Іменем України
13 листопада 2018 року
Київ
справа №826/1797/16
провадження №К/9901/45695/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2017 року у складі судді Мазур А.С. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Чаку Є.В., суддів - Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. від 02 серпня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) , в якому просив:
- зобов'язати ПАТ «Комерційний банк «Надра» та Фонд внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги позивача, які складаються з зобов'язань по виплаті суми грошових коштів, відповідно до Договорів банківського вкладу № 2037187 від 03.10.2014 року, № 2037182 від 03.10.2014 року, № 2015189 від 02.09.2014 року, включаючи суми вкладів, які перевищують 200 000 грн. ОСОБА_2:
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про визнання протиправною відмови від 26.03.2015 та зобов'язання вчинити дії.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 07 червня 2017 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2017 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суд апеляційної інстанції постановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
3. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт того, що у позивача наявні підстави для задоволення вимог в частині зобов'язання Фонду внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», включивши до нього грошові вимоги.
Докази на підтвердження наявності інших обставин, які б зумовлювали відсутність підстав для включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» в матеріалах справи відсутні.
4. Рішення апеляційної інстанції вмотивовано тим, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 року, позивачем було подано касаційну скаргу, у якій просить:
- прийняти касаційну скаргу до провадження;
- скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 року по справі № 826/1797/16 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції;
- винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» згідно з яким з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію.
7. Відповідно до постанови Правління НБУ від 04.06.2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 року №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра».
8. Відомості про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» опубліковано 12.06.2015 року. Строком подачі кредиторських вимог є період з 12.06.2015 року по 13.07.2015 року включно.
9. 02.09.2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» було укладено договір №2015189 строкового банківського вкладу (депозиту) з поповненням, оформлений в рамках Пакету послуг «Новый ПУ «Базовый» (надалі - Договір №2015189).
Факт внесення грошових коштів за Договором №2015189 підтверджується копією квитанції №5088 від 02.09.2014 року.
Сума вкладу на підставі п.п.1 п. 1 Договору №2015189 становить 25 880,94 дол. США.
Відповідно до п.п.2.4 Договору №2015189 процентна ставка становила 12,5% річних.
Також, 03.10.2014 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір №2037182 строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий» (надалі - Договір №2037182).
10. Факт внесення унцій золота за Договором №2037182 підтверджується копією квитанції №1986 від 03.10.2014 року.
Відповідно до п.п.2.4 Договору №2037182 процентна ставка становила 1% річних.
Крім того, 03.10.2014 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» укладено договір №2037187 строкового банківського вкладу (депозиту) з поповненням оформлений в рамках Пакету послуг «Новый НУ «Базовый+» (далі - Договір №2037187).
11. Факт внесення грошових коштів за Договором №2037187 підтверджується копією квитанції №2850 від 03.10.2014 року.
Сума вкладу на підставі п.п.1 п.1 Договору №2037187 становить 12 074,25 дол. США.
Відповідно до п.п.4 п.2 Договору №2037187 процентна ставка становила 11,5% річних.
Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» з заявою від 08.06.2015 року про включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку. Вказаний лист був надісланий поштою 09.06.2015 року, та отриманий повноважним представником уповноваженої особи Фонду 11.06.2015 року.
12. 20.07.2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду з заявою, в якій просив повідомити результати розгляду заяви від 08.06.2015 року.
Листом від 21.08.2015 року Вих.№22-7-22935 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» повідомила про невключення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.
13. Позивач, вважаючи протиправною відмову щодо включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звернувся з позовом до суду.
14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до Закону України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) встановлено порядок визначення кредиторів, формування реєстру акцептованих вимог кредиторів та затвердження цього реєстру.
15. Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону № 4452-VI.
16. Судами першої та апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що Позивачем було подано заяву про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів 09.06.2015 р.. Судами встановлено, що позивач мав право заявити про свої вимоги до банку протягом 30-денного строку, з 12.06.2015 року по 13.07.2015 року. Як убачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідну заяву 09.06.2015 року, тобто передчасно.
17. Системний аналіз положень Закону № 4452-VI дає підстави стверджувати, що порушення кредитором установленого законодавством тридцятиденного строку для звернення з вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами виключає наявність правових підстав для їх прийняття уповноваженою особою Фонду за умови дотримання Фондом порядку оповіщення кредиторів про ліквідацію банку.
Разом з тим, Закон № 4452-VI не має обмежень щодо подання заяв про внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів раніше строку розміщення інформації про початок процедури ліквідації банку, а лише встановлює наслідки пропуску строку.
У запереченні на касаційну скаргу Позивач посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень просить залишити їх без змін, у касаційній скарзі відмовити.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
18. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
19. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначає, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
20. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
21. Згідно п.1, 7 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
22. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
23. Як встановлено ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
24. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
25. Як свідчать матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Форум».
26. За змістом ст. 2, 3, 4, 37, 54 Закону № 4452-VI на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
27. За змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
28. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
29. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
30. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
31. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
32. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
33. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.
34. Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
35. З аналізу наведених норм слід дійти висновку про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
36. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договору, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.
37. Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній на час прийняття рішень) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
38. Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
39. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
40. Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у ч. 1 ст. 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
41. З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
42. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16 та від 27 червня 2018 року у справі № 819/583/16.
43. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
44. Згідно із ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
45. Відповідно до ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).
46. Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
47. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що за предметом спору та суб'єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. 242, 345, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачеві, що цей підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
Суддя Я. О. Берназюк
Суддя М. І. Гриців