1Справа № 335/9249/18 2-а/335/269/2018
07 листопада 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта Денисова Олександра Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія БР № 496270 від 01.08.2018 року за ч. 3 ст. 121 КУпАП,
ОСОБА_1, в особі адвоката ОСОБА_5., звернувся до суду з позовом до інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта Денисова О.В., в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія БР№ 496270 від 01.08.2018 року за ч. 3 ст. 121 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування поданого позову, представник позивача посилається на відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, та численні процесуальні порушення допущені відповідачем, при складанні постанови у справі про адміністративне правопорушення серія БР№ 496270 від 01.08.2018 року за ч. 3 ст. 121 КУпАП, а тому просив позов задовольнити.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 року, справу за позовом ОСОБА_1 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов. Однак, відзив на позовну заяву до суду від відповідача не надходило.
У судове засідання позивач та його представник не з'явились, від представника позивача адвоката ОСОБА_5. надійшла до суду заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач інспектор відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенант Денисов О.В. у судове засідання двічі не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Так, вирішуючи справу по суті спору, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245КупАП).
Згідно зі ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що маютьфункції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд виходить з того, що адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях (рішення Конституційного Суду України от 22.10.2010 року № 23-рп/2010).
Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст.ст. 9,77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БР № 496270 від 01.08.2018 року, яка винесена інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенантом Денисовим О.В., ОСОБА_4 01.08.2018 року о 10 год. 10 хв. на автодорозі Харків-Сімферополь 417 км займившись перевезенням пасажирів на маршрутці «Кирилівка-Запоріжжя» здійснював перевезення транспортним заособом з значними несправностями, а саме на задньому лівому колесі транспортного засобу був відсутній болт кріплення, чим порушив Правила дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 680 грн. 00 коп.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідачем винесено оскаржувану постанову без оцінки належних та допустимих доказів, не зібрано всіх необхідних доказів, не надано можливості йому використати всі права, які передбачені ст. 268 КУпАП тощо.
Як вже зазначалось вище, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, оцінивши обставини справи, суд вважає недоведеним з боку відповідача факту наявності в діях позивача будь-якого адміністративного правопорушення.
В порушення вимог ст.ст. 9, 77 КАС України, ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП, відповідач не подав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виявлення ним порушення Правил дорожнього руху, що передбачає склад адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху об'єктивними і беззаперечними доказами не доведений, що свідчить про фактичну відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення та незаконність і безпідставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначається у пункту п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Отже, суд вважає, що рішення відповідача - інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта Денисова О.В., в частині притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, прийнято в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 245, 252, 280 КУпАП, в силу чого не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України і є незаконним.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Судові витрати, які пов'язані з розглядом справи в даній справі відсутні, оскільки позивачем не заявлялися.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 132, 139, 241-243, 255, 292, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БР № 4962705, винесену 01 серпня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП - закрити.
Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Повний текст судового рішення складено 07 листопада 2018 року.
Суддя: В.О. Макаров