Провадження № 2-о/243/1547/2018
Справа № 243/11187/18
14 листопада 2018 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Ільяшевич О.В.,
за участю секретаря судового засідання Хміль О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області) цивільну справу за заявою ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_3 районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті, -
12 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із заявою в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту смерті особи в певний час, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 07 липня 2018 року в м. Горлівка Донецької області помер чоловік її довірительки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час органи ДРАЦС на території м. Горлівка Донецької області діють незаконно і всі документи видані ними є недійсними та не відповідають вимогам діючого в Україні законодавства. Надати лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 відповідного державного зразка є неможливим, оскільки лікарських установ, підконтрольних уряду України в м. Горлівка Донецької області також немає. У зв'язку із наведеним, через відсутність можливості зареєструвати смерть ОСОБА_4 у встановленому законом порядку та отримати свідоцтво про його смерть відповідного державного зразка іншим чином аніж як через звернення до суду, заявниця просила суд ухвалити рішення яким встановити факт того, щоОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, помер 07 липня 2018 року в м. Горлівка Донецької області.
Заявниця ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності від 06 листопада 2018 року зареєстрованої в реєстрі за № 3745 (а.с. 5-6), будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 районного ВДРАЦС, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, рішення просив ухвалити згідно із вимогами діючого законодавства.
Суд, дослідивши надані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1, підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу, серія: ІІІ -НО № 312162, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, 02 листопада 1979 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Згідно із копіями лікарського свідоцтва про смерть № 1508 та довідки про причину смерті до форми № 106/у № 1508, виданими 09 липня 2018 року медичним закладом в м. Горлівка Донецької області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 07 липня 2018 року в м. Горлівка Донецької області. Причина смерті - гостра серцево-судинна недостатність. Постінфарктний кардіосклероз (а.с. 13,13 з.б.).
Згідно із свідоцтвом про смерть № 110321 виданим Микитівським ВДРАЦС м. Горлівка Донецької області 09 липня 2018 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 07 липня 2018 року в м. Горлівка Донецької області (а.с. 14).
Згідно із відмовою у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_3 районного ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 2923/15.23-20 від 08 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 було відмовлено у проведенні реєстрації смерті ОСОБА_4 у зв'язку із тим, що на підтвердження його смерті було пред'явлено документи форма яких не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року № 1150/13024 (а.с. 15).
Згідно із повідомленням ОСОБА_3 районного ВДРАЦС № 3244/1'5.23-24 від 13 листопада 2018 року, в результаті розширеного пошуку за відомостями, внесеними до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відомості щодо актового запису про смерть ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутні.
Судом було досліджено також фотокартки із зображенням могили на ім'я ОСОБА_4, із зазначенням дати народження померлого - 04 квітня 1957 року, та дати смерті - 07 липня 2018 року (а.с. 16).
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
До складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлено відповідно до Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15 квітня 2014 року, а також «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680- VII від 16 вересня 2014 року та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно із Наказом міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема Державного реєстру актів цивільного стану громадян, на території Донецької області тимчасово припинено, до закінчення антитерористичної операції на сході України. Тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться, зокрема, на території міста Горлівка Донецької області.
Згідно із п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення », заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
За роз'ясненнями п. 13 вказаної Постанови, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (документ), виданий цими органами є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 ЦПК України, суд приймає до уваги досліджені у судовому засіданні копії лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті, а також свідоцтво про смерть ОСОБА_4 які хоч і не є офіційними документами, що створюють самі по собі правові наслідки, однак у сукупності із фотокартками із зображенням могили на його ім'я, на думку суду, можуть слугувати джерелом тих фактичних даних, які дають суду можливість дійти висновку, що смерть ОСОБА_4 дійсно настала 07 липня 2018 року за вказаних у заяві обставин.
Приймаючи до уваги копії лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті, суд виходить з того, що незважаючи на ситуацію, яка склалася у країні, медичні заклади у зв'язку із специфікою роботи, повинні надавати медичну допомогу будь-яким особам, і у будь-якій ситуації, а отже, у тому становищі, в якому опинилася заявниця та її довірителька, вони були позбавлені можливості отримати офіційні документи щодо смерті ОСОБА_4, а тому звертаючись до суду, надали усі можливі докази, які могли надати у цій ситуації.
Крім того, застосовуючи Рішення Європейського Суду, як джерело «живого» права, суд також зазначає, що в ситуаціях, подібним тим, що приводяться у вказаній справі, обов'язок ігнорувати, не приймати до уваги дії існуючих de facto інститутів далекий від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території життя продовжується. І це життя потрібно зробити більш стерпним і терпимим, воно повинно бути захищено від влади de facto, включаючи і їх суди, і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданих властей, що мають відношення до сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами в тому числі і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавляти проживаючих на цій території людей всіх їх прав кожного разу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
Така позиція висловлена у Рішенні Європейського Суду по справі «Кіпр проти Туреччини» від 10 травня 2001 року (, де також у п. 93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125): "Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї Території».
Суд також зазначає, що вказані копії лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті, свідоцтво про смерть, та фотокартки із зображенням могили на ім'я ОСОБА_4 не містять внутрішніх протиріч, і у своїй сукупності є достатніми для того щоб дійти висновку, що ОСОБА_4 помер саме 07 липня 2018 року в м. Горлівка Донецької області.
Виходячи з аналізу чинного законодавства та встановлених обставин справи, оцінивши представлені в силу положень ст. 81 ЦПК України докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження в ході судового слідства.
За наведених обставин, враховуючі досліджені судом докази, а також те, що визнання вказаного факту породжує юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 317 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Враховуючи, що м. Горлівка Донецької областіє тимчасово окупованою територією України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання цього рішення суду.
На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 76-81,258,259,264,265,268, 315,317, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_1, в інтересах ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_2, заінтересована особа ОСОБА_3 районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, місце знаходження: вул.. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, помер 07 липня 2018 року в м. Горлівка Донецької області, Україна, причина смерті: гостра серцево-судинна недостатність. Постінфарктний кардіосклероз.
Рішення відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич