"30" жовтня 2018 р. Справа № 363/2986/16-ц
30 жовтня 2018 року Вишгородського районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Гавриленко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та повернення майна,
позивач звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 лютого 2018 року в цій цивільній справі.
Вказаним рішенням позов задоволено частково, розірвано договір довічного утримання (догляду), укладеного 12 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Рішення суду сторонами не оскаржене і набрало законної сили.
У своїй заяві ОСОБА_1 просить роз'яснити вказане рішення суду в частині того, чи повинен відповідач повернути позивачеві нерухоме майно (з відповідною документацією до нього) за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 313, який є предметом договору довічного утримання.
Заявник в суді заяву підтримав, просив про її задоволення.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що згаданий житловий будинок знаходиться у фактичному володінні й користуванні позивача.
В задоволенні позову в частині повернення цього житлового будинку позивачу відмовлено. Зокрема судом у рішенні зазначено, що позовна вимога щодо повернення ОСОБА_1 житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 313, який був предметом договору довічного утримання (догляду), не підлягає задоволенню, оскільки враховуючи норми чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду), відчужувач набуває право власності на майно, яке було нам передане. Крім того, вищевказаний житловий будинок перебуває у володінні позивача.
Отже судом в задоволенні позову в частини повернення будинку відмовлено з викладених вище підстав.
А тому у вказаній частині рішення суду роз'ясненню не підлягає і в задоволенні заяви про це слід відмовити.
Згідно ч. 1,2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Відповідно вимог ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Згідно роз'яснень даних у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Разом з тим, якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Враховуючи викладене, набуття позивачем права власності на спірний житловий будинок внаслідок розірвання договору довічного утримання може бути ним зареєстровано в порядку регламентованому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», коли підстав для його фактичного повернення в розумінні вимог ст. 756 ЦК України при ухваленні рішення від 16.02.2018 року суд не вбачав.
Беручи до уваги викладене підстав для роз'яснення вказаного рішення суду не встановлено, а тому в задоволенні цієї заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 268, 271 ЦПК України,
в задоволенні заяви відмовити.
Повний текст ухвали складено 12 листопада 2018 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання її повного тексту шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя