Головуючий суду 1 інстанції - Кускова Т.В.
Доповідач -Карташов О.Ю.
Справа № 408/6113/17-ц
Провадження № 22-ц/810/82/18
07 листопада 2018 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Дронська І.О., Яресько А.В.
за участю секретаря судового засідання Єгорової О.П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу
ОСОБА_2
на рішення
Біловодського районного суду Луганської області від 26 квітня 2018 року, ухваленого у складі судді Кускової Т.В. в залі судових засідань Біловодського районного суду Луганської області у смт. Біловодськ
у справі за позовом
ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги у зв'язку із порушенням законодавства про працю, компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку, -
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (далі ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит») про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги у зв'язку із порушенням законодавства про працю, компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку.
В обґрунтування зазначив, що з 14.05.2012 року працював у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та 22 березня 2017 року був звільнений відповідачем з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
В день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів з ним повного розрахунку, тому, позивач просив суд стягнути з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на свою користь заборгованість зі сплати заробітної плати за березень 2017 року у сумі 6151,54 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 8388,46 грн., вихідну допомогу у зв'язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 25165,39 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що з 13 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», майно якого (будівлі, обладнання, офісна техніка, транспортні засоби, інше рухоме майно) розташоване на тимчасово непідконтрольній українській владі території, унеможливлена неправомірними діями третіх осіб. У зв'язку з цим підприємство втратило контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів, у тому числі про затвердження та введення в дію штатного розпису; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням обліку трудових відносин з працівниками, а також печаток і штампів.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 26 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги у зв'язку із порушенням законодавства про працю, компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку.
Рішення суду мотивовано тим, що у трудових правовідносинах між відповідачем, ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», та його працівниками, зокрема позивачем ОСОБА_2 з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з причин від нього незалежних був позбавлений можливостей виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників взагалі, в тому числі відносно позивача. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року та недоведеність матеріалами справи вини ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені ст. 116 КЗпП України строки, а тому і підстав вважати порушеними трудові права позивача на час розгляду справи немає.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Біловодського районного суду Луганської області від 26 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження чи оцінки доказів та неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом незаконно застосовано до врегулювання спірних трудових відносин ч. 1 ст. 9 ЦК України з подальшим посиланням на звільнення від відповідальності за ст. 617 ЦК України внаслідок непереборної сили, оскільки законодавство про працю регулюється спеціальними актами - Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», і звільнення від відповідальності за порушення законодавства про працю Цивільним Кодексом не передбачено. Судом застосовано законодавство із порушенням принципу неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів. Так, безпідставно до спірних правовідносин застосовано законодавство, прийняте після їх виникнення, а саме розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до п. 9 плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» від 19 липня 2017 року №498-р.
Також зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції не було надано належної оцінки можливості відповідача здійснити нарахування та сплату належних позивачу грошових коштів, оскільки відповідно до ст. 93 ЦК України управління і облік фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» здійснює за адресою: АДРЕСА_1
Відзив ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог чинного законодавства України, постановленим з врахуванням всіх фактичних обставин справи. Суд першої інстанції вірно зазначив та взяв до уваги, що 13.03.2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», що розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області було захоплено терористичним угрупуванням.
У зв'язку з цим, ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» втратило можливість здійснення виробничої, торговельної, фінансової та іншої (в тому числі кадрової) діяльності у передбаченому законодавством України порядку; відповідач не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, так як вони знаходяться на захопленому терористичною організацією виробничому підрозділі, де позивач працював, перебуваючи у трудових відносинах з товариством, відсутні докази про кількість невикористаних позивачем календарних днів щорічних відпусток в період його роботи на підприємстві. Розрахунки позивача позовних вимог ґрунтуються не на доказах, а на припущеннях. Отримання та надання суду письмових належних та допустимих доказів можливе лише при відновленні законної юрисдикції належного власника підприємства ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».
Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу цієї ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року та недоведеність матеріалами справи вини ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені ст. 116 КЗпП України строки.
Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та працював на відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Свердловське».
22 березня 2017 року позивача звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується витягом з наказу № 06-к від 22.03.2017 року.
Дані обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду в цивільних справах № 408/2306/17-ц, № 408/4389/17-ц, № 408/2368/17-ц, № 408/4123/17-ц, № 408/2329/17-ц, № 408/2305/17-ц, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини і які апеляційний суд враховує у відповідності до приписів ч.4 ст.263 ЦПК України.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що до спірних трудових правовідносин не підлягає застосуванню ч. 1 ст. 9 ,ст. 617 ЦК України.
Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Свердловськ (після перейменування Довжанськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.
Встановлено, що згідно з витягом з кримінального провадження № 12017100000000155, порушеного за ч. 3ст. 206 КК України «Протидія законній господарській діяльності» 18.03.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що у період з 13.03.2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2, чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління національної поліції у м. Києві.
Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №7631 від 19 червня 2017 року Торгово-промисловою палатою України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): захоплення підприємства, протиправні дії третіх осіб ТОВ «Свердловантрацит» щодо обов'язку (зобов'язання) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, а також подавати податковий розрахунок суми доходу нарахованого на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за 1 квартал 2017 року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу до органів державної фіскальної служби України. Дата настання форс-мажорних обставин 13 березня 2017 року.
Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.
Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
Зазначене, на думку колегії суддів, виключає наявність підстав вважати, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» недобросовісно виконує свої процесуальні обов'язки, ухиляючись від надання суду інформації та первинних документів, що мають відношення до предмета позову.
Вказане, у свою чергу, унеможливлює застосування судом наслідків, передбачених ч.ч.8, 10 ст.84 ЦПК України, на чому наполягав скаржник.
Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Саме такі висновки щодо застосування тих самих норм права до спірних правовідносин сформульовані Верховним Судом у вищезазначених постановах, які відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
В ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення заробітної плати за березень 2017 року, позивачем в позовній заяві не викладені обставини щодо виконання ним в березні 2017 року своїх функціональних обов'язків, кількість відпрацьованих ним у березні 2017 року днів, годин.
Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, є документи первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатний розпис, розцінки та норми праці, накази та розпорядження на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги, наряд та змінний рапорт, табель обліку використання робочого часу за березень 2017 року, складений за формою № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 року та який є підставою для нарахування позивачу заробітної плати.
Функції щодо ведення первинного обліку, його зберігання виконувалися відокремленим підрозділом ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» де працював позивач.
Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не були надані до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивачем у березні 2017 року виконувалась робота, обумовлена трудовим договором укладеним між сторонами, кількість відпрацьованих у березні 2017 року днів, суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно Індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОК-5, наданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, заробітна плата ОСОБА_2 за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувалися.
Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийняв рішення без врахування доказів, які були надані позивачем, копії трудової книжки, розрахункових листків, що надавалися відповідачем щомісячно про заробітну плату є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В ч.ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем до позовної заяви надані копії розрахункових листів. Вказані розрахункові листи містять інформацію щодо нарахованої заробітної плати позивачу за конкретний місяць. Проте, не можуть слугувати як належні та допустимі докази для визначення розміру компенсації за невикористані відпустки, оскільки відсутні належні та допустимі докази про кількість невикористаних позивачем календарних днів щорічних відпусток в період його роботи на підприємстві.
Належними доказами, підтверджуючими наявність невикористаних днів щорічної відпустки є особова карта позивача форми П-2, яка затверджена наказом Держкомстату та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656, накази по підприємству в яких зазначений період надання відпустки позивачу, які не можуть бути надані відповідачем у зв'язку з втратою доступу до цих документів з підстав зазначених вище.
Що стосується вимоги позивача про стягнення вихідної допомоги, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із позовної заяви із якою позивач звернувся до суду, останній, обґрунтовуючи вимогу про стягнення вихідної допомоги у зв'язку з порушенням законодавства про працю посилається на те, що несвоєчасне надання щорічної відпустки, затримання у виплаті заробітної плати, не проведення повного розрахунку при звільненні та не повідомлення відповідачем про нараховані суми, належні йому при звільненні, є порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, що відповідно до ст. 44 КЗпП України є підставою для виплати вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Однак, позивачем у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували як звернення позивача до ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» із заявою про звільнення за порушення відповідачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, так і звільнення позивача з вказаних підстав.
Навпаки, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та 22 березня 2017 року звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Дані обставини підтверджуються витягом з наказу № 06-к від 22.03.2017 року, про них зазначає позивач в позовній заяві та сторонами не оспорюються.
Оскільки позивач звільнений з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» за власним бажанням, і його звільнення не пов'язане з порушенням роботодавцем законодавства про працю (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), тому відсутні підстави для стягнення з відповідача вихідної допомоги у зв'язку з порушенням законодавства про працю у розмірі тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема позивачем, з 13.03.2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з причин від нього не залежних був позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги у зв'язку із порушенням законодавства про працю, компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки можливості здійснити нарахування та сплату належних позивачу грошових коштів, оскільки відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у відповідності до вимог законодавства у зв'язку з проведенням антитерористичної операції здійснено реєстрацію зміни місцезнаходження юридичної особи та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.
У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», зазначені данні про відокремлений підрозділи юридичної особи, серед яких зазначений відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Свердловське» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», код ЄДРПОУ ВП: 38629870, місцезнаходження відокремленого підрозділу Луганська область, місто Довжанськ.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що реєстрація зміни місцезнаходження відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Свердловське» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», який знаходиться та зареєстрований на території проведення ООС (на даний час на тимчасово окупованій території) не здійснювалася.
Виробничі потужності ТОВ «Свердловантрацит» - шахти з видобування кам'яного вугілля та інші структурні підрозділи розміщені на тимчасово непідконтрольній Україні території (на тимчасово окупованій території України).
Позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та працював у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Свердловське».
Із довідки ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» системи персоніфікованого обліку управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області вбачається, що страхувальником позивача є відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Свердловське», яким до Державної фіскальної служби України подавалися звітні відомості, формування яких здійснювалося на підставі первинної бухгалтерської та фінансової документації.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що облік робочого часу, нарахування заробітної плати, ведення трудових книжок, особові картки працівників форми П-2 знаходилися за місцем розташування виробничих потужностей відокремленого підрозділу відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Свердловське», який знаходиться на території проведення антитерористичної операції і його реєстрація зміни місцезнаходження не здійснювалася.
Як встановлено у судовому засіданні із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних, що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, позбавлений можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати, що підтверджується витягом з кримінального провадження та висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2.
Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що посилання на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 та доданий до матеріалів справи сертифікат про форс-мажорні обставини №7631 від 19 червня 2017 року як на доказ у справі є необ'єктивним та неналежним у зв'язку з тим, що за його змістом не встановлено неможливості та звільнення від обов'язку здійснення належного розрахунку при звільненні саме з позивачем, виходячи з наступного.
Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Даний Науково- правовий висновок здійснений на підставі документів, серед яких є наказ № 06-к від 22.03.2017 року «Про звільнення», яким за власним бажанням звільнено позивача.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2018 року.
Головуючий
Судді: