Справа № 348/2609/17
Провадження № 22-ц/4808/201/18
Категорія 59
Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.
Суддя-доповідач Бойчук
09 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів Девляшевського В.А., Томин О.О.
секретаря Петріва Д.Б,
з участю представника апелянта,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії за апеляційною скаргою представника Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Надвірнянського районного суду від 02 травня 2018 року під головуванням судді Міськевич О.Я. в м. Надвірна,
У грудні 2017 року позивач звернувся в суд з даним позовом та просив стягнути з відповідача 8593,38 грн зайво сплаченої пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком на загальних підставах, якому призначено пенсію при загальному стажу роботи 41 рік 7 місяців 10 днів. При проведенні звірки встановлено, що у 2002-2003 роках ОСОБА_2 займався підприємницькою діяльністю та не представив довідки про сплату внесків до податкової інспекції, що вплинуло на коефіцієнт заробітної плати при призначенні пенсії, тому виникла переплата за період з 19.02.2012 року по 30.11.2017 року на загальну суму 8593,38 гривень.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 02 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням від 12 липня 2018 року судовий збір у розмірі 1762 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом першої інстанції не враховано норми закону, що регулюють дані правовідносини.
У пенсійній справі ОСОБА_2 за період з 19.02.2012 року по 30.11.2017 року виникла переплата на загальну суму 8 593,38 грн, яка підлягає обов'язковому поверненню до бюджету Пенсійного фонду України. Набуття права власності на виплачену управлінням пенсію в сумі 8593,38 грн відбулося неправомірно, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача як з недобросовісного набувача.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.02.2012 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до управління ПФУ в Надвірнянському районі, правонаступником якого є Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про призначення пенсії за віком та надав необхідні документи про стаж та заробітну плату (а.с.4).
Згідно розпорядження №999 від 24.02.2012 року ОСОБА_2 призначено пенсію за віком на загальних підставах при загальному стажі роботи 41 рік 7 місяців 10 днів (а.с.5).
При проведенні звірки по п/с 167786 ОСОБА_2 виявлено, що у 2002-2003 роках останній займався підприємницькою діяльністю та не представив довідки про сплату внесків до податкової інспекції, що суттєво вплинуло на коефіцієнт заробітної плати при призначенні йому пенсії (а.с.6-12).
У зв'язку з вищенаведеним, ОСОБА_2 за період з 19.02.2012 року по 30.11.2017 року переплачено пенсію на загальну суму 8 593,38 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача і повернути до бюджету Пенсійного фонду України (а.с.13-15, 17).
Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України ОСОБА_2 надсилалося повідомлення про необхідність повернення до бюджету Пенсійного фонду зайво виплачених коштів в розмірі 8 593,38 грн, однак останній суму переплати не відшкодував (а.с.16).
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ч. 1 ст. 1215 ЦК України).
Закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року №6-151цс13року та від 02 липня 2014 року № 6-91цс14.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що органом пенсійного фонду не наведено даних щодо зловживань з боку пенсіонера або подання ОСОБА_2 недостовірних даних, які стали б підставою для переплати призначеної пенсії та не встановлено обставин подання відповідачем органу Пенсійного фонду завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення йому пенсії. Позивачу на час призначення пенсії було відомо, що ОСОБА_2, починаючи з 04.03.2002 року перебував на обліку як суб'єкт господарської діяльності - фізична особа, про що зазначено в акті перевірки правильності призначення пенсії ОСОБА_2 (а.с. 57). Також відповідач з 2004 року звітувався до органу Фонду, як фізична особа - підприємець, що підтверджено матеріалами пенсійної справи, а тому Надвірнянське ОУ ПФУ Івано-Франківської області мало інформацію про зайняття відповідачем підприємницькою діяльністю (а.с.56-58).
Таких доказів не надано апелянтом і суду апеляційної інстанції, тому висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та такими, що не суперечать вимогам правових норм, які регулюють спірні правовідносини.
Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 02 травня 2018 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2018 року.
Судді: І.В. Бойчук
В.А. Девляшевський
О.О. Томин