Справа №295/12720/18
1-в/295/1050/18
12.11.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
секретаря судового
засідання ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кожанка Фастівського району Київської області, громадянина України, засудженого 29.05.2014 року Попільнянським районним судом Житомирської області за ст. ст. 307 ч.2, 71 КК України на 6 років 2 місяці позбавлення волі -
з участю:
прокурора ОСОБА_4
представника ЖВК (№4) ОСОБА_5
Засуджений ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про умовно-дострокове звільнення.
В судове засідання засуджений не з'явився, просить справу розглядати у його відсутність. Суд, за погодженням з учасниками судового провадження, розглядає заяву у відсутність останнього.
Представник ЖВК (№4) в судовому засіданні зазначив, що за час перебування у виправній установі засуджений порушував режим тримання, за що на нього неодноразово накладалися стягнення у вигляді доган. Зазначив, що засуджений не довів свого виправлення, а тому слід відмовити у застосуванні умовно-дострокового звільнення.
Прокурор в судовому засіданні висловив думку щодо відмови в задоволенні заяви.
Заслухавши пояснення представника ЖВК (№4), думку прокурора та дослідивши матеріали справи і матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень ст. 81 КК України єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.
Сумління поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, порушення правил внутрішнього розпорядку, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, а й активна участь у суспільному житті і сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення загальноосвітнього рівня, гарна поведінка в побуті, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин та інше.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти постійну свідому участь у суспільно корисній праці, тощо.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. Крім цього, висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватись в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого у цілому.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 29.05.2014 року Попільнським районним судом Житомирської області за ст. ст. 307 ч.2,71 КК України до 6 років 2 місяців позбавлення волі, з липня 2014 року відбуває покарання в Житомирській виправній колонії (№4).
За цей період часу засуджений допустив 6 порушень режиму відбування покарання, останнє в березні 2018 року, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності начальником колонії. Має два заохочення, 07 липня 2018 року знято раніше накладене стягнення. На даний час виконує обов'язки днювального, до своїх обов'язків ставиться задовільно.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. 539 КПК України, суд, -
В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 7 днів з дня її винесення.
Суддя ОСОБА_1