Справа № 645/6688/18
Справа № 645/6688/18
Провадження № 1-кп/645/744/18
07 листопада 2018 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, -
встановив:
07.11.2018 року в провадження Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 року визначеного головуючого по справі суддю Фрунзенського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 від 07.11.2018 року по вказаній кримінальній справі призначено підготовче судове засідання на 07.11.2018року 13 год. 00 хв.
В підготовчому судовому засіданні прокурором ОСОБА_2 заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . На обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинуваченому буде змінено запобіжний захід. Наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що ним скоєно тяжкий злочин, за вчинення якого передбачена максимальна міра покарання у виді десяти років позбавлення волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду як на території України, так і виїхати за межі держави, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Крім того, на даний час вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується, у тому числі, показами свідків, і, перебуваючи на свободі, обвинувачений буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив, надаючи необхідні відомості, для дачі відповідних показів, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Зважаючи на те, що відповідно до даних, отриманих в ході досудового розслідування, ОСОБА_4 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, на теперішній час раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, а також те, що злочини, інкриміновані ОСОБА_4 , були заздалегідь сплановані, вбачається завзятість його злочинних намірів і схильність обвинуваченого до подальшого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти заявленого клопотання, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений не має наміру переховуватися, оскільки добровільно з'являвся на всі виклики до слідчого. Відносно обвинуваченого раніше ніякі запобіжні заходи не обиралися, у розшуку по даному кримінальному провадженню не перебував. Наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення не обґрунтовано та не доведено. Навпаки ОСОБА_4 добровільно звернувся за лікуванням до наркоцентру ВАТ «НЦ «Позитив» для надання йому допомоги. Матеріали кримінального провадження свідчать про недоведеність прокурором неможливості застосування інших більш м'яких видів запобіжних заходів. Також зазначив, що на утриманні обвинуваченого є хвора матір, яка потребує постійного уходу.
Поряд з цим захист наголошував, що клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою не підлягає розгляду на стадії підготовчого провадження по справі виходячи з положень чинної на теперішній час редакції ч.3 ст.315 КПК України, за наявності підстав прокурор не був позбавлений можливості звертатися з таким клопотання до слідчого судді не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали по тримання під вартою, строк дії якої спливає 08.11.2018 року.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Ч. 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
На підставі рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України, яким передбачалося, що завідсутності під час підготовчого судового засідання клопотань сторін кримінального провадження стосовно обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
При цьому Конституційний Суд України зауважив, що продовження судом під час підготовчого судового засідання застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 Кодексу, які впливають на необхідність продовження домашнього арешту або тримання під вартою на стадії судового провадження у суді першої інстанції. Коли суддя за відсутності клопотань сторін (прокурора) ініціює питання продовження тримання обвинуваченого під вартою або домашнім арештом, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.
Враховуючи наведене, у ч.3 ст.315 КПК вміщено норму, яка чітко регулює питання продовження запобіжних заходів у кримінальному провадженні, строк застосування яких не обмежений (наприклад застава, особиста порука тощо). Щодо застосування запобіжних заходів, що обмежені терміном дії (домашній арешт, тримання під вартою тощо), визначеним ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, то судам необхідно враховувати, що обрання, продовження дії таких запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання здійснюється за клопотанням учасників судового провадження з урахуванням вимог глави 18 КПК України.
Виходячи зі змістовного аналізу рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року вбачається, що визнаючи неконституційними певні положення ч.3 ст.315 КПК України, малося на меті відновлення принципу рівності усіх учасників судового процесу, а також принципу незалежності та безсторонності суду на стадії підготовчого судового засідання, проте за наявності клопотань учасників судового провадження щодо застосування запобіжних заходів, що обмежені терміном дії (домашній арешт, тримання під вартою тощо), визначеним ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, суд не позбавлений можливості щодо їх вирішення, зокрема щодо вирішення питання продовження дії таких запобіжних заходів.
Вказані висновки узгоджуються з чинної редакцією ч.1 ст.197 КПК України, якою передбачено повноваження щодо продовження строків тримання під вартою як слідчого судді, так і суду під час судового провадження.
І навпаки, є хибними посилання захисту на недотримання прокурором термінів подання клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , визначених положеннями ч.1 ст.199 КПК України, приймаючи до уваги, що редакцією ст.199 КПК України врегульовано порядок продовження строку тримання під вартою виключно слідчим суддею, тобто на стадії досудового розслідування.
Крім того, суд наголошує, що положеннями ч.2 ст.184 КПК України закріплено необхідність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовуються необхідність застосування запобіжного заходу. В той час як під час судового засідання 07.11.2018року в клопотанні прокурора йде мова про вирішення питання відносно продовження строку запобіжного заходу, обраного раніш відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Таким чином вирішуючи на стадії підготовчого судового засідання по суті клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті. Докази, надані суду, вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. З урахуванням даних про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, є ризик того, що на свободі він може продовжити свою злочинну діяльність. З метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також є ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків.
Вказане дає достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що на стадії досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.08.2018 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківська установа виконання покарань» (№ 27) на строк не більше 60 днів, а саме до 10.10.2018 року. Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.10.2018 року ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою строком на 30 діб, тобто до 08.11.2018 року.
Доводи захисту щодо порушення під час складання протоколу огляду і необґрунтованості підозри фактично зводяться до оцінки доказів, яка на стадії підготовчого судового засідання судом не проводиться, а підлягає подальшому вирішенню за наслідками судового розгляду справи.
Посилання захисту на хворобу матері обвинуваченого ОСОБА_4 не є переконливим аргументом та окремо по собі не свідчать про прийняття слідчим суддею необґрунтованого рішення. Слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, дані про особу обвинуваченого у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, який, за матеріалами досудового розслідування, офіційно не працює та не має стабільного джерела прибутку, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, свідчить про його негативну репутацію та підтверджує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому виключає можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КК України - строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Прокурор ОСОБА_2 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду. Аналогічної думки притримувалися захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 та сам обвинувачений.
Суд, вислухавши учасників процесу, вважає, що судом проведені всі підготовчі дії, передбачені нормами КПК України, та вважає можливим призначити справу відносно обвинуваченого до судового розгляду, оскільки підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п.1-4 ст.314 КПК України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314-316, 372 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора ОСОБА_2 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строків тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, на строк, який не може перевищувати шістдесят днів, тобто до 05 січня 2019 року.
Строк дії ухвали закінчується 05 січня 2019 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова на 16 листопада 2018 року о 11 год. 00 хв.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання викликати осіб згідно обвинувального акту.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1