Іменем України
Київ
13 листопада 2018 року
справа №826/16004/17
адміністративне провадження №К/9901/63314/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.
за участю представників:
від позивача: Карасюк О.В. - за дов. від 09 листопада 2018 року
від відповідача: Биков В.А. - за дов. від 02 серпня 2018 року
Демченко Д. В. - за дов. від 31 жовтня 2018 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2018 року (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року (судді Мєзєнцев Є.І., Пилипенко О.Є., Файдюк В.В.) у справі №826/16004/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхорс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - другий відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови Товариству в поверненні надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 995 599,18 грн. за заявою (вимогою) платника податків від 29 травня 2016 року № 02-01/5-116, зобов'язати другого відповідача підготувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток на підставі заяви (вимоги) від 29 травня 2016 року № 02-01/5-116, в порядку встановленому чинним законодавством України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідачів щодо відмови Товариству в поверненні надміру сплачених ним грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 995 599,18 грн. за заявою (вимогою) платника податків від 29 травня 2016 року № 02-01/5-116, зобов'язано Головне управління ДФС у м. Києві підготувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству надміру сплачених ним грошових зобов'язань з податку на прибуток на підставі заяви від 29 травня 2016 року №02-01/5-116, в порядку встановленому чинним законодавством України.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності ненадання відповідачами висновку відповідному органу казначейства про повернення надміру сплаченої Товариством суми податку на прибуток та наявності факту переплати позивачем цього податку до бюджету.
У жовтні 2018 року першим відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу на судові рішення судів попередніх інстанцій.
11 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з суду першої інстанції справу №826/16004/17.
18 жовтня 2018 року справа №826/16004/17 надійшла до Верховного Суду.
У касаційній скарзі перший відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статті 43 та підпункту 78.1.7 Податкового кодексу України, статей 5, 9, 44, 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), просить оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишена обставина неможливості проведення позапланової перевірки платника податків (правомірності заявленої до бюджетного відшкодування суми податку) у зв'язку з ненаданням Товариством (та ліквідатором) первинних документів, відтак відсутні підстави для задоволення заяви позивача від 29 травня 2016 року про здійснення бюджетного відшкодування.
Відзив від позивача та другого відповідача на касаційну скаргу першого відповідача не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
18 жовтня 2018 року на адресу Суду надійшло клопотання першого відповідача про зупинення виконання оскаржених судових рішень, мотивоване тим, що їх виконання може призвести до втрат бюджету. При цьому негативні наслідки виконання судових рішень до вирішення справи у суді касаційної інстанції податковий орган пов'язує з процедурою банкрутства позивача.
Суд відхиляє клопотання про зупинення виконання судових рішень як явно необґрунтоване.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що постановою господарського суду міста Києва від 20 березня 2017 року позивача визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого №1732, видане Міністерством юстиції України 11.11.2015 року).
Листом від 24 квітня 2017 року №4271/Д/26-59-08-01-18 податковий орган (перший відповідач у справі) повідомив ліквідатора про наявність у банкрута переплат по податку на прибуток в сумі 995 599,18 грн.
Зазначена сума переплати податку утворилась внаслідок декларування позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік зменшення податкового зобов'язання у сумі 867 061,00 грн., а також в податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік зменшення податкового зобов'язання у сумі 174 740,00 грн., про що зазначено у листі другого відповідача від 25 жовтня 2017 року №33771/10/26-15-12-03-11.
З метою повернення вказаної вище суми переплати по податку на прибуток та включення зазначених коштів до ліквідаційної маси банкрута з метою подальшого погашення кредиторських вимог, сума яких становить більше 2,5 млрд. грн., ліквідатор Товариства 29 травня 2017 року звернувся до першого відповідача з заявою №02-01/5-116 про вчинення дій по поверненню на рахунок Товариства надмірно сплачених грошових зобов'язань у розмірі 1 003 049,06 грн, з яких 995 599,18 грн - переплата з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, та 7 449,88 грн - переплата по єдиному соціальному внеску.
Листом від 19 червня 2017 року №5222/Д/26-59-12-02-44 перший відповідач повідомив ліквідатора, що питання щодо повернення передплати з податку на прибуток буде вирішено після отримання підтверджуючої інформації про сплату відповідної суми податку Товариством від Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області.
На черговий запит ліквідатора №02-01/5-130 про надання інформації щодо стану розгляду попередньої заяви листом від 28 вересня 2017 року № 6828/Д/26-59-12-02-44 перший відповідач повідомив, що вимогу (заяву) про повернення надмірно сплачених сум податку на прибуток передано до другого відповідача.
На запит ліквідатора від 2 жовтня 2017 року про стан розгляду вимоги другий відповідач листом від 25 жовтня 2017 року повідомив ліквідатора про необхідність здійснення останнім контрольно-ревізійних заходів проведення документальної перевірки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податків Товариством за останні три роки.
Доводи відповідачів в межах цього спору зводяться до відсутності підстав для надання висновку про повернення заявлених Товариством до бюджетного відшкодування суми податку у зв'язку з тим, що провести перевірку правомірності формування відповідної суми неможливо.
Разом з тим, відповідачі визнають факт наявності переплати в сумі 995 599,18 грн., що обліковується в інтегрованій картці позивача.
При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з наступного.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 Податкового кодексу України).
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146).
Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
Пунктом 6 Порядку № 1146 передбачено, що у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Державної фіскальної служби у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Після реєстрації в органі Державної фіскальної служби заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку (пункт 7 Порядку № 1146).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган Державної фіскальної служби готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Разом з тим, пунктом 3 Порядку №1146 встановлено, що у разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Зазначене положення узгоджується з вимогами пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України.
Відтак, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, а під час касаційного перегляду підтверджено відсутність податкового боргу у позивача.
Водночас, ухваленню відповідного висновку має передувати перевірка поданої платником заяви про повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань, яка, в розумінні наведеного вище законодавства, не є податковою перевіркою в значенні статті 75 Податкового кодексу України. Відтак посилання відповідача про неможливість проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.7 Податкового кодексу України, в якості обґрунтування правомірності ненадання висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань платника, є неприйнятними в межах спірних правовідносин.
У цій справі мова йде не про наявність підстав для проведення документальної позапланової перевірки на підставі статті 78 Податкового кодексу України, а про необхідність реалізації контролюючим органом своєї компетенції у випадку звернення до нього із заявою про повернення з бюджету надміру сплачених грошових зобов'язань.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами отриманої заяви Товариства не вжито заходів та не вчинено дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами, а тому їх висновок про наявність у спірному випадку підстав для визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови Товариству в поверненні надміру сплачених ним грошових зобов'язань з податку на прибуток ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Суд погоджується із обраним позивачем та прийнятим судами попередніх інстанцій способом судового захисту шляхом зобов'язання відповідачів підготувати та подати до органу казначейства висновок про повернення Товариству надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток на підставі поданої ним заяви від 29 травня 2016 року.
Суд касаційної інстанції визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм належну правову оцінку на підставі норм закону.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі №826/16004/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер