Справа № 645/3804/16-к
Провадження № 1-кп/645/64/18
12 листопада 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченої - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження № 12015220010000474 від 31.10.2015 року за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Новий Бурлук, Печенізького району, Харківської області, що має вищу освіту, працює ПП «Лекхім-Харків», заміжня, має на утримання дитину інваліда 2 групи - ОСОБА_12 , мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_11 , 30 жовтня 2015 року, приблизно о 15 годині 15 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_13 , рухалася по вул. Маршала Рибалко в м. Харкові, яка є другорядною дорогою, зі сторони вул. Харківських Дивізій в напрямку бульвару Богдана Хмельницького, зі швидкістю 20 км/год. Під час руху по вказаній вулиці, ОСОБА_11 зупинилася перед перехрестям з вул. А. Ощепкова, яка є головною дорогою, після чого відновила рух, та перетинаючи вказане нерегульоване перехрестя грубо порушила вимоги п.п. 10.1, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України та п. 33 п/п 2.1 Додатка 1 до даних Правил, згідно з якими:
п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 16.3 у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп - лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів;
п. 16.11 на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;
п. 33 дорожні знаки (додаток 1) п/п 2.1 «Дати дорогу» водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі,
не надала дорогу автомобілю «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , який рухався через вказане перехрестя по вул. А. Ощепкова зі сторони вул. Танкопія в напрямку проспекту Московського, та допустила з ним зіткнення. Після зіткнення автомобіль «ВАЗ 21013» в некерованому стані виїхав на лівий тротуар, по ходу його руху, де стався наїзд передньою частиною на дорожній знак, яким було травмовано пішохода ОСОБА_8 ..
Внаслідок дорожньо-транспортної події, згідно висновку судово - медичної експертизи № 3013-Ая/16 від 30.05.2016 року, пішоходу ОСОБА_8 спричинені тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя, а саме: травма правої гомілки у вигляді відкритого косого перелому великогомілкової кістки у верхній та середній третині гомілки, подвійний перелом у верхній та середній третині зі зміщенням уламків та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме: травма лівої гомілки у вигляді подвійного закритого перелому великогомілкової кісти у верхній та середній третині зі зміщенням кісткових уламків та повними вивихом стопи назовні з відривом медіального мищелка; травма лівої стопи у вигляді осколкового перелому 1 плюснової кістки зі зміщенням та відритих переломів основ 2-4 плюснових кісток.
Порушення п.п. 10.1, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України та п. 33 п/п 2.1 Додатка 1 до даних Правил ОСОБА_11 , які згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 171/16 від 24.02.2016 року, судової автотехнічної експертизи № 389/16 від 27.04.2016 року, судової автотехнічної експертизи № 636/16 від 28.07.2016 року, знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, виразилися в тому, що вона, керуючи автомобілем «ВАЗ 21013», проявила необачність, не врахувала дорожню обстановку, і, рухаючись через нерегульоване перехрестя по другорядній дорозі, повинна була поступитися дорогою автомобілю «Skoda Octavia», під керуванням ОСОБА_14 , який рухався через перехрестя по головній дорозі, та допустила зіткнення вказаних транспортних засобів, з наступним наїздом автомобілем «ВАЗ 21013» на перешкоду у вигляді дорожнього знаку, яким було травмовано пішохода ОСОБА_8 та спричинило вищевказані тяжкі наслідки.
В судовому засіданні ОСОБА_11 , посилаючись на щире каяття вину визнала частково та пояснила, що 30 жовтня 2015 року, приблизно о 15 годині, вона керувала технічно справним автомобілем ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася по вул. М. Рибалка в м. Харкові. Не доїжджаючи до перехрестя з вул. А. Ощепкова, вона зупинилася перед знаком «Поступися дорогою» подивилася направо, наліво, видимість на даній ділянці обмежена, оскільки стоять кіоски, після чого доїхала до перехрестя. З правої сторони рухався автомобіль, вона подивилася, переконавшись, що автомобіль далеко, і продовжила рух. Десь на середині перехрестя побачила, що автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 їхав з великою швидкістю та їй не вдалося уникнути зіткнення. Вона зманеврувала лівіше, а водій «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 правіше, вона не до кінця скинула педаль газу і за інерцією продовжила рухатися, перелетіла на узбіччя протилежного боку, тим самим збила дорожній знак і потерпілу. В частині висунутого обвинувачення, щодо порушення правил дорожнього руху, ОСОБА_11 вину визнала та не заперечувала порушення ПДР України, але ОСОБА_11 посилаючись на судову автотехнічну експертизу вказувала, що водій автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху та також винний в даній дорожньо-транспортній пригоді. ОСОБА_11 зазначала, що вона намагалась зустрітися з потерпілою та відшкодувати шкоду, оплатити лікування, проте потерпіла відмовилась від цього. Через поштове відправлення відсилала потерпілій грошові кошти в сумі 5000,00 грн., дані гроші отримані потерпілою.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченою своєї вини, її вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами, які заявлені прокурором, а саме:
Показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні пояснила, що 30 жовтня 2015 року, близько 15 години йшла додому від метро, ??рухалася по вул. А. Ощепкова, йшла по тротуару. Перебуваючи на тротуарі, вона не дійшла навіть до проїжджої частини, повернулася до перехрестя і у неї перед очима виник автомобіль ВАЗ. Потім потерпіла відчула біль, стан польоту і почула хрускіт своїх кісток. Не один водій коли вона лежала, одразу після ДТП до неї не підійшов. Медична допомога приїхала швидко, її перенесли на носилки і відразу відвезли до лікарні, не дочекавшись приїзду співробітників ДАІ, так як стан її здоров'я був критичний. Потерпіла зазначала, що швидкість автомобіля ВАЗ була велика, оскільки вона повернулась та одразу побачила автомобіль та не змогла навіть відреагувати. В результаті ДТП вона не могла тривалий час ходити. Потерпіла зазначала, що перенесла під наркозом три операції. На теперішній час, після ДТП їй встановлено 2 групу інвалідності. Потерпіла була звільнена з роботи після ДТП, оскільки вона тривалий час знаходилася на лікуванні. Влітку 2016 року вона почала отримувати від обвинуваченої грошові кошти, перша сума була 800 грн., отримала всього 4500 грн., тобто почала отримувати грошові кошти, коли справа знаходилася вже в суді. На теперішній час вона кульгає, у неї дискомфорт при ходьбі, дуже болять ноги.
Показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що він має стаж водія 17 років. 30 жовтня 2015 року біля 15-00 години він, керуючи автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , їхав по головній дорозі, при перетині вул. М. Рибалко і вул. А. Ощепкова, на перехрестя вилетів автомобіль ВАЗ, який збив автомобіль, яким він керував, по інерції відскочив від його автомобілю, вивернув на бордюр і збив знак пішохідного переходу. Він зробив всі можливі дії, щоб уникнути ДТП, проте йому це не вдалося. При цьому, автомобіль, яким керувала ОСОБА_11 перетинав перехрестя зліва по прямій, рухався швидко, він натиснув педаль гальма до максимуму. ОСОБА_11 їхала по другорядній дорозі, там є знак «Поступися дорогою». Свідок побачив автомобіль ОСОБА_11 приблизно на відстані 4-5 метрів. Свідок пояснив, що після ДТП у його автомобіля було розбито ліве переднє крило, капот, бампер, обидві фари, решітка радіатора, і взагалі в друзки розбитий капот, під капотом, всередині, теж все було розбите. У автомобіля ВАЗ він бачив, що було пошкоджено праве переднє колесо, воно було зігнуте. Свідок також пояснив, що кінцеве положення його автомобіля - він залишився розгорнутим на 90 градусів, тоді, як автомобіль, яким керувала водій ОСОБА_11 відкинуло на перехрестя до бордюру. Як ОСОБА_11 збила пішохода він не бачив.
Змістом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 жовтня 2015 року, згідно якого місцем дорожньо-транспортної пригоди є м. Харків, перехрестя вул. М. Рибалко та А. Ощепкова, де у автомобіля ВАЗ 21013, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено деформація передньої правої двері, правого переднього крила, деформація переднього бампера та переднього реєстраційного номера, деформація бокового скла зліва. Зафіксовані у автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 руйнування правого переднього крила, передньої правої блок-фари, руйнування переднього бамперу, деформація капоту з правої сторони, деформація лівої передньої фари, деформація переднього номерного знаку, деформація лівого переднього крила та схемою к протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, фотознімками до нього (том 1 а.с. 126-134).
Висновками судово - медичної експертизи № 42-Ая/16 від 03.02.2016 року, згідно з якими, у ОСОБА_8 мали місце наступні тілесні ушкодження: голови - забій м'яких тканин потиличної ділянки; правої верхньої кінцівки - закритий перелом голівки правої променевої кістки; правої нижньої кінцівки - травма правої гомілки у вигляді відкритого перелому великогомілкової кістки у середній третині зі зміщенням кісткових уламків та подвійного перелому середньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків. Лівої нижньої кінцівки - травма лівої гомілки у вигляді закритого перелому великогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням кісткових уламків, перелому медіальної кісточки з вивихом стопи назовні, відкритих переломів основи 2-4 плюснових кісток з незначним зміщенням уламків та перелому дистальної третини 1 плюснової кістки. За ступенем тяжкості травма правої гомілки у вигляді відкритого перелому великогомілкової кістки у середній третині зі зміщенням кісткових уламків та подвійного перелому середньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя (згідно п.п. 2.1.1 «а», 2.1.3. «м» та враховуючи п. 4.11 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року). Травма лівої нижньої кінцівки у вигляді закритого перелому великогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням кісткових уламків, перелому медіальної кісточки з вивихом стопи назовні, відкритих переломів основи 2-4 плюснових кісток з незначним зміщенням уламків та перелому дистальної третини 1 плюснової кістки, закритий перелом голівки правої променевої кістки не є небезпечним для життя в момент заподіяння, а спричинили тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості (згідно п.п .2.2.1 «а», «б», «в», п. 2.2.2, п. 4.11 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»). Діагноз: «забій м'яких тканин потиличної області» встановлені потерпілій у ХМКЛШМНД, не може бути прийнятий до уваги при визначенні ступеня тяжкості, так як встановлений на підставі суб'єктивних факторів і не підтверджується об'єктивними даними.
Дані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості діючих поверхонь яких не відобразились, та могли бути отримані не пізніше дати звернення до лікувального закладу. Більш детально встановити механізм утворення зазначених ушкоджень не є можливим, у зв'язку з відсутністю даних із матеріалів досудового розслідування (інформації про дорожньо-транспортну пригоду), про предмети одягу та взуття, а також можливих їх ушкоджень. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень та їх морфологічні особливості, розташування їх відносно один одного, можливість їхнього утворення внаслідок одноразового падіння потерпілого на площину (тобто «з висоти власного зросту»), виключається (том 1 а.с. 135, 136).
Змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 18 лютого 2016 року за участю свідка ОСОБА_14 , в ході проведення якого останній пояснив, що він на автомобілі «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався по головній дорозі по вул. А. Ощепкова в сторону проспекту Московського. Під'їжджаючи до перехрестя вул. А. Ощепкова та вул. М. Рибалко, ОСОБА_14 побачив пішохідний перехід та знак «Головної дороги», трохи пригальмував, але не зупинився до повної зупинки так, як на пішохідному переході людей не було та він рухався по головній дорозі. В той момент коли передня частина його автомобіля була вже на перехресті, ОСОБА_14 зліва побачив автомобіль «ВАЗ», який рухався з великою швидкістю. ОСОБА_14 , застосував екстрене гальмування, але не зміг уникнути зіткнення. Після зіткнення автомобіль «ВАЗ» відкинуло на узбіччя вул. М. Рибалко в результаті чого автомобіль «ВАЗ» збив знак пішохідного переходу та пішохода жінку, яку госпіталізувала швидка медична допомога (том 1 а.с. 137-142).
Висновками судової автотехнічної експертизи № 171/16 від 24.02.2016 року, згідно з якими в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ВАЗ 21013» ОСОБА_11 , повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 16.3 і 16.11 ПДР України та п. 33 п/п 2.1 Додатка 1 до даних Правил. Дії водія автомобіля «ВАЗ 21013» ОСОБА_11 , в даній дорожній обстановці, не відповідали вимогам п.п. 16.3 і 16.11 Правил дорожнього руху України та п. 33 п/п 2.1 Додатка 1 до даних Правил, і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Шкода» ОСОБА_14 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України (том 1 а.с. 145-147).
Висновками судової транспортно-трасологічної експертизи № 190/16 від 12.04.2016 року, згідно з якими в момент первинного контакту автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 передньою лівою частиною контактував з правою передньою боковою частиною автомобіля «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому взаємне розташування даних транспортних засобів було таким, що кут між їх поздовжніми осями був близько до 80°. Якщо виходити з умов, що слід юзу зафіксованого на схемі протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.10.2015 року, належить автомобілю «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , то в момент контакту автомобілей «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 переднє праве колесо автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 розташовувалося в районі початку даного сліду юзу по напряму до проспекту Московського, а місце зіткнення знаходилося в районі розташування передньої лівої частини автомобіля «Skoda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ілюстративною таблицею (том 1 а.с. 150-163).
Змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 22.04.2016 року за участю ОСОБА_11 та її захисника ОСОБА_10 , згідно якого ОСОБА_11 пояснила, що вона 30.10.2015 року приблизно о 15 год. 30 хв. рухалася на технічно справному автомобілі «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. М. Рибалко в бік бульвару Б. Хмельницького, рухалася до другорядній дорозі та під'їжджаючи до перехрестя вул. А. Ощепкова, перед знаком «Поступися дорогою», зупинилась до повної зупинки, після чого переконавшись у безпеці свого руху, поновила рух транспортного засобу, рухалася зі швидкістю 30-40 км/год. Перетинаючи перехрестя з вул. А. Ощепкова з правої сторони на відстані не менше 300 м побачила автомобіль, що рухався по головній дорозі зі швидкістю не менше 80 км/год. Продовжуючи рух на перехресті вул. М. Рибалко та вул. А.Ощепкова здійснила зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 . До зіткнення не гальмувала. Після зіткнення автомобіль ВАЗ, яким вона керувала, відкинуло на тротуар, де збила знак «Пішохідний перехід», який упав на жінку, яка знаходилася на пішохідному переході, схемою до нього (том 1 а.с. 166-169).
Висновками судової автотехнічної експертизи № 389/16 від 27.04.2016 року, згідно з якими в даній дорожній обстановці, водій автомобіля ВАЗ 21013 ОСОБА_11 , повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 16.3 і 16.11 ПДР України та п. 33 п/п 2.1 Додатка 1 до даних Правил. Дії водія автомобіля ВАЗ 21013 ОСОБА_11 , в даній дорожній обстановці, не відповідали вимогам п.п. 16.3 і 16.11 ПДР України та п. 33 п/п 2.1 Додатка 1 до даних Правил, і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля Шкода ОСОБА_14 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3 і 12.4 ПДР України (том 1 а. с. 172-174).
Висновками судово - медичної експертизи № 3013-ая/16 від 30.05.2016 року, згідно з якими по даним медичної документації, матеріалів справи та огляду ОСОБА_8 мали місце наступні тілесні ушкодження: травма правої гомілки у вигляді відкритого косого перелому великогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням кісткових уламків з наявністю рубця в середній третині гомілки, який ймовірніше всього явився результатом загоєння та рубцювання забито - рваної рани; та подвійного перелому у верхній та середній третинах зі зміщення уламків; травма лівої гомілки у вигляді подвійного закритого перелому великогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням кісткових уламків та повними вивихом стопи назовні з відривом медіального (внутрішнього) мищелка; травма лівої стопи у вигляді осколкового перелому 1 плюснової кістки зі зміщенням та відкритих переломів основ 2-4 - плюснових кісток з наявністю рубців в ділянках переломів, які ймовірніше всього явилися результатом загоєння та рубцювання забито-рваних ран; травма правої верхньої кінцівки у вигляді косого перелому голівки правої променевої кістки. Також згідно медичної документації у ОСОБА_8 був встановлений діагноз: забій м'яких тканин потиличної області. Вищевказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів та могли бути отримані не пізніше дати звернення та встановлення ушкоджень в лікувальному закладі. За ступенем тяжкості: травма правої гомілки у вигляді відкритого косого перелому великогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням кісткових уламків та наявністю рубця в середній третині гомілки, який ймовірніше всього явився результатом загоєння та рубцювання забито-рваної рани; та подвійного перелому у верхній та середній третинах зі зміщенням уламків відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Травма лівої гомілки у вигляді подвійного закритого перелому великогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням кісткових уламків та повними вивихом стопи назовні з відривом медіального (внутрішнього) мищелка; травма лівої стопи у вигляді осколкового перелому плюснової кістки зі зміщенням та відкритих переломів основ 2-4-плюснових кісток; травма правої верхньої кінцівки у вигляді косого перелому голівки правої променевої кістки не є небезпечним для життя в момент заподіяння, а спричинили за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижнів (21 день), і за цією ознакою відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Не виключено, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_8 могли бути отримані і в умовах дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.с. 175-180).
Фактичними даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 25.07.2016 року за участю ОСОБА_11 , та захисника ОСОБА_10 , в ході якого ОСОБА_11 розповіла про обставини ДТП, яка відбувалася 30.10.2015 року та схемою до нього (том 1 а.с. 181-186).
Висновками судової автотехнічної експертизи № 636/16 від 28.07.2016 року, відповідно до яких в даній дорожній обстановці, водій автомобіля ВАЗ 21013 ОСОБА_11 , повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 16.3, 16.11 ПДР України та п. 33 п/п 2.1 Додатка 1 до даних Правил. Дії водія автомобіля ВАЗ 21013 ОСОБА_11 в даній дорожній обстановці, не відповідали вимогам п.п. 10.1, 16.3, 16.11 ПДР України та п. 33 п/п 2.1 Додатка 1 до даних Правил, і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з зіткненням з автомобілем Шкода. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля Шкода ОСОБА_14 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3 і 12.4 ПДР України. В діях водія автомобіля Шкода ОСОБА_14 , в даній дорожній обстановці, вбачається невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з зіткненням з автомобілем ВАЗ 21013. При здоланні автомобілем Шкода до зіткнення в загальмованому стані відстані більшої ніж його шлях гальмування при швидкості руху 60 км/год, в причинному зв'язку з зіткнення з автомобілем ВАЗ 21013, буде невідповідність дій водія ОСОБА_14 , вимогам п. 12.4 ПДР (том 1 а.с. 189-192).
В судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_15 , який підтвердив висновки судово-медичної експертизи, яку він проводив в рамках даного кримінального провадження та пояснив, що під час проведення експертизи йому була надана медична карта потерпілої та рентгенологічні знімки, іншої документації у нього не було, і на підставі даних, які в них містились було визначено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, згідно Правил. Експертом безпосередньо враховувався заключний діагноз медичної картки стаціонарного хворого, де був зазначений заключний повний діагноз при виписки. В наданій медичній документації були дані про проведення потерпілій операцій. При проведенні експертизи експерт користувався консультаціями лікаря-рентгенолога. Експертиза проводилась по медичній карті стаціонарного хворого, вона була в завіреній копії та по рентгенологічних знімках. Згідно тих питань, які були поставлені на експертизу, експерту було достатньо тих наданих матеріалів, які у нього були. Потерпілу на огляд не запрошував, оскільки було достатньо даних, щоб відповісти на поставлені питання та встановити наявність у потерпілої тяжких тілесних ушкоджень. Діагноз про встановлення у потерпілої відкритого перелому великої гомілкової кістки було зафіксовано в медичній картці стаціонарного хворого. Після того, як лікар-рентгенолог оглянув знімки, він вказав, що дійсно є перелом, проте не вказував відкритий він чи закритий. Дані про те відкритий це чи закритий перелом є в медичній документації і цього було достатньо, тим паче він не може ставити під сумніви поставлений діагноз.
В судовому засіданні також була допитана експерт ОСОБА_16 , яка пояснила, що при проведенні експертизи нею використовувалася історія хвороби, рентгенівські знімки, консультація лікаря рентгенолога і лікаря хірурга-консультанта. В даному випадку, коли вона проводила експертизу, потерпіла ОСОБА_8 відмовилася приходити на огляд. На рентгенівських знімках лікар рентгенолог підтвердив всі ті переломи, які були встановлені і діагностовано під час знаходження у лікарні і подальшого лікування. Закритий або відкритий це переломи рентгенолог не визначав, а в медичній документації було написано про це не чітко. Якщо це відкритий перелом, то там повинна бути рана, вона повинна бути описана, первинно хірургічно оброблена, але про це ніде в історії хвороби не було вказано. Тому експерт розцінила її перелом кісток гомілки як закритий, так як не було ніяких даних, що він носив відкритий характер. Оскільки у потерпілої не було загрозливого для життя стану, експерт його виключила і відповідно встановила у потерпілої ушкодження середнього ступеня тяжкості.
По справі було призначено судом комісійну судово - медичну експертизу, згідно висновків якої на підставі вивчення медичної та судово - медичної документації на ім'я ОСОБА_8 , у неї були встановлені наступні тілесні ушкодження: травма правої гомілки у вигляді відкритого косого перелому великогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням кісткових уламків, та подвійного перелому у верхній та середній третинах зі зміщенням уламків та подвійного перелому у верхній та середній третинах зі зміщенням уламків; травма лівої гомілки у вигляді подвійного закритого перелому великогомілкової кістки у верхній та середній третині зі зміщенням кісткових уламків та переломо-вивихом лівого гомілковостопного суглобу; травма лівої стопи у вигляді осколкового перелому 1 плюснової кістки зі зміщенням та відкритих переломів основ 2-4 плюснових кісток; травма правої верхньої кінцівки у вигляді косого перелому голівки правої променевої кістки. Також згідно медичної документації у ОСОБА_8 був встановлений діагноз: «забій м'яких тканин потиличної ділянки». Формування вищевказаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 в умовах автотравми не виключається.
Суд, виходячи з принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів, передбачених ст. 22 КПК України, прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту у судовому засіданні свідків обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ..
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченої та визнання її винною.
Оцінюючи вказані вище докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_11 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є доведеною та кваліфікує дії ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Так, у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Вину обвинуваченої ОСОБА_11 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України суд вважає доведеною.
Необхідно наголосити, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_11 , передбачені ст. 66 КК України судом визнається щире каяття у вчиненому, часткове відшкодування шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_11 , передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2399 від 30.10.2015 року, ОСОБА_11 ознак наркотичного, алкогольного сп'яніння не виявляє.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченої встановлено, що вона раніше не судима, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, має на утриманні дитину - інваліда (2 група) ОСОБА_12 , що підтверджено довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 115468.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання” з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій, суд керується вимогами ст. 65 КК України, а саме: враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винної, яка раніше не судима, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_11 до вчиненого, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженої, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_11 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при постановлені вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами. Питання доцільності призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи із обов'язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається та береться судом до уваги наступні обставини, а саме: каяття обвинуваченої, находження на її утриманні сина інваліда, також враховується, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, тому вважає можливим не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_11 і попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею інших злочинів.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_11 , та її захисник - адвокат ОСОБА_10 заявили клопотання про застосування до неї п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», в зв'язку з тим, що вона має на утриманні сина - інваліда дитинства 2 групи, батьківських прав не позбавлена, проживає разом.
Прокурор в судовому засіданні вважав наявними правові підстави для застосування закону про амністію до обвинуваченої ОСОБА_11 ..
Потерпіла ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні не заперечували проти заявленого клопотання.
Як встановлено ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акту амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Як вбачається з свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_11 є матір'ю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 115468, ОСОБА_12 є інвалідом 2 групи з дитинства. Також Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області повідомляла, що ОСОБА_11 не позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_12 ..
Кримінальне правопорушення вчинене 30 жовтня 2015 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.
Обмежень, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», у відношенні ОСОБА_11 судом не встановлено, амністія до неї раніше не застосовувалась.
За таких обставин суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_11 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому вона підлягає звільненню від відбування покарання.
Суд роз'яснює обвинуваченій ОСОБА_11 , що амністія в подальшому протягом останніх десяти років до неї не може бути застосована.
Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченої на користь держави судові витрати за проведення експертиз.
Потерпілою ОСОБА_8 заявлений цивільний позов, відповідно до якого вона просить стягнути з ОСОБА_11 на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 48 376,76 грн., на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн., яку було завдано ОСОБА_11 в результаті вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування матеріальної, моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпіла вказує на пов'язані з ним втрати та з чого при цьому виходять.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Необхідно зауважити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс 15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Як вбачається з обґрунтування матеріальної шкоди, потерпілою витрачено на лікування 48 376,76 грн., при цьому потерпілою в якості доказів надано відповідь КЗОЗ «Харківська міська поліклініка № 3», згідно якої встановлено, що ОСОБА_8 з 30.10.2015 року по 16.11.2015 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «ХМКЛ швидкої та невідкладної медичної допомоги» з приводу: забій м'яких тканин потиличної частини. Відкритий 1А перелом право правої великогомілкової кістки в в/з та с/з зі зміщенням. Закритий перелом головки правої променевої кістки. Закритий перелом лівої великогомілкової кістки в в/3 та н/3 зі зміщенням. Перелом медіальної кісточки лівої гомілки з вивихом стопи з зовні. Відкритий перелом основи 2-4 плюснових кісток та осколковий перелом 1 плеснової кістки лівої стопи. Тиретаксикоз середньої важкості. ВСД по гіпотонічному типу. 30.10.2015 року була прооперована: МОС медіальної кісточки лівої гомілки по Веберу, позавонищевої. МОС лівої великогомілкової кістки стержневим апаратом, ПХО відкритого перелому плюснових кісток лівої стопи, МОС стержневим апаратом, позавогнищевої МОС правої гомілки стержневим апаратом. З 17.11.2015 року на амбулаторному лікуванні у лікаря - травматолога КЗОЗ «ХМП № 3». 11.02.2016 року оглянута на МСЕК, визнана інвалідом 2 групи. За час перебування на амбулаторному лікуванні з 17.11.2015 року по 11.02.2016 року отримувала консервативне лікування: серрата, кетонол, кальцемін, остеогенон, протекон, флебодіа, кальцекс, перев'язки. В подальшому з 22.03.2016 року по 28.03.2016 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «ХМКЛ швидкої та невідкладної медичної допомоги» з приводу: зрощеного перелому кісток правої та лівої гомілки на фоні позавогнищевої МОС. Зрощеного перелому медіальної кісточки лівої гомілки на фоні МОС по Веберу. 23.03.2016 року проведено оперативне втручання з приводу: видаленню металоконструкції з медіальної кісточки лівої гомілки. Демонтаж стержневого апарату з великогомілкової кістки лівої гомілки. Після виписки зі стаціонару, ОСОБА_8 звернулася до лікаря - травматолога поліклініки 07.04.2016 року. Була оглянута та рекомендовано лікування: хордросат, флебодіа, ліотромб гель, масаж, ЛФК, ФФЛ. З 25.07.2016 року по 05.08.2016 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «ХМЛ № 25» з приводу наслідки травми ДТП 30.10.2015 року.
Також потерпілою надано листки лікарських призначень КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. Мещанінова». Листок реєстрації переливання трансфузійних рідин, виписка № 3241 із медичної карти стаціонарного хворого, та надані відповідні чеки на придбання лікарських препаратів, які датовані з 01.11.2015 року по липень 2016 року.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.
Крім того, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Доказування, та як, слідство рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного суд приймає до уваги надані наступні чеки, а саме: № 41569 на суму 73,68 грн., № 25960 - 582,71 грн., № 26060 - 154, 75 грн, фіскальний чек на суму 315,97 грн., квитанція № 466601000899531446636788 на суму 15800 грн., квитанція № 466601000899531446636788 - 142,20 грн., № 52813 - 27,12 грн., чек на суму 104,86 грн., № 51138 - 41,96 грн., № 105669 - 58,49 грн., № 93740 - 9,50 грн., № 8088 - 32,40 грн., чеки на суму 50,91 грн., 78,40 грн., 262,64 грн., 17,10 грн., 88,10 грн., 106,70 грн., № 48817 - 32,40 грн., чеки на суму 14,16 грн., 46,07 грн., чек № 73398 - 45,25 грн., чек № 39720 - 3,50 грн., чек на суму 379,96 грн., чек № 32131 - 24,50 грн., чеки на суму 426,02 грн., 22,44 грн., 238,32 грн., 379,66 грн., чек № 38002 на суму 192,73 грн., чек на суму 123,99 грн., чек № 26835 - 26,44 грн., чек на суму 249 грн., чек на суму 136 грн., чек № 55396 на суму 325,43 грн., чек №67911 - 361,67 грн., чек на суму 181,20 грн., чек № 42467 - 47,83 грн., чек № 26441 - 37,20 грн., чек № 27366 - 13 грн., чек № 38221 - 109, 75 грн., чек на суму 332 грн., чек № 38172 - 77,05 грн., чек № 1278686 - 13,13 грн., чек на суму 22,10 грн., чек № 36742- 22,10 грн., чек № 11097 - 53 грн., чек № 375560 - 248,09 грн., чек на суму 20 грн., чек № 37261 - 344,02 грн., чеки на суму 492,09 грн., 42,59 грн., чек № 41620 - 130,90грн., чек № 36793 - 613 грн., чеки на суму 40,69 грн., 48,32 грн., 40,23 грн., 19,11 грн., 201,03 грн., 19,04 грн., чек № 93097 - 94,32 грн., чеки на суму 50 грн., 69,99 грн., 65,58 грн., чеки на суму 21,55 грн., 280,87 грн., 41,65 грн., 34,50 грн, 21,95 грн., чек № 126132 - 3069,18 грн., чек № 126193 - 268,98 грн., чек на суму 1023 грн., чек № 126160 - 29,87 грн., чек № 126192 - 511,53 грн., чек на суму 40,29 грн., чек № 126152 - 70,47 грн., чек № 126148 - 59,27 грн., чек № 126155 - 51,25 грн., чек № 126126 - 43 грн., чек на суму 89,85 грн., товарний чек № 29 на суму 231,40 грн., чек № 124766 - 333,04 грн., товарний чек № 17 на суму 91,80 грн., чек на суму 85,45 грн., чек № 102740 - 14,35 грн., чек на суму 372 грн., 589 грн., чек № 124631 - 297,01 грн., чек № 124716 - 147, 94 грн., чек № 124629 - 99,41 грн., чек № 124644 - 60,99 грн., чеки на суму 93,30 грн., 66,73 грн., чек № 63442 - 20,38 грн., чек на суму 65,97 грн., чек № 77838 - 63,29 грн., чек № 108158 - 59,10 грн., чек № 124763 - 39,58 грн., чек № 124790 - 1437 грн., чек № 124897 - 199, 65 грн., чек на суму 80,77 грн., чек на суму 80,20 грн., чек № 125013 - 50,33 грн., чек на суму 367 грн., чек на суму 156, 94 грн., чек № 124932 - на суму 2475 грн., чек № 124713- на суму 295,38 грн., чеки на суму 86,61 грн., 94,39 грн., 121,99 грн..
На підставі викладеного, суд задовольняє цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди частково на суму 38 255,60 грн..
Інші фіскальні чеки судом не приймаються як належні докази, оскільки є нечитабельними, та деякі лікарські препарати відсутні у листі призначення лікаря. Також судом не приймаються до уваги квитанції про сплату благодійних внесків, оскільки вони не є обов'язковими та сплачуються за згодою платника.
Крім того, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілої, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, стану здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, а також суми, сплаченої обвинуваченою на відшкодування шкоди, що також не заперечувалось потерпілою, та з урахуванням інших обставин. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди, завданої тілесними ушкодженнями в результаті дорожньо-транспортної пригоди підлягає задоволенню частково на суму 100 000 грн., при цьому суд виходить з того, що тілесні ушкодження отримані потерпілої в результаті ДТП безумовно, спричинили їй душевний біль та страждання.
Приймаючи до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування та судового провадження до ОСОБА_11 заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, тому враховуючи прийняте рішення щодо застосування до обвинуваченої Закону України «Про амністію у 2016 році», оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд не вбачає необхідності в вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 395 КПК України суд, -
ОСОБА_11 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
Звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного за даним вироком покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 38 255,60 грн., на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави в особі ХНДЕКЦ МВС України код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Слобідському районі м. Харкова, судові витрати за проведення:
-судової автотехнічної експертизи № 171/16 від 24.02.2016 року в сумі 736 грн. 56 коп.;
-судової транспортно-трасологічної експертизи № 190/16 від 12.04.2016 року в сумі 4837 грн. 80 коп.;
-судової судової автотехнічної експертизи № 389/16 від 27.04.2016 року в сумі 1055 грн. 52 коп.;
-судової автотехнічної експертизи № 636/16 від 28.07.2016 року в сумі 1055 грн. 52 коп.
Підстав для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 , до набрання вироком законної сили, не вбачається.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя -