Справа № 645/1893/17
Провадження №1-кп/645/124/18
іменем України
13 листопада 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_4 , представника потерпілого - ОСОБА_5 , потерпілого - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
В провадженні Фрунзенського районного суду м.Харкова знаходиться вказана кримінальна справа.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17.09.2018 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 15.11.2018 р.
У зв'язку з неможливістю закінчення судового розгляду справи до вказаного строку прокурор заявив про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , посилаючись на продовження існування ризику переховування, зважаючи на відсутність у нього постійного місця проживання, майна, його поведінку під час судового розгляду, який триває, тяжкість інкримінованого злочину.
Потерпіла сторона підтримала прокурора.
Захисник та обвинувачений проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили змінити його на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, або із застосуванням застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризику, передбаченого п.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справі «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 р. у справі
«Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), впливати на потерпілого.
Даних про зменшення ризиків, які були підставою для обрання під час досудового розслідування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
З підстав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 судом не визначається.
Керуючись статтями 176- 199 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 11.01.2019 р.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя: