Справа № 810/3615/17 Суддя першої інстанції: Лиска І.Г.
14 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на прийняте у порядку письмового провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі - Позивач, ТОВ «Сільпо-Фуд») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Відповідач, Київська митниця) про визнання протиправним і скасування рішення Київської митниці про коригування заявленої митної вартості товару від 19.07.2017 року №125220/2017/010042/2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що предмет зовнішньоекономічного контракту не відповідає товару, який імпортується, а згаданий контракт не підтверджує свою автентичність з огляду на відсутність підписів постачальника у ньому. Крім того, зазначив, що до страхової суми включені витрати, які не передбачені умовами договору страхування, а відтак розмір фактично понесених витрат на страхування не підтверджено. Крім іншого, підкреслив обґрунтованість застосування контролюючим органом резервного методу визначенні митної вартості товарів.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що у рішенні Київської митниці відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості, а посилання на дані ЄАІС ДМС України не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості. Стверджує, що суд не врахував, що контракт містить предмет, який відповідає переміщуваному товару, який надавався до митного оформлення. Звертає увагу на помилковість твердження суду першої інстанції про те, що контракт не свідчить про свою автентичність, оскільки відповідні висновки суду спростовуються безпосередньо змістом контракту, у той час як Відповідач взагалі не вправі здійснювати аналіз автентичності підписів. Наголошує, що надання сертифікату EUR.1 до вказаного товару не є обов'язковим, оскільки останній імпортується з Китаю, а не з країн ЄС, а сам сертифікат не підтверджує митну вартість товару взагалі. Підкреслює, що Київська митниця не вправі вимагати від декларанта прайс-лист виробника у випадку придбання товару у посередника. Крім того, вказує, що висновок експерта Торгово-промислової палати України є таким, що доводить митну вартість товару.
Після усунення визначених в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду 29.08.2018 року про залишенні апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.11.2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Київська митниця просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що у Відповідача була наявна інформація для застосування резервного методу визначення митної вартості, а джерела її коригування були чітко зазначені. Крім того, підкреслює, що сума страхування Позивачем не була обґрунтована, адже за договором страхування складала 198 359,56 грн., а не 258 660,86 грн., що була заявлена декларантом. Стверджує, що розбіжність щодо сертифікату EUR.1 полягала саме у тому, що він не може бути наданий при імпортуванні товарів з Китаю, адже є обов'язковим тільки у випадку постачання товару з країн Європейського Союзу. Також зауважує, що вимоги про надання прайс-листа є обґрунтованими, адже прямо передбачені вимогами Митного кодексу України.
У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив вимоги останньої задовольнити повністю з підстав, викладених в останній.
Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між AIMON GROUP LIMITED (Постачальник) та ТОВ «Сільпо-Фуд» (Покупець) укладено контракт поставки товарів №1500 від 17.11.2016 року, згідно якого на умовах, визначених цим контрактом Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця продукцію, в асортименті, кількості та за ціною, що визначені у виставлених Постачальником інвойсах, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (далі - Контракт; т. 1 а.с. 19-29).
Пунктом 2.1 Контракту визначено, що місце поставки відповідно до Інкотермс-2010: FOB. Безпосереднє місце поставки буде вказано в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов'язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб Покупця за свій рахунок. Дані умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Згідно п. 2.2 Контракту валюта контракту та платежу - долар. Загальна сума Контракту становить суму всіх інвойсів, виставлених Постачальником за цим Контрактом.
Позивачем до Київської митниці подано вантажну митну декларацію від 12.07.2017 року №UA125220/2017/706443 (далі - МД) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище Контрактом товару - посуд столовий, глазурований, виготовлений з кам'яної кераміки (т. 1 а.с. 108-109).
Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною Контракту в сумі 7 605,78 доларів США. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ «Сільпо-Фуд» подані, зокрема, наступні документи, (0271) Пакувальний лист від 05.05.2017 року (т. 1 а.с. 51); (0380) Інвойс від 05.05.2017 року (т. 1 а.с. 52); (0705) Коносамент від 10.05.2017 року (т. 1 а.с. 53); (0730) Автотранспортна накладна від 24.05.2017 року (т. 1 а.с. 54-55); (0861) Сертифікат про походження товару від 16.05.2017 року (т. 1 а.с. 56); (1505) Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 10.07.2017 року (т. 1 а.с. 57-60); (1701) Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (т. 1 а.с. 61); (1801) Попередня митна декларація від 16.06.2017 року (т. 1 а.с. 62-63); (3004) Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 20.06.2017 року (т. 1 а.с. 64); (3530) Страховий поліс від 24.05.2017 року (т. 1 а.с. 65); (4100) Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 1500 від 17.11.2016 (т. 1 а.с. 19-29); (4200) Договір страхування № 101023480 від 28.11.2016 року (т. 1 а.с. 30-36); (4301) Договір про перевезення № 1763 від 07.11.2016 року (т. 1 а.с. 37-46); Інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Ввезення в Україну дозволено»); Інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз дозволено»); (5509) Інформацію в інформаційно-телекомунікаційній системі органів доходів і зборів про позитивні результати державних видів контролю у разі застосування принципу «єдиного вікна»; (m9107) Акт про взяття проб (зразків) товарів (т. 1 а.с. 66).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.07.2017 декларант отримав від Відповідача електронне повідомлення для надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості, а саме: оригінал контракту № 1500 від 17.11.2016 року та доповнень до нього; інвойсу від 05.05.2017 року № FZAMC17030; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, а саме - оригінали актів виконання робіт та рахунок на транспортні витрати з датою, передбаченою умовами контракту на перевезення та інші додаткові документи необхідні для підтвердження заявленої митної вартості (т. 1 а.с. 67).
У відповідь Позивач листом від 19.07.2017 року №957 (т. 1 а.с. 68) направив додаткові документи: прайс-лист від 01.03.2017 року; комерційну пропозицію №5/05/2017 від 05.05.2017 року (т. 1 а.с. 69); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-607 від 17.07.2017 року (т. 1 а.с. 70-71); лист про нерозголошення комерційної інформації від 12.07.2017 року (т. 1 а.с. 72); акт виконаних робіт від 20.06.2017 року № UAIM0288202 (т. 1 а.с. 73). Інші документи не були надані у зв'язку з їх відсутністю.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 19.07.2017 року №UA125220/2017/010042/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу митну вартість скориговано з 0,78 доларів США за одиницю товару до 1,54 долари США за одиницю товару (т. 1 а.с. 75). Крім того, складено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2017/00071 (т. 1 а.с. 74).
У зв'язку з цим 20.07.2017 року Позивачем подано до Київської митниці нову митну декларацію №UA125220/2017/706713 (т. 1 а.с. 78-79). У зазначеній митній декларації Позивачем було відкориговано митну вартість з урахуванням рішення №UA125220/2017/010042/2, а товар випущено у вільний обіг.
На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, ст. ст. 49, 50, 51, 52, 53, 54, 57, 58, 59, 60, 62, 63, 246, 248, 318 МК України, ст. 9 Закону України «Про страхування», суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість застосування Київською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ «Сільпо-Фуд» товару, оскільки за наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання Позивачем необхідних додаткових документів визначити таку вартість інакше не було можливості.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими частково погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки:
- згідно розділу 5 «Порядок поставки товару» (п. 5.4.4.) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 17.11.2016 року №1500 постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є Сертифікат про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами виробленими в країнах Європейського Союзу), а також в розділі 7 «Маркування» (п. 7.2.) завбачено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській;
- у розділі 11 «Інші умови» (п. 11.14.) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця. Договір укладено з AIMON GROUP LIMITED, 6/F KAM SANG BUILDING, 257 DES VOEUX ROAD, CENTRAL, SHEUNG WAN, HONG KONG, P.R. CHINA (Китай), тому вищевказані пункти в договорі не можуть бути присутні. Відбитки печаток продавця та покупця знаходяться на окремому листку, що не виключає можливість змінювати загалом весь текст контракту;
- прайс-лист, який був наданий додатково, складений AIMON GROUP LIMITED, а виробником товарів є «Spring International Trading Co., Limited», згідно графи 31 митної декларації це не відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 МК України;
- при складанні експертного висновку від 17.07.2017 року №Ц-607, згідно п. 6 використовувались документи, що мають розбіжності, а у п. 9 зазначено, що контрактну вартість товару підтверджено з урахуванням цінової пропозиції виробника. Проте, слід зазначити, що комерційна (цінова) від 10.01.2017 року №10/01/17 пропозиція надана іноземним контрактотримачем AIMON GROUP LIMITED, який в свою чергу не є виробником товару;
- у встановлений МК України додаткові документи надані не у повному обсязі.
Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (ст. 61 МК України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не було надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами ст. ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митному органі така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не було надано, а тому даний метод теж неможливо застосувати. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу - резервного. Однак, декларантом під час проведення з ним консультацій, додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про обґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом у зв'язку з відсутністю деяких документів та пов'язаності осіб, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Твердження Відповідача про те, що у Контракті, на підставі якого Позивачем імпортувався товар, вказано сертифікат про походження форми EUR-1, що застосовується лише для товарів країн ЄС, а не Китаю, що стало однією з підстав для коригування заявленої митної вартості, є необґрунтованими, оскільки такі положення Контракту жодним чином не впливають на правильність визначення ТОВ «Сільпо-Фуд» митної вартості імпортованої продукції за ціною контракту, тим більше, з урахуванням того, що митному органу було надано сертифікат походження такого товару саме з Китаю.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що сертифікат про походження товару форми EUR-1 є документом, призначеним для застосування до тарифів преференцій, але у даному випадку преференції не застосовувалися, що також вказує на безпідставність зазначених доводів митного органу і на поверхневість дослідження поданих позивачем документів при здійсненні митних формальностей.
Висновки контролюючого органу про те, що у розділі 11 Контракту відсутні зразки факсимільних підписів, а також, що відбитки печаток знаходяться на іншому аркуші і що підпис покупця має різні форми на українській та англійській версіях Контракту також, на переконання судової колегії, жодним чином не спростовують правильності визначення позивачем заявленої митної вартості за першим методом.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, ТОВ «Сільпо-Фуд» на вимогу митного органу подавався оригінал вказаного Контракту, тобто Київська митниця мала реальну можливість встановити автентичність поданих декларантом документів і звірити їх з оригіналом.
Крім того, судова колегія погоджується з твердженням Апелянта про те, що митний орган не наділений повноваженнями щодо проведення експертного дослідження підписів покупця на українській та англійській версіях контракту.
Посилання контролюючого органу на те, що при складанні експертного висновку від 17.07.2017 року № Ц-451 використовувалися документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об'єктивних даних, колегія суддів також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості, оскільки становлять лише суб'єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, зокрема недійсності даного експертного висновку.
Доводи Київської митниці про те, що поданий ТОВ «Сільпо-Фуд» прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося Позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що на виконання ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України Позивачем включено до митної вартості товарів витрати на перевезення у розмірі 19 611,90 грн. Водночас, згідно відомостей з рахунку від 20.06.2017 року №UAІМ0288202 ним понесено також 411,85 грн. додаткових витрат на конвертацію валюти, що є складовою митної вартості, яка ТОВ «Сільпо-Фуд» до митної вартості не включена, що є порушенням митного законодавства, а саме невключений обов'язкових складових митної вартості є окремою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості, що передбачено ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України.
Крім того, щодо митної вартості товару судова колегія звертає увагу, що розмір страхової суми у страховому сертифікаті від 24.05.2017 року № 1532 (258 660,864 грн.) не підтверджений документально та не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору страхування, а саме - сума інвойсу (178 463,1315 грн.) перевищує страхову суму та розмір транспортних витрат (19 611,90 грн.).
Відповідно до п. 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 28.11.2016 року № 101023480 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що планується до перевезення та запланованих витрат, пов'язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов'язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені у собівартість вантажу.
Зі змісту п. 4.2 та 4.3 Контракту вбачається, що до інвойсної вартості вже включено витрати на митне оформлення, митні платежі при експорті та інші додаткові витрати, отже розмір страхової суми має включати лише інвойсну вартість та вартість перевезення в пункт призначення.
Однак, як вже було зазначено вище, розмір страхової суми, визначеної страховим сертифікатом від 24.05.2017 року №1532 не підтверджено документально та не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору страхування, адже перевищує суму митної вартості, заявленої Позивачем, тобто суми інвойсу та витрат на перевезення на 60 585,834 грн.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що у ст. 9 Закону України «Про страхування» зазначено, що при страхуванні страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, тобто має відповідати інвойсній вартості. А прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання повідомляються страхувальнику письмово. Проте не можливо чітко встановити, які витрати і в якому розмірі поніс позивач, оскільки підтвердження на час винесення рішення не було надано, а тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у Відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої ТОВ «Сільпо-Фуд» митної вартості товару, яка була визначена останнім на підставі документів, що містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті. Крім того, жодних доводів на спростування наведених висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі зазначено не було.
Щодо тверджень Апелянта про порушення митним органом послідовності застосування методів визначення митної вартості, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено раніше, контролюючим органом не застосовано методи визначення митної вартості товарів, зазначені в підпунктах «а» - «г» п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, в зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 60 МК України; в зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст. 62 МК України; в зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у ст. 63 МК України.
У зв'язку з суперечливістю наявних документів та ненаданням ТОВ «Сільпо-Фуд» запропонованих митним органом додаткових документів, у Київської митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену Позивачем, що дало підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст. 60 Митного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Крім того, відповідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Як вбачається з матеріалів справи у Київської митниці ДФС була наявна інформація для застосування другорядного методу 2-ґ (резервного методу) відповідно до статті 64 МК України, при тому, що у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, подібних товарів за ціною договору, на основі віднімання чи додавання вартості товарів, що не давало змогу застосувати інші другорядні методи визначення митної вартості товарів.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 809/4367/15.
Так, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості щодо товару № 1 була визначена митна декларація № UA110180/2017/403316 від 26.04.2017 року, оформлена на товар - посуд кухонний з кам'яної кераміки, країна виробництва - Китай, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 1,54 дол. США, а митна вартість заявлена декларантом оцінюваних товарів дорівнює - 0,78 дол. США.
Доводи ТОВ «Сільпо-Фуд» про безпідставність застосування резервного методу, оскільки відповідно до норм Митного кодексу України у разі якщо документи подані декларантом містять розбіжності, митний орган має право витребувати додаткові документи, та у подальшому здійснює відповідний висновок щодо заявленої вартості.
Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Посилання Апелянта на те, що розбіжність у документах, які виявили митні органи при поданні митної декларації, не могли вплинути на формування ціни декларованого товару, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно частини 4 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Зазначений обов'язок, як вірно зазначено судом першої інстанції, Позивачем виконано не було, розбіжностей не усунуто.
Крім того відповідно до ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, відповідачем було проведено консультацію.
Як зазначено у ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, що й було здійснено Відповідачем.
Таким чином, урахуванням встановлених вище обставин, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з позицією суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 14» листопада 2018 року.