Іменем України
13 листопада 2018 року
Київ
справа №П/811/1792/17
адміністративне провадження №К/9901/58415/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу Міністерства юстиції України (далі - Міністерство) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року (судді Іванов С.М., Панченко О.М., Чередниченко В.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства, приватне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
10 травня 2018 року Міністерство звернулося до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, яким частково задоволено позов у зазначеній справі.
Цю апеляційну скаргу Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 травня 2018 року повернув заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) апеляційну скаргу.
13 червня 2018 року Міністерство вдруге звернулося із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в цій справі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 червня 2018 року визнав причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, залишив апеляційну скаргу без руху та надав десятиденний строк з дати отримання копії цієї ухвали для подання Міністерством клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних причин такого пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали Міністерство надіслало клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтувало тим, що з першою апеляційною скаргою відповідач звернувся в межах процесуального строку, разом із тим, вказана апеляційна скарга була повернута з огляду на неналежне засвідчення, на думку суду апеляційної інстанції, долученої до апеляційної скарги довіреності. Проте відповідач не згоден із вказаною ухвалою, оскільки повноваження представника Міністерства були підтверджені довіреностями, які містяться в матеріалах справи та копії яких посвідчувались суддею першої інстанції. З огляду на важливість даної справи для відповідача у найкоротший строк було подано апеляційну скаргу повторно. Про існування ухвали про повернення апеляційної скарги відповідачу стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень 29 травня 2018 року та невідкладно протягом трьох днів, а саме 31 травня 2018 року, подано повторно апеляційну скаргу. Міністерство вважає, що реалізація права повторного звернення до апеляційного суду здійснена без зайвих зволікань за наявності на те об'єктивних обставин.
11 липня 2018 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою визнав причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені у клопотанні Міністерства, неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС.
Міністерство не погодилося із цим рішенням суду апеляційної інстанції і звернулося із касаційною скаргою з вимогами скасувати його і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Скаргу обґрунтувало доводами, які аналогічні викладеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження в конкретній справі залежить від вказаних у клопотанні причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження, на які скаржник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав скаржник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження.
У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини у вимірі положень пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, коли визнав причини пропуску процесуального строку неповажними, виходив із передумов, що стали підставою повернення апеляційної скарги першого разу. Тоді суд апеляційної інстанції послався на вимоги пункту 5.27 «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55 про те, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копі; пункту 76 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242, про те, що установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, а також у випадках, &?о;…&?н;. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи, його заступників або керівника структурного підрозділу; пункту 6 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, про те, що право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності, та підсумував, що правом підпису апеляційної скарги поданої юридичною особою, суб'єктом владних повноважень, який не є юридичною особою, наділений керівник, уповноважений член виконавчого органу або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження. Цей документ повинен подаватися оригіналом або копією засвідченою у визначеному законом порядку, з підтвердженням повноважень особи, яка засвідчила копію.
Далі суд надав значення тому, що апеляційну скаргу подала представник відповідача ОСОБА_2, яка на підтвердження своїх повноважень надала копії довіреності на представництво, що не відповідали дійсності, позаяк копії довіреності Міністерства з наданням права передоручення Головному територіальному управлінню юстиції у Кіровоградській області та довіреності Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на ім'я ОСОБА_2, засвідчені самою ОСОБА_2 Потому ці ж документи у такому вигляді засвідчив суд першої інстанції.
Інших довіреностей на ім'я ОСОБА_2, які б за формою і змістом відповідали вимогами закону, матеріали адміністративної справи не містили.
Суд апеляційної інстанції зазначив також, що якщо відповідач не був згідний із ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2018 року, про що зазначено у поданому клопотанні про поновлення строку звернення до суду, то вправі був оскаржити його до суду касаційної інстанції відповідно до статті 328 КАС. Проте цього не зробив.
На спростування покликань скаржника на пункт 81 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», у якому суд в аспекті конкретних фактів цієї справи, констатував порушення конвенційних прав, у разі застосування надзвичайного, надмірно формального підходу до трактування положень про строки подання скарги до суду, апеляційний суд послався на висновки рішень ЄСПЛ «Рисовський проти України», «Лелас проти Хорватії» про те, що саме державні органи, які не мають жодного приватного інтересу, мають суворо дотримуватись визначених державою правил, зокрема щодо вчасного подання апеляційних скарг на судові рішення, тоді як занадто формальне ставлення до документів, що подають фізичними та юридичними особами, є недопустимим.
Наголосив суд й на тому, що натепер на рівні закону збільшено строки подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, тому суб'єкт владних повноважень, має можливість подати апеляційну скаргу повторно лише в межах тридцятиденного строку, встановленого статтею 295 КАС.
Поряд з цим зазначив, що з огляду на подання першої апеляційної скарги в останній день встановленого законом тридцятиденного строку, ухвала про повернення апеляційної скарги була винесена вже поза межами цього строку, а тому той факт, що скаржник дізнався про існування вказаної ухвали лише 29 травня 2018 року, не має відповідного правового значення, оскільки в такому випадку поновлення строку звернення до суду можливе лише у разі наведення об'єктивно поважних причин такого пропуску, які в даному випадку відсутні.
Повертаючись до доводів касаційної скарги Міністерства, можна визнати, що комплексна оцінка наведених конкретних обставин, на які покликалося Міністерство як на підстави для поновлення строку, не давали суду апеляційної інстанції можливість за внутрішнім переконанням визнати їх непереборними чи такими, що об'єктивно завадили скаржнику своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.
В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційну скаргу Міністерства потрібно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко