, повістку про виклик до суду не отримував, тому він не мав можливості оскаржити постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Заслухавши пояснення адвоката Єпіхіної Ю.О. в інтересах ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга - задоволенню, виходячи з таких підстав
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Матеріалами справи встановлено, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_3, відомості щодо належного сповіщення останнього про час та місце розгляду справи відсутні, також відсутні відомості про дату отримання скаржником постанови суду. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 об'єктивно не мав можливості оскаржити постанову суду від 06 вересня 2018 року у встановлений законом строк, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З постанови Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року вбачається, що приписи ст. 280 КУпАП не виконані, адже суд першої інстанції правової оцінки доказам у справі не надав і не зазначив, які саме фактичні обставини справи підтверджують наведені ним докази, судове рішення є невмотивованим та необґрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 91 КУпАП передбачає відповідальність за здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Частиною 4 ст.7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», передбачено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктив природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь які докази, які б підтверджували, що на правому березі р. Турунчук, Нижньодністровського національного природного парку, район оз. Горіле, де облаштував місце стоянки ОСОБА_3, встановлені в натурі межі цієї території та те, що це є об'єкт природно-заповідного фонду.
Згідно вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, не навів жодного доказу на доведення вини ОСОБА_3, а суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку фактичним обставинам справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи.
Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що у діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, постанова Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за підставою, передбаченою п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд Одеської області, -
Клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_3 строк для подання апеляційної скарги на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року, якою ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 91 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 408 гривень, стягнуто завдану матеріальну шкоду у розмірі 52 гривні на користь Нижньодністровського Національного Природного Парку, та судовий збір у розмірі 352,40 гривень - скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 91 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Одеської області М.М.Драгомерецький