Справа № 826/8117/17 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.
13 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М. та Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення,
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - Уповноважена особа) про визнання нікчемним правочинів, а саме: переказ коштів (транзакція), здійснений 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок НОМЕР_2, що належать ОСОБА_2, у сумі 5000 грн 00 коп.; переказ коштів (транзакція), здійснений 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок НОМЕР_2, що належать ОСОБА_2 у сумі 23500 грн 00 коп.;
- зобов'язати Уповноважену особу включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням суми відшкодування у розмірі 28500 грн 00 коп.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року вказаний адміністративний позов був задоволений.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що транзакції з перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 є нікчемними правочинами.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи - 08 листопада 2018 року, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Уповноваженої особи залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачів були відсутні підстави для не включення позивача до переліку вкладів, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Суд встановив, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 26 січня 2016 року був укладений договір № 980-054-000181680 (далі - договір № 980-054-000181680 від 26 січня 2016 року). Згідно умов вказаного договору позивач передає у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти у розмірі 16500 грн 00 коп. на строк не більше 181 дня зі сплатою процентів. Відповідно до договору про внесення змін до договору № 980-054-000181680 від 26 січня 2016 року сума коштів, що передається до ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» збільшена до 23500 грн 00 коп.
Також між вказаними сторонами був укладений договір «Суперкапітал» новий з виплатою процентів в кінці строку від 23 лютого 2016 року № 980-054-000192423. Згідно умов вказаного договору позивач передає у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти у розмірі 5000 грн 00 коп. на строк не більше 302 днів зі сплатою процентів.
ОСОБА_2 є власником відкритого у ПАТ «Банк Михайлівський» рахунку № НОМЕР_2.
ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року здійснило переказ коштів у сумі 5000 грн 00 коп. на рахунок № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000192423 від 22 січня 2016 року» та у сумі 23500 грн 00 коп. на рахунок № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000181680 від 26 січня 2016 року».
Згідно копії довідки ПАТ «Банк Михайлівський» від 02 вересня 2016 року № ЗГ1/1971/1 про стан рахунку № НОМЕР_2 залишок коштів на рахунку ОСОБА_2 складає 28500 грн 00 коп.
Постановою Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» був віднесений до категорії неплатоспроможних. У зв'язку з цим Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення № 812 від 23 травня 2016 року про запровадження з 23 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський».
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут та надалі вказаний Законом зазначається у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно ч. 1 ст. 27 вказаного Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
ОСОБА_2 не був включений до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 28500 грн 00 коп.
Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Перелік таких випадків наведений у ч. 4 ст. 26 вказаного Закону. Відповідно до вказаної норми права Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, що є предметом застави та забезпечує виконання зобов'язань вкладника перед цим банком, в обсязі таких зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків.
Посилання на ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на підставу не включення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відсутні.
Підставою для не включення ОСОБА_2 до вказаного переліку став висновок Уповноваженої особи про нікчемність транзакції (операції) по перерахуванню коштів на рахунок позивача.
Так, листом від 15 серпня 2016 року № ЗГ4(К)/648/1 позивачу було направлене повідомлення про те, що перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року у сумі 5000 грн 00 коп. на рахунок № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000192423 від 22 січня 2016 року» та у сумі 23500 грн 00 коп. на рахунок № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000181680 від 26 січня 2016 року», є нікчемними відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно вказаних норм права правочин є нікчемним, якщо:
- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
У повідомленні від 15 серпня 2016 року № ЗГ4(К)/648/1 не зазначені обставини, які стали підставою для висновку про нікчемність правочину з перерахування коштів. Згідно заперечень на адміністративний позов та акту про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критерію нікчемності № 2 від 01 червня 2016 року такими підставами було те, що Уповноважена особа визнала нікчемними договори про відступлення прав вимоги № 1805 від 18 травня 2016 року та № 1 від 19 травня 2016 року. Згідно вказаних договорів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відступило ПАТ «Банк Михайлівський» свої права вимоги до фізичних осіб. У свою чергу ПАТ «Банк Михайлівський» здійснив переказ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів у розмірі 870000000 грн. 00 коп. та 561585182 грн. 51 коп. в якості оплати за відступлені права вимоги. На думку Уповноваженої особи кошти у загальному розмірі 28500 грн 00 коп., які перераховані на рахунок ОСОБА_2, є частиною грошових коштів, які були отримані ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за нікчемними договорами про відступлення прав вимоги № 1805 від 18 травня 2016 року та № 1 від 19 травня 2016 року.
Також Уповноважена особа вважає, що здійснюючи переказ коштів на рахунок позивача, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» мало на меті отримання коштів з рахунку у ПАТ «Банк Михайлівський» не за рахунок банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто державних коштів.
Отже, віднесення операції з перерахування коштів до категорії нікчемних Уповноважена особа пов'язує саме із необхідністю захистити інтереси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Під час розгляду та вирішення даної справи колегія суддів також звертає увагу на те, що у повідомленні від 15 серпня 2016 року № ЗГ4(К)/648/1 зазначено про нікчемність транзакції щодо перерахування коштів (транзакцій) у розмірі 28500 грн 00 коп. Натомість, договір банківського рахунка, відповідно до якого ОСОБА_2 відкрито рахунок № НОМЕР_2 не був віднесений до категорії нікчемних.
Перевіряючи правомірність дій Уповноваженої особи щодо направлення повідомлення про нікчемність правочину щодо перерахування коштів, колегія суддів дійшла до таких висновків.
У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Зазначена норма права визначає коло правочинів, які Уповноважена особа зобов'язана перевірити на предмет наявності ознак нікчемності. Обов'язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є їх укладення або вчинення саме банком.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як раніше зазначалося, перерахування коштів у сумі 28500 грн 00 коп. з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та рахунок ОСОБА_2 відбулося відповідно до договорів № 980-054-000181680 від 26 січня 2016 року та № 980-054-000192423 від 22 січня 2016 року. ПАТ «Банк Михайлівський» не був стороною вказаних договорів.
Укладення зазначених договорів та перерахування коштів у сумі 28500 грн 00 коп. є правочинами, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків саме ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ОСОБА_2 Натомість, ПАТ «Банк Михайлівський» у даних правовідносинах виконував виключно технічну функцію з перерахування коштів, не був учасником правочину та не набував за результатами його вчинення цивільних прав і обов'язків.
Під час вирішення справи № 826/1476/15 Велика Палата Верховного Суду також прийшла до висновку про те, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що операції з перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 не належать до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет нікчемності.
Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для перевірки та визнання нікчемним правочину з перерахування коштів у розмірі 28500 грн 00 коп. на рахунок позивача, а також для не включення даних про ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу із зазначенням суми всіх залишків на рахунку.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, суд першої інстанції невірно визначив спосіб захисту порушеного права позивача.
Уповноважена особа 01 червня 2016 року прийняла наказ № 42/2 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними». Зазначеним наказом затверджені результати проведеної перевірки та вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Отже, до компетенції Уповноваженої особи належить виявлення нікчемних правочинів, тобто правочинів, які є нікчемними в силу закону, а не приймати рішення про визнання правочину нікчемним.
Також у ч. 4 ст. 38 вказаного Закону визначені наслідки виявлення нікчемних правочинів. Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Таким чином, передумовою для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами є наявність чинного договору банківського рахунку. Не включивши ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, Уповноважена особа фактично застосувала наслідки нікчемності правочину.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що Уповноважена особа, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», має право не включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами посилаючись на нікчемність договору банківського рахунку.
Натомість, вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського рахунку, шляхом пред'явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи, вчинених у зв'язку з визнанням відповідного договору нікчемним, а також про зобов'язання вчинити дії, які Уповноважена особа повинна була б вчинити у разі не виявлення ознак нікчемності правочину.
У такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.
Такий же підхід до вирішення адміністративних спорів, пов'язаних із застосуванням наслідків нікчемності правочину, викладений у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2008 року (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 2182152).
Таким чином, під час розгляду та вирішення даної справи суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість висновку Уповноваженої особи про нікчемність правочину і в разі визнання його помилковим - зобов'язати вчинити дії, спрямовані на відновлення прав позивача, порушених у зв'язку із віднесенням правочину до категорії нікчемних.
Сам по собі наказ Уповноваженої особи від 01 червня 2016 року № 42/2 не є підставою для відмови в задоволенні зазначених вимог, а також не створює перешкод для виконання відповідачем відповідного судового рішення.
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15, забезпечення відшкодування фізичним особам банківських вкладів, зокрема, шляхом задоволення позову про визнання бездіяльності уповноваженою особою Фонду протиправною та зобов'язання її вчинити певні дії дозволяє досягнути мети системи гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення до нього ОСОБА_2
Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, проте невірно обрав спосіб захисту порушеного права позивача. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Уповноваженої особи задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року - змінити.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року - змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини наступним чином:
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» включити до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) та подати такий перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В іншій частині Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді О.М. Кузьмишина
А.Ю. Коротких