Справа № 215/5176/18
6/215/166/18
13 листопада 2018 року Тернівський районний суд міста ОСОБА_1
у складі: головуючого судді - Квятковського Я.А.
розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України подання державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,-
07.11.2018 року державний виконавець Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 звернулася з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України. Оскільки на примусовому виконанні у Тернівському ВДВС Криворізького МУЮ перебуває виконавче провадження № 56380457 з виконання виконавчого документу № 202/2251/13-ц від 30.04.2013 року, виданого Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 114569,56 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».
Вказує, що боржник переховує своє місце проживання та роботи, за викликами до державного виконавця не з'являється, не подав декларацію про доходи та майно та будучи попередженим про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно відповіді УПФУ про осіб - боржників, які отримують пенсію, або які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, інформація про останнє місце роботи боржника відсутня, також відповідно до відповіді Державної податкової служби України за боржником розрахункові рахунки не зареєстровано. Майно належне боржнику на праві власності відсутнє.
В судове засідання державний виконавець та стягувач не викликались згідно до вимог ст.441 ЦПК України.
Суд перевіривши матеріали подання вважає, що у задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб ДВС та звернень учасників виконавчого провадження, заяви (подання) мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, ГПК та КАС України, а саме ім'я, найменування учасника виконавчого провадження, який звернувся до суду із заявою (поданням) та ім'я найменування інших учасників цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, їх місцезнаходження, проживання, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такі відомі, зміст вимог, виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину справи, перелік документів, що додаються до заяви.
Згідно до ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України від 01.02.2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Тому дослідивши матеріали подання, враховуючи, що відсутні докази намірів боржника виїзду за межі країни, відсутні докази факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, і те, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішення, суд приходить до висновку, що вимога стосовно обмеження конституційного права боржника є неналежно обґрунтованою, та такою, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.260,261,353,441 ЦПК України, суд,-
У задоволенні поданнядержавного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста ОСОБА_1 шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: