Єдиний унікальний номер 725/2643/18
Номер провадження 2/725/402/18
07.11.2018 Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Стоцька Л. А.
за участю секретаря: Майстрюк В.О.
представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів , -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Посилався на те, що рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 01.12.2014 року його позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 у рахунок виконання зобов'язань за договором позики грошей від 10.03.2011 року з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних кошти у розмірі 30898 грн. 29 коп. та судові витрати у розмірі 1350 грн. 72 коп.
Зазначене рішення суду набрало законної сили та було звернуто до виконання.
На підставі рішення суду було видано виконавчий лист, який ним було пред'явлено до примусового виконання.
Відповідачем не було своєчасно виконано рішення суду, у зв'язку з чим позивач вважає, що він має право на одержання сум, визначених статтею 625 ЦК України.
Так, згідно проведеного розрахунку та суми невиконаного зобов'язання ОСОБА_2 за період з 12.12.2014 року по 16.05.2018 року повинен сплатити йому три проценти річних у розмірі 2200 грн. 35 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 17663 грн. 29 коп.
Просив позов задовольнити з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача кошти за неналежне виконання зобов'язання, а саме: інфляційні втрати у розмірі 17663 грн. 29 коп. та три проценти річних у розмірі 2200 грн. 35 коп., а всього 19863 грн. 64 коп.
Відповідачем ОСОБА_2 відзиву на позов подано не було.
Ухвалою суду від 20.08.2018 року було витребувано від Другого відділу державної виконавчої служби м.Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області матеріали завершеного виконавчого провадження №4723455.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та підтвердив, викладені в ньому обставини. Посилався на те, що ОСОБА_3 позичив ОСОБА_2 кошти у розмірі 28000 гривень. У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань рішенням суду з відповідача було стягнуто заборгованість у розмірі 30898 грн. 29 коп. Проте останній протягом тривалого часу не виконував рішення суду, у зв'язку з чим позивач має право на одержання сум, визначених ст. 625 ЦК України.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що дійсно мав борг перед позивачем, проте перебував у скрутному матеріальному становищі та не мав змоги одразу повернути кошти. На даний час борг ним повністю погашено. Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 10.03.2011 року ОСОБА_2 написав розписку, в якій зазначив, що отримав у борг у ОСОБА_3 кошти в сумі 28000 гривень з кінцевим терміном повернення до 25.12.2011 року.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 01.12.2014 року позов ОСОБА_3 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 у рахунок виконання зобов'язань за договором позики грошей від 10.03.2011 року з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних кошти у розмірі 30898 грн. 29 коп. та судові витрати у розмірі 1350 грн. 72 коп. (а.с.9-10).
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у зобов'язанні належним чином.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження №47234355 видно, що ОСОБА_2 у добровільному порядку рішення суду від 01.12.2014 року виконано не було, у зв'язку з чим на підставі поданої представником стягувача заяви 17.04.2015 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №725/1100/14-ц.
Відповідачем здійснювалося погашення заборгованості, визначеної рішенням суду від 01.12.2014 року наступним чином: 08.12.2014 року - 4900 гривень; 24.02.2016 року - 2600 гривень; 24.11.2016 року -1500 гривень; 20.07.2016 року - 5000 гривень; 03.04.2017 року 2500 гривень; 15.06.2018 року -16538 грн. 09 коп. (а.с.30-33).
Таким чином, у повному обсязі зобов'язання було виконане ОСОБА_2 лише через три роки сім місяців після ухвалення рішення суду.
Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 ЦК України.
Зокрема, за змістом ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Як було встановлено судом зобов'язання належним чином було виконане лише у червні 2018 року.
Одночасно суд зауважує, що підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
Таким чином, факт ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права отримати за час прострочення суми, передбачені статтею 625 ЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (а.с. 76 Кодексу).
Як вбачається з наданого суду представником позивача розрахунку, у зв'язку неналежним виконанням зобов'язання у відповідача після винесення рішення суду від 01.12.2014 року виникла заборгованість у розмірі 2200 грн. 35 коп. - три відсотки річних; 17663 грн. 29 коп. - інфляційні втрати. При нарахуванні вказаних сум було враховано часткові періодичні погашення заборгованості, що здійснювались ОСОБА_2
Зазначений розрахунок відповідачем будь-якими доказами спростований не був.
За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконував свої зобов'язання за укладеним договором, приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1), який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2), який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти за неналежне виконання грошового зобов'язання, а саме: інфляційні втрати у розмірі 17663 грн. 29 коп. та три проценти річних у розмірі 2200 грн. 35 коп., а всього 19863 грн. 64 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати, а саме: витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп., а також судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л. А. Стоцька