Провадження № 22-ц/803/761/18 Справа № 204/2666/17 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
Іменем України
13 листопада 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.,
суддів Свистунової О.В., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Черкас Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, Державного казначейства України в особі Головного Управління в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди, -
У квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, Державного казначейства України в особі Головного Управління в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 30 грудня 2016 року на офіційному сайті ВССУ з'явився інформаційний лист «Щодо вжиття заходів загального характеру, зумовлених порушеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які встановлені рішенням ЄСПЛ від 09.10.2014 року у справі «Чанєв проти України». У вказаному листі зазначено, що враховуючи наведене та практику ЄСПЛ, з метою недопущення прав на свободу та особисту недоторканість судом під час проведення підготовчого судового засідання необхідно врахувати, що застосування ч. 3 ст. 331 КПК України під час підготовчого провадження є помилковим та не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального законодавства. В кримінальній справі № 200/25455/15-к підготовче провадження тривало з 04 грудня 2015 року по 30 березня 2016 року. За вказаний період Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська тричі - 04 грудня 2015 року, 27 січня 2016 року, 23 березня 2016 року продовжував тримання його під вартою, де відповідно до тексту ухвал, керувався одночасно ст. 314, 315 та 331 КПК України, що вважає є неприпустимим. При цьому під час постановлення першої ухвали він наголошував на незаконність застосування ст. 331 КПК України, але суд з його думкою не погодився. Зазначеними незаконними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 921 600 грн. У позовній заяві позивач посилався на постанову Верховного суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, ст. 56 Конституції України, норми ст.ст. 16, 23 ЦК України, п. 5 ст. 3, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також на рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», яке відповідно до Конституції, КПК України, Закону України «Про застосування практики ЄСПЛ» є частиною національного законодавства та має наднаціональний статус. Просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь моральну шкоду у сумі 921600 грн. (а.с.1-4).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.109-112).
З таким рішенням не погодився позивач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити постанову про задоволення його позовних вимог.
Вказував, що суд безпідставно зазначив у рішенні, що він помилково тлумачить рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», яке є преюдиційним, суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог (а.с.121-124).
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у кримінальній справі №200/25455/15-к від 04 грудня 2015 року у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01 лютого 2016 року (а.с. 185-187).
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2016 року у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 березня 2016 року (а.с. 194-196).
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2016 року у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 травня 2016 року, а кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, призначено до судового розгляду (а.с. 188-193).
Згідно довідки Державної Пенетенціарної служби України у Дніпропетровській області Дніпропетровська УВП №4 від 08 червня 2018 року №3/5-10814 ОСОБА_1 07 травня 2018 року звільнений з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська під домашній арешт (а.с.170).
Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України, знаходиться на розгляді у Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська та судом на теперішній час не розглянута.
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, в силу 56, 129, 129-1 Конституцій України, ст.ст. 11, 15, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода.
Звертаючись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що запобіжний захід у виді тримання його під вартою був тричі незаконно йому продовжений ухвалами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року, 27 січня 2016 року та 23 березня 2016 року, що завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює у 921 600 грн. При цьому ОСОБА_1 посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, на рішення «Чанєв проти України».
Між тим, відповідних рішень національних судів, які б встановлювали протиправність або безпідставність тримання під вартою ОСОБА_1, та протиправність продовження йому строків тримання під вартою, позивачем в обгрунтування своїх доводів не надано.
Матеріали справи не містять виправдувального вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України.
Відтак, звернення ОСОБА_1 із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених ст.1176 ЦК України, на теперішінй час є передчасним, оскільки незаконності тримання під вартою ОСОБА_1, протиправність продовження йому строків тримання під вартою наразі не встановлено відповідним судовим рішенням, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за таких обставин.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необгрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного не застосування судом до виниклих відносин практики Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України» є безпідставними, оскільки ухвалами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2015 року, від 27 січня 2016 року та від 23 березня 2016 року продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, зазначені ухвали суду набрали законної сили, та не були скасовані у встановленому законом порядку. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 знаходився під вартою без відповідного судового рішення не надано.
До теперішнього часу кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України, знаходиться на розгляді у Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без зімн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді