Справа № 344/7040/18
Провадження № 2-з/344/43/18
14 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна, -
У провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна.
13 листопада 2018 року Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити відчужувати у будь-який спосіб квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 144,9 кв.м., житловою 73,3 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Так, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.ч.1-2 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову Суд розуміє вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення цивільної справи, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, та вимоги чинного законодавства України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року «Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків».
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процессу.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, Позивач просить звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру, та визнати право власності на дану квартиру.
В заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити відчужувати у будь-який спосіб квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 144,9 кв.м., житловою 73,3 кв.м.
Підставами для необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником зазначено існування небезпеки неможливості виконання майбутнього судового рішення у разі його задоволення.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши доводи заявника, Суд приходить до висновку про те, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, як і не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що предметом судового розгляду в даній цивільній справі є, зокрема, позовні вимоги про звільнення з-під арешту квартири, тобто станом на час звернення до суду спірна квартира перебуває під забороною відчуження.
З огляду на викладене Суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-150,152ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання права власності на нерухоме майно та зняття арешту з майна, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд (з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області) шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Домбровська Г.В.