Справа № 190/1711/16-ц
Провадження №2/190/4/18
14 листопада 2018 року м. П'ятихатки
Дніпропетровської області
П'ятихатський районний суд
Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Митошоп В.М.
за участі секретаря Пронської Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, третя особа П'ятихатська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом,-
встановив:
ОСОБА_1, звернулася до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, третя особа П'ятихатська державна нотаріальна контора, в якому просить визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини за законом поважними, визначити додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини та встановити, що заповіт від 19.12.2011 року складений і посвідчений ОСОБА_3 секретарем виконкому Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області є нікчемним.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 06.09.2015 року померла її мати ОСОБА_4, після смерті якої залишилося спадкове майно, що знаходиться на території П'ятихатського району, спадкоємцями за законом є діти померлої, це позивачка та її брат ОСОБА_2 , який проживав з матір'ю. Протягом встановленого строку звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не могла, оскільки мала ускладнення зі здоров'ям, проживає у м. Дніпро та ОСОБА_2 неодноразово запевняв її, що необхідності у звернення до нотаріуса немає, оскільки він залишить їй частину спадщини. 17.08.2016 року вона звернулася до П'ятихатської державної нотаріальної контори із заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, однак їй відмовлено, оскільки вона пропустила 6-ти місячний термін звернення із заявою та є заповіт посвідчений Лихівською селищною радою П'ятихатського району на ім'я ОСОБА_2 Отримавши відмову та ознайомившись із заповітом від 19.12.2011 року, вважає, що він складений з порушенням норм та правил чинного законодавства, а отже має бути визнаний недійсним.
11.10.2016 року на адресу суду надійшло заперечення проти позову від Лихівської селищної ради П'ятихатського району в якому вони просять в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що заповіт № 452 посвідчений 19.12.2011 року ОСОБА_3 секретарем виконавчого комітету Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської, де ОСОБА_4 заповіла на випадок смерті все майно ОСОБА_2 є дійсним, оскільки спадкодавець не мала жодних фізичних вад, тому посвідчення заповіту відбувалося без свідків. (а.с.36-37 Т.1)
18.10.2016 року від представника відповідача ОСОБА_5 на адресу суду надійшло заперечення проти позову в якому просить в задоволені позову відмовити посилаючись на те, що померла ОСОБА_4 на день складання та підписання заповіту на ім'я ОСОБА_2, тобто 19.12.2011 року ніяких фізичних вад не мала і сама могла прочитати заповіт, тому посвідчення заповіту відбувалося у відсутність свідків. Вважає, що заповіт є правомірним та законним. Щодо зазначених причин пропуску звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, вважає їх не обґрунтованими. Посилання позивачки на те, що нібито ОСОБА_2 запевняв її що немає у необхідності звернення до нотаріуса, і що він залишить їй частину спадкового майна, є надуманими позивачкою (а.с.52-53, 59-62 Т.1,)
Позивач та представник позивача двічі, повторно, підряд до суду не явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, позивача надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.
Відповідач - Лихівська селищна рада П'ятихатського району Дніпропетровської області , двічі, повторно, підряд до суду свого представника не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином, направили до суду заяви про розгляд справи у відсутність їх представника, позов не визнали, та просили розглянути справу без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2, та представник відповідача, двічі, повторно, підряд до суду не явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник відповідача направив до суду заяву про повторне відкладення розгляду справи.
Третя особа, П'ятихатська державна нотаріальна контора, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 її матір'ю є ОСОБА_4. (а.с.10,144 Т.1)
Згідно копії паспорту серії АН № 175187 на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 07.03.2003 року вона уклала шлюб з ОСОБА_7. (а.с.12,144 Т.1)
Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла 06.09.2015 року.
(а.с.13,123, 142 Т.1)
Згідно копії постанови державного нотаріуса П'ятихатської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, 17.08.2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу свідоцтва на її ім'я про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 06.09.2015 року, однак їй відмовлено у зв'язку з тим, що 17.12.2015 року заведена спадкова справа № 456/2015 до майна померлої на підставі заяви сина ОСОБА_2 за заповітом посвідченим Лихівською селищною радою П'ятихатського району Дніпропетровської області від 19.12.2011 року № 452 тобто є спадкоємець за заповітом та нею пропущено строк прийняття спадщини. (а.с.14,148 Т.1)
Згідно рішення Лихівської селищної ради П'ятихатського району № 7-1/VI від 11.11.2010 року на секретаря виконавчого комітету ОСОБА_3 покладено обов'язки по вчинення нотаріальних дій у виконавчому комітеті селищної ради. (а.с.156 Т.1)
Згідно копії заповіту № 452 посвідченого 19.12.2011 року ОСОБА_3 секретарем виконавчого комітету Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської, ОСОБА_4 заповіла на випадок смерті все майно ОСОБА_2. (а.с.15, 121 Т.1)
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 45684932 від 07.11.2016 року, 17.12.2015 року після смерті ОСОБА_4, померлої 06.09.2015 року заведено спадкову справу № 456/2015. (а.с.117 Т.1)
Згідно копії спадкової справи № 456/2015 до майна померлої 06.09.2015 року ОСОБА_4, до П'ятихатської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та звернулася ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак останній відмовлено оскільки є спадкоємець за заповітом та нею пропущено строк для прийняття спадщини. (а.с. 118-148 Т.1)
Згідно висновку експерта № 28-17 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_4 в графах «ПІДПИС» у примірниках заповіту ОСОБА_4, посвідченого 19.12.2011 року секретарем виконавчого комітету Лихівської селищної ради за реєстровим № 452, один з яких знаходиться на 12 аркуші книги заповітів Лихівської селищної ради за 2011 рік, а другий на 4 аркуші спадкової справи № 456/2015 - виконані однією особою та виконанні самою ОСОБА_4 (а.с. 204-211 Т.1)
Згідно висновку судово-технічної експертизи документів № 15320/15548/15549 від 11.07.2018 року, встановити в який саме час виготовлені надані для дослідження два примірника заповіту від 19.12.2011 року від імені ОСОБА_4, та чи виготовлялися вони одночасно, не представляється можливим з причини відсутності в Харківському НДІСЕ спеціального обладнання. (а.с. 48-62 Т.2)
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини не є «автоматичним», а можливе лише за наявності поважних причин, пов'язаних з суттєвими об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, необхідність звернення до нотаріуса та ін., то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Відтак суд зазначає, оскільки у спадкоємця таких перешкод, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій, для подачі заяви по прийняття спадщини не було, а посилання позивача, що в період строку для подачі заяви про прийняття спадщини вона перебувала на стаціонарному лікуванню, не свідчать про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Спадкоємець не скористалася правом на прийняття спадщини, в зв'язку з чим положення ч.3 ст.1272ЦК України не застосовуються.
Вищевказані положення підтверджуються відповідними правовими висновками, викладеними в постановах Верховного суду України (постанова ВСУ по справі №6-85цс12 від 26.09.2012 року, постанова ВСУ по справі №6-1486цс15 від 04.11.2015 року).
Положеннями ст.12 ЦПК України, які закріплюють зміст принципу змагальності цивільного судочинства, передбачено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки позивач своєчасно із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звернулася, проте жодних належних та допустимих доказів щодо наявності поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в установлений законодавством строк не надано та в судовому розгляді не досліджено, суд вважає заявлені позовні вимоги про визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини не поважними та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини необґрунтованими та непідтвердженими.
Згідно ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно із ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.
Згідно ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою визначеною ст. ст. 1251-1252 ЦК України.
Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 1257 ЦК України передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Вимоги щодо процедури нотаріального посвідчення заповітів визначаються Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25 серпня 1994 року.
Згідно з ч. 4 ст. 1, ст. 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. Однією з нотаріальних дій, які вчиняють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування є посвідчення заповітів.
Згідно ст. 1248 ЦК України, п. 157, п. 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Аналогічні положення закріплено й у Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25 серпня 1994 року.
Згідно заповіту ОСОБА_4, посвідченого 19.12.2011 року ОСОБА_3 секретарем виконавчого комітету Лихівської селищної ради П'ятихатського району, заповіт за своєю формою та змістом відповідає вищезазначеним вимогам Закону. Заповіт прочитаний ОСОБА_4 особисто уголос та власноручно підписано у присутності секретаря виконавчого комітету.
При цьому, заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі у відповідності до вимог ст. 1247 ЦК України. (а.с.132 Т.1)
Доводи позивача про те, що заповіт від 19.12.2011 року підписаний не заповідачем, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та проведеною судовою почеркознавчою експертизою.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить вважає, що у задоволені позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 12,80,81,263-265 ЦПК України , суд ,-
вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, третя особа П'ятихатська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через П'ятихатський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий суддя