Справа № 825/2387/18 Суддя першої інстанції: Соломко І.І.
13 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Кузьмишиної О.М. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю:
представника позивача: - Павленка А.В.,
представника відповідача: - Качанка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромінвестБуд Славутич» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
У червні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПромінвестБуд Славутич» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 12.04.2018 № 0001171400, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінвестбуд Славутич» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 467 635,00 грн., в тому числі, податкове зобов'язання в сумі 374 108,00 грн. та штрафні фінансові санкції на суму 93 527,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПромінвестБуд Славутич» вірно, на підставі положень п. 198.3 ст. 198 ПК України включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, отримані ним у зв'язку із здійсненням господарських операцій із ТОВ «Компанія-Ірбіс», надано усі належні докази реальності вчинених господарських операцій, натомість, відповідачем, як на підставу для недійсності господарських операцій та, відповідно заниження податку на додану вартість, посилається лише на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01.11.2017 р. № 335/13274/17, яка скасована ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 04.12.2017 р. № 335/14218/17, а тому не є належним доказом в розумінні норм ПК України.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.05.2016 № 21960478, ТОВ «Промінвестбуд Славутич» є юридичною особою, видами діяльності якого є: 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (т. 1, а.с.41-43).
Головним управлінням ДФС в Чернігівській області здійснена документальна позапланова перевірка ТОВ «Промінвестбуд Славутич» за результатами якої складено акт перевірки від 22.03.2018 року за № 210/14/34845502 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промінвестбуд Славутич» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія-Ірбіс» за червень 2017 року, в якому зафіксовано порушення: п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 192.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, ст. 201 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 374108 грн., в тому числі за червень 2017 року на 374108 грн. (т. 1, а.с. 61-70).
29.03.2018 року ТОВ «Промінвестбуд Славутич» направлено до ГУ ДФС в Чернігівській області заперечення до акту перевірки від 29.03.2018 року № 1/0329 (т.1, а.с. 73-74), за результатами розгляду якого відповідачем зроблено висновок, викладений в листі від 10.04.2018 року № 4175/10/25-01-14-04-06, що вказані заперечення не можуть бути враховані при винесені податкового повідомлення-рішення, оскільки не є достатньо обґрунтованими (т.1, а.с. 75-77).
12.04.2018 року на підставі даного акту ГУ ДФС в Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.04.2018 р. № 0001171400, за яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 467 635,00 грн., в тому числі, податкове зобов'язання в сумі 374 108,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 93 527,00 грн. (т.1, а.с. 60).
18.04.2018 року ТОВ «Промінвестбуд Славутич» до ДФС України подано скаргу на спірне податкове повідомлення-рішення (т.1, а.с. 78-84), за результатами розгляду якої прийнято рішення від 18.06.2018 р.№ 20788/6/99-99-11-01-02-25, яким спірне рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с.85-84).
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат (валових витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Так, із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Промінвестбуд Славутич" та ТОВ «Компанія -Ірбіс» укладено 25 договорів підряду на виконання робіт, умовами яких є зовнішнє електропостачання будинків та розширення телекомунікаційної мережі підключення до продуктів ПАТ «Укртелеком».
На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано договори підряду № 01-Д/С від 15.03.17 р., № 880/С від 10.05.2017 р., № 571/С від 11.05.2017 р., № 879/С від 10.05.2017 р., № 881/С від 10.05.2017 р., № 574/С від 11.04.2017 р. ,_ № 722/С від 21.04.2017 р. ,_ № 1020/С від 23.05.2017 р., № 647/С від 18.04.2017 р., № 1095/С від 31.05.2017 р., № 1021/С від 23.05.2017 р.,_ № 1221/С від 14.06.2017 р., № 955/С від 17.05.2017 р., № 878/С від 10.05.2017 р., № 959/С від 17.05.2017 р., № 958/С від 17.05.2017 р., № 962/С від 17.05.2017 р.,_ № 1202/С від 13.06.2017 р.,_ № 1198/С від 13.06.2017 р.,_ № 1195/С від 13.06.2017 р., № 1205/С від 13.06.2017 р., № 1308/С від 23.06.2017 р., 25/С-585 від 01.06.2017 р., № 26/С-585 від 06.06.2017 р.,_ № 2314/С від 29.05.2017 р.
Передача робіт була зафіксована актами прийому виконаних будівельних робіт, виконавцем робіт були виписані податкові накладні, про оплату наданих послуг свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи (т. 1-2), та які дослужувались під час проведення перевірки, наявність яких не заперечується представником відповідача.
Про реальність укладених угод свідчать також договірні ціни на будівництво Зовнішнього електропостачання, відомості ресурсів витрат замовника, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати тощо.
При цьому всі податкові накладні виписані ТОВ «Компанія-Ірбіс» належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що також не заперечується представником відповідача, а тому відповідно до частини першої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню.
ГУ ДФС в Чернігівській області, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Промінвестбуд Славутич" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Вищенаведені господарські операції були належним образом відображені у бухгалтерському обліку про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахункам: 631 (контрагенти, замовлення).
Висновки відповідача про те, що ТОВ «Компанія-Ірбіс» не має матеріальних та трудових ресурсів для виконання робіт за договорами підряду ТОВ «Промінвестбуд Славутич», є необгрунтованими, з огляду на те, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Більше того, в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що ТОВ «Компанія-Ірбіс» (код 40730232) перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві з 09.08.2016 року, стан 0 - платник податків за основним місцем обліку. Згідно звітів 1-ДФ поданого за 3 квартал 2017 року, на підприємстві працювало 5 осіб. Більше того, в ході подальшого аналізу податковим органом встановлено, що для здійснення підрядних робіт ТОВ «Компанія-Ірбіс» залучало субпідрядника ТОВ «БК «Успіх» (код 41029089), яке перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ.
Докази, які б підтверджували, що ТОВ «Компанія-Ірбіс» не є платником ПДВ, має податковий борг, ознаки сумнівності, відсутні.
Посилання відповідача, що ТОВ «Компанія-Ірбіс» має ознаки фіктивного підприємства, що підтверджується ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01.11.2017 р. № 335/13274/17 відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку вказаного товариства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 04.12.2017 р. № 335/14218/17 скасована ухвала про арешт коштів на рахунку і прямо зазначено, що слідчому суді не надано жодних доказів, які б підтверджували причетність ТОВ «Компанія-Ірбіс» до незаконної діяльності.
Судом першої інстанції також вірно зазначено, що під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.
Інших доводів в обґрунтування апеляційної скарги відповідачем не наведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: О.М.Кузьмишина
С.Б. Шелест
Повний текст виготовлено 13 листопада 2018 року.