Справа № 409/1233/18
Провадження № 22-ц/810/193/18
2018 року, листопада місяця, 07 дня, Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів: Дронської І.О., Карташова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Єгорової О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 липня 2018 року у цивільній справі (№ 409/1233/18 суддя І інстанції - Максименко О.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Білокуракинського районного суду Луганської області із позовною заявою до Луганської міської ради про визнання права власності на спадкове майно. Просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті її батьків ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 липня 2018 року позов ОСОБА_1 визнано не поданою та повернуто заявнику на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції заявником ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали, скаржник просить скасувати ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 липня 2018 року та направити справу для продовження розгляду.
В судове засідання сторони не з'явились. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, судова колегія приходить до наступних висновків.
Статтею ст. 367 ЦПК України є передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 263, 264 ЦПК України є визначеним про те, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина 2 ст. 78 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтями 12, 81 ЦПК України є визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позивачу надано строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків та останню попереджено про те, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику (а.с.8).
Відповідно до мотивувальної частини зазначеної ухвали, судом першої інстанції встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме: не додано копію паспорту позивача; зазначена адреса позивача у позові не співпадає із адресою, вказаною у довіреності; відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії; відсутня оцінка спадкового майна; не вказано хто проживав на момент смерті із померлим (а.с.8). Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Білокуракинського районного суду від 22.06.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та заявнику був наданий строк - 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду та, посилаючись на те, що на теперішній час недоліки не усунені, заяви про продовження строку для усунення недоліків від позивача до суду не надходило, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, дійшов висновку про те, що заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, адже до такого висновку суд дійшов поспішно та з порушення норм процесуального права.
Так з матеріалів справи вбачається, що вказані судом першої інстанції підстави залишення позовної заяви без руху в ухвалі Білокуракинського районного суду від 22.06.2018 року не повною мірою відповідають вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК, певною мірою порушують право позивача та його представника на доступ до суду, що є захищеним основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції, адже встановлені судом обмеження права доступу щодо умов прийнятності позову не ґрунтуються належним чином на вимогам процесуального законодавства, не свідчать про пропорційність між застосовуваними засобами та поставленою метою. Хибним є і твердження в оскаржуваній ухвалі і про те, що на виправлення недоліків не надходило заяви до суду - це спростовується наявною у матеріалах справи заявою від 07.07.2018 р. (а.с.11), між тим у тексті цієї заяви є відомості та пояснення щодо невідповідності адреси, що сталось через перейменування населеного пункту, містяться пояснення позиції сторони щодо відсутності постанови нотаріуса у матеріалах справи. Частиною 1 ст. 40 ЦПК є передбачено що питання про відвід чи самовідвід судді може бути вирішено і до відкриття провадження. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене вище апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 липня 2018 року про визнання неподаною позовної заяву ОСОБА_1 підлягає скасуванню із поверненням матеріалів для вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття провадження по справі.
Щодо вимоги у скарзі про винесення окремої ухвали для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Максименко О.Ю., то керуючись ст. ст. 262-385 ЦПК колегія суддів не вбачає підстав для реагування шляхом винесення окремої ухвали з огляду на сутність встановлених по справі процесуальних порушень та враховуючи що вони є виправленими у порядку апеляційного розгляду.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України Луганський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 липня 2018 року скасувати і направити справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради про визнання права власності на спадкове майно для вирішення питання про можливість відкриття провадження до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2018 року.
Головуючий
Судді