Провадження № 33/0430/1/18 Справа № 176/563/18 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К.А. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
13 листопада 2018 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: судді Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Згідно постанови суду першої інстанції, 23 березня 2018 року о 09 год. 25 хв. водій ОСОБА_1 в м. Жовті Води по вул. Поштова керував автомобілем ВАЗ д/н НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (збуджений стан, зіниця не реагує на світло). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог, зазначає, що суд не звернув увагу, що працівники поліції взагалі не запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків, а також, що матеріали справи не містять направлення на огляд водія на стан сп'яніння та не містять підтвердження існування технічних засобів, сертифікату відповідності та свідоцтва на повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Зауважує про невідповідність встановлених судом фактичних обставин правопорушення, обставинам, які зазначені в протоколі, а саме, судом зазначена дата вчинення правопорушення 23 березня 2018 року і складення протоколу 03 грудня 2017 року, тоді як згідно протоколу дата подій та дата його складання є 22 березня 2018 року. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння згідно ст. 266 КУпАП та відповідної інструкції.
В судові засідання призначені на 18.10.2018, 25.10.2018 та 13.11.2018 року ОСОБА_1 не з'явився, судові повідомлення про час та дату апеляційного розгляду в Дніпровському апеляційному суді не отримував, смс-повідомлення за номером телефону, зазначеному в його апеляційній скарзі та заяві про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень /а.с. 11/, не доставлялись, зв'язатись з ним телефонним зв'язком не представилось можливим через вимкнення абонента за даним номером.
При вирішенні питання про можливість розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 без його участі, апеляційний суд зважає на практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», № 3477-IV від 23.02.2006 (зі змінами та доповненнями), є джерелом права.
Так, у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, заява N 3236/03, ЄСПЛ зазначив «... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 41 рішення)».
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні підтвердження про повідомлення ОСОБА_1 про час та дату судових засідань, коли справа перебувала в провадженні Апеляційного суду Дніпропетровської області /а.с. 28, 30, 33, 38, 42, 43/. Також, на офіційному сайті суду містилась інформація про час та дату судових засідань в суді апеляційної інстанції. Проте ОСОБА_1 до суду не з'являвся, жодних дій спрямованих на отримання інформації про результати розгляду його апеляційної скарги, починаючи з 15 травня 2018 року не вчинив, своїми діями унеможливив зв'язок з ним телефоном, вказаним в скарзі, а також шляхом повідомлень поштою.
Вказані обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 не має наміру особисто приймати участь в апеляційному розгляді та втратив інтерес до своєї апеляційної скарги і результатів її розгляду.
Таким чином, апеляційний суд, з огляду на строки апеляційного перегляду та його особливості, а саме, що особиста участь в суді апеляційної інстанції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на є обов'язковою, а також, що суд вжив всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 про час та дату розгляду його скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає розгляду без його участі.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, співставивши їх з матеріалами справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах в їх сукупності, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП.
Власноручно написаними поясненнями самого ОСОБА_1, які містяться в протоколі та долучених на окремому аркуші до протоколу, згідно яких він визнавав свою вину у вчиненні правопорушення та пояснював, що курив наркотичний речовину - марихуану, після чого керував автомобілем ВАЗ по вул. Поштова. Проходити медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння відмовляється в присутності двох свідків. З правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також датою судового засіданні ознайомлений. З порушенням повністю згоден. В подальшому керувати автомобілем в стані наркотичного сп'яніння не буде /а.с. 4, 6/.
В суді першої інстанції також повністю визнав свою вину за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які пояснили, що ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння.
Рапортом старшого сержанта Пінаєва О.Ю.
Вказані документи, а також відомості в них зазначені, є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, що охоплюється об'єктивною стороною ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів його відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного, є безпідставними.
Перевіривши доводи апеляційної скарги про порушення порядку проведення огляду водіїв, апеляційний суд приходить до висновку про їх неприйнятність з огляду на таке.
Так, твердження апелянта, що працівники поліції взагалі не запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків, а також, що матеріали справи не містять направлення на огляд водія на стан сп'яніння та не містять підтвердження існування технічних засобів, сертифікату відповідності та свідоцтва на повірку робочого засобу вимірювальної техніки, апеляційний суд розцінює як такі, що ґрунтуються на власному хибному тлумаченні положень закону.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,затвердженої спільним наказом МОЗ і МВС № 1452/735 від 09.11.2015 року (Далі - Інструкція) у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння...), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Проте, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, у зв'язку з чим направлення не видавалось і поліцейські не забезпечували його доставку до найближчого закладу охорони здоров'я.
Окрім цього, відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року та Інструкції вони не містять положень про обов'язок працівників поліції вручати таке направлення на проходження медичного огляду на стан сп'яніння у разі відмови водія від його проходження.
При цьому, доводи апеляційної скарги про невідповідність встановлених судом фактичних обставин правопорушення, обставинам, які зазначені в протоколі, а саме, судом зазначена дата вчинення правопорушення 23 березня 2018 року і складення протоколу 03 грудня 2017 року, тоді як згідно протоколу дата подій та дата його складання є 22 березня 2018 року, апеляційний суд вважає обґрунтованими, однак розцінює вказану невідповідність як механічну описку і рекомендує суду першої інстанції її усунути.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Піскун