іменем України
"13" листопада 2018 р. 145/1580/18
2/145/892/2018
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого Мазурчака А. Г. ,
при секретарі Мигдальській Н.М.,
за участі позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні смт.Тиврів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
встановив :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому вказує, що 10 жовтня 2010 року вона уклала шлюб з відповідачем в даній справі.
16 травня 2011 року в них народилась донька ОСОБА_3.
Донька проживає з нею і перебуває на її утриманні.
Шлюб між нею та відповідачем не розірвано, але добровільно надавати кошти на утримання дитини він відмовляється. В даний час вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, так як вони не можуть знайти взаєморозуміння в їх відносинах.
Вона працює медичною сестрою в ВОСТМО «Фтизіатрія». Її заробітної плати не вистачає для того, щоб належним чином забезпечувати доньку самим необхідним і забезпечувати свою власну життєдіяльність.
Відповідач працездатний, працює, отримує доходи і може допомагати їй в утриманні їх дитини. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1\3 частки з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше встановленого законом рекомендованого розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3. Такий розмір аліментів є реальним для нього і він не погіршить його матеріального стану, тим паче, що інших утриманців у відповідача немає. Саме такий розмір аліментів буде достатній для того, щоб вона могла забезпечити дитину самим необхідним.
Просить позов задоволити.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, згоден сплачувати 1/4 частки від його доходу щомісячно, пояснив, що він повинен ще приймати участь у вихованні та утриманні дитини і йому на це потрібні кошти.
Суд, вислухавши позивачку, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Сторони перебувають у шлюбі.
16.05.2011 року у них народилась дочка ОСОБА_3, що стверджується її свідоцтвом про народження (а.с. 4).
Дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, що стверджується довідкою Гніванського КП "Гніваньводопостач" № 3619 від 04.09.2018 року (а.с. 7) та актом обстеження житлово-побутових умов проживання (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» України та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України утримання дітей до досягнення ними повноліття є обов'язком обох батьків.
Відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2018 р." прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становить 1944 грн.
Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від: 05.10.2000 року №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а відтак обоє з батьків зобов'язані спільно забезпечити отримання дітьми прожиткового мінімуму.
Сама позивачка не в змозі забезпечити належні умови проживання й виховання дитини, її нормальний розвиток.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів та утримувача; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідач працездатний, інших утриманців немає, а тому може приймати участь в утриманні дитини.
На підставі ст.ст.4, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, 180-182, 183 СК України, керуючись ст.ст. суд ,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти, в розмірі 1\4 частки з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 07.09.2018 року до повноліття дитини.
Рішення в межах платежу за один місяць допустити до негайоного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд з дня виготовлення повного тексту рішення, тобто з 15.11.2018 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мазурчак А. Г.