Іменем України
13 листопада 2018 року
Київ
справа № 425/1458/17
провадження № К/9901/18115/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Москаленко В.В. від 24 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Компанієць І.Д., Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В. від 19 вересня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської щодо невиплати їй пенсії за віком з 1 березня 2016 року;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити їй нарахування та виплату пенсії за віком з 1березня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Рубіжанського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
Визнано неправомірними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати з 1 березня 2016 року ОСОБА_2 пенсії за віком.
Зобов'язано Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області з 1 березня 2016 року відновити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, покликався на безпідставність посилання відповідача, як на підставу для припинення виплати пенсії, надходження інформації про відсутність позивача за місцем проживання, оскільки зазначеної підстави для припинення виплати пенсії діючим Законом не передбачено. Відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 1 березня 2016 року позивачці припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рубіжанського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки від 10 лютого 2015 року № 917004664 ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилася з м. Стаханов Луганської області (територія тимчасово непідконтрольна українській владі, зареєстроване місце проживання), до АДРЕСА_1.
За заявою позивачки пенсійна справа взята на облік в Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області де позивачка отримувала пенсію щомісяця. Проте, з 1 березня 2016 року відповідач припинив виплачувати пенсію позивачці, посилаючись на рішення органів соціального захисту населення про непідтвердження нею місця фактичного проживання № 20, яке складено на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
6. Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії неправомірними, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що з метою посилення контролю в системі обліку внутрішньо переміщених осіб та на підставі інформації, яка надійшла від Служби безпеки України про можливо безпідставну виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам, щодо яких потребується перевірка обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній Україні території, виплата пенсії позивачці з 1 березня2016 року була припинена. У зв'язку із скасуванням довідки позивачка не має статусу переміщеної особи, на території підконтрольній українській владі позивач фактично не мешкає, тому підстави поновлення їй виплати пенсії з 1 березня 2016 року відсутні.
8. Відзиву на касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року ОСОБА_2 не подано.
9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
11. Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
12. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
13. Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк» або з доставкою додому весь час дії такої довідки.
14. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.
15. Постановою Кабінету Міністрів від 8 червня 2016 року № 352 внесено зміни до постанови № 509, згідно з якими встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
16. Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
1) подала заяву про відмову від довідки;
2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;
4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;
5) подала завідомо недостовірні відомості.
17. За приписами пункту 71 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
18. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Відсутність позивачки за місцем проживання не може позбавляти її права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб. Факт внутрішнього переміщення особи підтверджується виключно довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а виникнення сумнівів у пенсійного органа щодо постійного проживання особи за наведеною у довідці адресою не може бути підставою для припинення соціальних виплат.
19. В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки від 10 лютого 2015 року № 917004664 про взяття ОСОБА_2 на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції органом, який її видав.
20. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не за застосований та не доведений.
21. Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
22. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
23. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
24. Згідно з частиною другою статті 49 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
25. Як встановлено судом, відповідача з 1 березня 2016 року позивачу припинено виплату пенсії.
26. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.
27. Колегія суддів вважає правомірним застосування судом до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
28. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
29. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 1 березня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.
30. Аналогічна правової позиції висловлена Верховним Судом у постановах від 17 липня 2018 року у справі № 415/2945/17, від 2 жовтня 2018 року у справі № 263/14219/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 243/4680/17.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення, а постанову Рубіжанського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
судді Я. О. Берназюк
М. І. Гриців