07 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1577/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Представника позивача адвоката ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року (головуючого судді Щербакова В.В.) ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне у справі №817/846/18 за позовом ОСОБА_2 до Костопільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_2 21.03.2018 року звернулася в суд із позовом до Костопільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 в якому просить зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про народження батька - ОСОБА_4, серії НОМЕР_1, зареєстрованого 28.03.1964 с/с Прислуч Березнівського району Рівненської області, де у графі національність «ОСОБА_5» зазначено «украинка», замінити на «полька», а ім'я «ОСОБА_5» замінити на «ОСОБА_5».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Представник позивача адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Вказує, що позивач звернулася до відповідача з метою внесення змін до актового запису щодо зміни національності матері батька з «українка» на «полячка», проте, в порушення вимог Конституції України відповідачем було відмовлено у внесенні таких змін в актовий запис цивільного стану. Посилається на постанову Верховного Суду від 01.02.2018 року справа №760/19921/16-ц провадження №61-147св17.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає розгляду справи, також представник позивача подав заяву про проведення апеляційного розгляду за відсутності сторони позивача.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 18.12.2017 ОСОБА_2 звернулася до Костопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області із заявою про внесення змін в актовий запис цивільного стану від 03.06.1946 №3, який стосується її батька ОСОБА_4, в графі «Національність матері» (баба позивача) змінити національність з «українка» на «полька», а ім'я «ОСОБА_5» замінити на «ОСОБА_5».
Відповідач листом від 20.12.2017 №1142/1429/15.12-03-20 відмовив у внесенні змін в актовий запис цивільного стану, оскільки архівна довідка про участь у виборах до Сейму ІІ Речі Посполитої де наведено списки виборців, які мають право голосувати на виборах до Сейму, не є документом на підставі якого вносяться зміни до актових записів. Крім того, питання зміни національності не відносяться до компетенції органів державної реєстрації цивільного стану, так як Указом Президента України від 27.01.1999 №70/90 відмінений Указ Президента України від 31.12.1991 «Про порядок зміни громадянами України національності», а тому в законодавстві відсутні норми, які передбачають настання певних юридичних наслідків або набуття немайнових прав в залежності від національності особи.
Не погоджуючись з листом органу державної реєстрації цивільного стану позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 №2398-VI (далі - Закон №2398-VI ) встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №2398-VI, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Згідно частини 3 статті 9 Закону №2398-VI актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Крім того, колегія суддів досліджуючи матеріали справи вказує, що позивачем при зверненні до суду не було надано безспірних документальних доказів того, що її баба ОСОБА_5 за національністю була «полька».
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» №12 від 07.07.1995, вказано, що питання щодо встановлення неправильності в актовому записі про народження, зокрема, щодо доповнення відомостей про національність та громадянство батьків, суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів; відомостей, які містяться в паспорті; довідок з місця роботи, навчання, проживання, військових, профспілкових, інших посвідчень, тощо) та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що внесення відповідачем змін в актовий запис ОСОБА_4 позивачка фактично намагається не відновити свою національність, а встановити факт приналежності до польської національності свого батька.
Відповідно до роз'яснень наведених у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України №12 від 29 вересня 2016 року «Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану» відповідно до якої, суд перевіряє, чи відповідні рішення прийняті, дії чи бездіяльність вчинені, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення чи вчинення дії. Для встановлення обґрунтованості прийняття рішення та вчинення дій органом державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи адміністративний суд вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення та/або вчинення відповідних дій, передбачених частиною першою статті 22 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Подані заявником документи, що були розглянуті органом державної реєстрації актів цивільного стану, досліджуються судом як докази у справі, а не як предмет спору.
Згідно із частиною 1 статті 22 Закону №2398-VI, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
В розумінні статті 22 Закону №2398-VI, не є достатньою підставою для внесення змін до актового запису щодо національності батька позивачки.
А тому, вказаний висновок прийнято Відділом держеєстрації на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, судова колегія вважає, що підстави для його скасування відсутні.
Також, належним позивачем у даній справі є особа, наділена правом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою щодо внесення виправлення чи зміни в актовий запис цивільного стану. При цьому самі зміни можуть стосуватися персональних даних іншої особи. Водночас особа, якій належать персональні дані, не може вимагати їх зміни в актових записах, складених відносно іншої особи, крім випадків, коли один із батьків, опікун чи піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, представник органу опіки та піклування звертається з відповідною вимогою в інтересах та стосовно актового запису щодо особи, яка має право на подання такої заяви, однак внаслідок недієздатності (обмеженої, часткової чи неповної дієздатності) не може скористатися цим правом особисто.
З матеріалів справи вбачається, що особа, персональні дані якої просить змінити позивачка, а саме ОСОБА_5, померла (аркуш справи 2).
Слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 269 ЦК України особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно, тобто до моменту смерті. Особисті немайнові права не входять до складу спадщини (пункт 1 частини 1 статті 1219 ЦК України); тому, за окремими винятками, встановленими законом, після смерті особи перехід таких прав до інших осіб не настає.
Отже, зміна персональних даних є суб'єктивним особистим немайновим правом громадянина, яке за своєю природою реалізується за власними волевиявленням особи і не успадковується, а тому не може бути реалізоване волею спадкоємця.
Таким чином, внесення змін до актових записів цивільного стану, які відображають певні особисті немайнові права особи, після її смерті не можуть здійснюватися на захист прав померлої особи. Спадкоємець померлої особи, звертаючись щодо внесення таких змін стосовно померлого, має на меті захист своїх власних прав, свобод та інтересів.
Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що її баба є померлою особою і протягом життя намірів змінити свою національність нею не виявлено.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №2398-VI, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо: 1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; 2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.
Крім того, як підставою для відмови у внесенні змін в актовий запис цивільного стану відповідачем зазначено, що питання зміни національності не відносяться до компетенції органів державної реєстрації цивільного стану, так як Указом Президента України від 27.01.1999 №70/90 відмінений Указ Президента України від 31.12.1991 «Про порядок зміни громадянами України національності», а тому в законодавстві відсутні норми, які передбачають настання певних юридичних наслідків або набуття немайнових прав в залежності від національності особи.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні», відповідно до якої громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Національна належність особи, таким чином, є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою. Фіксація факту національності особи у документі, що посвідчує особу, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Таким чином, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність.
За таких обставин, судова колегія вважає, що підстав для задоволення позовних вимог щодо внесення змін до актового запису про народження батька - ОСОБА_4, серії НОМЕР_1, зареєстрованого 28.03.1964 с/с Прислуч Березнівського району Рівненської області, де у графі національність «ОСОБА_5» зазначено «украинка», замінити на «полька», а ім'я «ОСОБА_5» замінити на «ОСОБА_5» задоволенню не підлягають.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793 (далі - Правила №96/5).
Пунктом 1.1 Правил №96/5 визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 1.5 Правил №96/5, заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами. Документи, складені іноземною мовою, подаються для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання разом з їх перекладами на українську мову, засвідченими в установленому порядку.
Згідно з пунктом 2.1 Правил №96/5, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.
Пунктом 2.5 Правил №96/5 визначено, що заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Відповідно до пункту 2.6 Правил №96/5, разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому (пункт 2.7 Правил №96/5).
Разом з тим, до заяви позивачем було додано: копію свідоцтва про народження ОСОБА_4; копію архівної довідки; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_6; копію карти поляка за НОМЕР_2; копію паспорта та ідентифікаційного номера ДРФО ОСОБА_2
Пунктом 2.13 Правил №96/5 передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду; висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України; заява про визнання батьківства (додаток 3); заява матері, яка не перебуває у шлюбі, опікуна, піклувальника або самої повнолітньої особи щодо внесення відомостей про батька дитини, якщо вони не зазначені в актовому записі про народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України; заява дружини або чоловіка, які зберегли дошлюбні прізвища, про обрання прізвища одного з них як спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя згідно із статтею 53 Сімейного кодексу України за формою, наведеною в додатку 4; заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків у разі зміни прізвища одного з них та згода дитини, яка досягла семи років, згідно з частиною третьою статті 148 Сімейного кодексу України за формою, наведеною в додатку 5; заява про зміну прізвища малолітньої дитини обох батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, та згода дитини віком від семи до чотирнадцяти років, якій при державній реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, згідно з частиною четвертою статті 148 Сімейного кодексу України за формою, наведеною в додатку 5; актовий запис про зміну імені. Цей актовий запис є підставою: для зміни прізвища батьків в актовому записі про народження малолітніх дітей у разі зміни їх прізвища з дотриманням вимог статті 148 Сімейного кодексу України; для зміни імені батька та по батькові дитини в актовому записі про народження малолітньої дитини у разі подання батьками заяви про зміну по батькові дитини; актовий запис про шлюб та розірвання шлюбу. Ці актові записи є підставою для зміни прізвищ батьків (одного з них) в актовому записі про народження малолітньої дитини при умові одночасної зміни прізвища дитини; рішення органу опіки та піклування, оформлене розпорядженням районної державної адміністрації чи рішенням виконавчого комітету про зміну прізвища малолітньої дитини відповідно до частини п'ятої статті 148 Сімейного кодексу України. Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Вказаний перелік є вичерпним, а тому суд погоджується з висновком відповідача, що архівна довідка про участь у виборах до Сейму ІІ Речі Посполитої де наведено списки виборців, які мають право голосувати на виборах до Сейму, не є документом на підставі якого вноситься зміни до актових записів.
Разом з тим суд апеляційної інстанції погоджується із покликанням скаржника на постанову Верховного Суду від 01.02.2018 року як на безпідставність висновків суду першої інстанції, що обставини, які б підтверджували її приналежність, чи її приналежність її родичів до польської національності, можуть бути предметом розгляду суду в порядку цивільного судочинства. Однак вказане не спростовує висновків суду першої інстанції, щодо правомірності відмови відповідача у внесенні змін до актового запису про народження батька - ОСОБА_4, серії НОМЕР_1, зареєстрованого 28.03.1964 с/с Прислуч Березнівського району Рівненської області, де у графі національність «ОСОБА_5» зазначено «украинка», замінити на «полька», а ім'я «ОСОБА_5» замінити на «ОСОБА_5», які грунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Представника позивача адвоката ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року у справі №817/846/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Л.Я. Гудим
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 13.11.2018 року