Справа №345/4623/18
Провадження № 2-а/345/105/2018
14.11.2018 р. м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Онушканича В.В., розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП №2 Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції - Кравчука В.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що відповідачем 28.10.2018 р. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 929007 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 225 грн. Зі змісту даної постанови вбачається, що позивач 28.10.2018 о 17:30 год. керуючи автомобілем марки «Фольцваген Тоуран», д.н.з. НОМЕР_1 рухався по вул. Дзвонарській у м. Калуші та проїхав на заборонений знак 3.2.1. ПДР України з метою доставити пасажира у внутрішній двір вулиці. При зупиненні позивача працівниками поліції, останній пояснив інспектору поліції, що іншим шляхом не має можливості доставити пасажира у вищевказаний двір вулиці, тому він так вчинив. Однак, інспектор поліції - Кравець В.В. не погодився з його доводами та склав постанову про адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яку позивач вважає необґрунтованою, незаконною, тому просить її скасувати. Зокрема, позивач посилається на Рішення КСУ у справі № 5-рп/2015 від 26.05.2015, яким розтлумачено ст. 276 КУпАП, згідно якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а тому інспектор поліції на думку позивача повинен був здійснювати розгляд адміністративної справи відносно нього у приміщенні управління поліції, з розглядом клопотань та наданням йому можливості скористатися правничою допомогою. Також, згідно вищевказаного Рішення КСУ у справі № 5-рп/2015 від 26.05.2015, положення ч. 1 ст. 276 КУпАП слід розуміти так, що словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Також, позивач зазначає, що відповідачем не складено протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушено вимоги ст. 254 КУпАП, оскільки ч. 1 ст. 258 КУпАП не містить посилання на ст. 122 КУпАП, що виключає поширення положення ч. 3 ст. 258 на дані спірні правовідносини. Таким чином, позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідачем було порушено вимоги ст. 268 КУпАП, що позбавило його права на об'єктивний та справедливй розгляд справи, тому просить постанову скасувати.
Ухвалою суду від 05.11.2018 відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання на 14.11.2018 о 13:30 год.
У судове засідання позивач не з'явився, однак подав заяву про підтримання позову, а справу просить слухати у його відсутності.
Відповідач своїм правом подання відзиву на позов не скористався та в судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку (а.с. 13).
Статтею 286 КАС України встановлено скорочений десятиденний строк розгляду адміністартивних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. З урахуванням положень ч. 3 ст. 205 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 КАС України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд вирішив розглядати справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем винесена постанова серії ДПО18 № 929007 від 28.10.2018 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 225,00 грн. (а.с. 4).
За вимогами статті 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 р. № 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно оскаржуваної постанови, 28.10.2018 о 17:30 год. позивач керуючи автомобілем проїхав на заборонений знак 3.21. ПДР України (а.с. 4).
Згідно пояснень позивача, останній зазначив, що проїхав на заборонений дорожній знак з метою доставки пасажира у внутрішній двір вулиці, оскільки іншого шляху проїзду немає, при цьому він не створив аварійної обстановки чи будь-яким іншим чином своїми діями заважав руху іншим транспортним засобам.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 77 ч. ч. 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на вимоги чинного законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами поліції, які зобов'язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.
Встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови, позивач був позбавлений можливості користуватися правничою допомогою, подавати докази по справі, тощо, що суперечить вимогам об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно вимог ст. 268 КУпАП.
Також, відсутній протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та відсутні докази відеофіксації даного правопорушення у автоматичному режимі. Також до постанови не додано жодних інших доказів на підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем на підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП не надано.
У графі «до постанови додаються» не зазначено будь-яких відомостей щодо дослідження доказів вчинення правопорушення, інкримінованого позивачу, з огляду на що, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем на підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити провадження у справі.
З огляду наведених підстав, суд прийшов до висновку, що постанова серії ДПО18 № 929007 від 28.10.2018 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 225,00 грн. підлягає скасуванню.
На підставі ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 122, 245, 258, 268, 280, 286 КУпАП, керуючись статтями ст.ст. 241-246 КАС України,
Адміністративний позов задоволити.
Постанову серії ДПО18 № 929007 від 28.10.2018 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 225,00 грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Головуючий