Справа № 826/10888/18 Головуючий у 1 інстанції - Мазур А.С. Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
06 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Бєлової Л.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Конвалія-нерухомість» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Конвалія-нерухомість» до Міністерства культури України, Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ПП «Конвалія-нерухомість» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо внесення подання про включення об'єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва (охоронний № 955-Кв) для включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо включення об'єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва (охоронний № 955-Кв) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- скасувати пункт № 30 в частині наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», а саме в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України міської садиби, розташованої по вулиці Хорива 2 у Подільському районі міста Києва, як пам'ятки архітектури місцевого значення, охоронний № 955-Кв, згідно «Переліку об'єктів культурної спадщини у м. Києві, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення», який є Додатком № 1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 позовну заяву приватного підприємства «Конвалія-нерухомість» повернуто.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що причини пропуску строку звернення до суду, які зазначені позивачем є неповажними, а тому позовна заява підлягає поверненню відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З матеріалів справи вбачається, що разом із позовною заявою, представник позивача подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду, в якому зазначив, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/5932/15 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури України від 15.10. 2014 № 869. При цьому, на думку позивача, виключення будинку (вул. Хорива 2-а) охоронний №955/1-Кв та будинку житлового з торгівельними приміщеннями (вул. Хорива 2-6) охоронний №955/2-Кв, на підставі рішення суду у справі № 826/5932/15, мало автоматично виключити садибу міську, розташовану по вулиці Хорива 2 у Подільському районі міста Києва охоронний №955-Кв із Державного реєстру нерухомих пам'яток України, оскільки остання не є будівлею чи архітектурною спорудою, а тому органами державної влади і надалі порушуються законні права та інтереси ПП «Конвалія-нерухомість». Про те, що садибу охоронний № 955-Кв не було виключено із Державного реєстру нерухомих пам'яток України, позивачу стало відомо із припису № 425/п від 29.12.2017 Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, позивач зазначав, що в рішенні суду у справі № 826/5932/15 від 15.05.2015 не було жодним чином зазначено про садибу міську, розташовану по вулиці Хорива 2 у Подільському районі міста Києва , яка не має також жодної нумерації у наказі Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869, у зв'язку з чим просив суд першої інстанції визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду.
Розглянувши дане клопотання, суд першої інстанції зазначив, що як вбачається із матеріалів справи, рішеннням по справі № 826/5932/15 від 15.05.2015 частково задоволено позовні вимоги ПП «Конвалія-нерухомість» до Міністерства культури України, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та скасування наказу №869 від 15.10.2014 року в частині; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури України від 15.11. 2014 №869 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України по вул. Хорива, 2 (2-а і 2-б) у Подільському районі м. Києва як пам'ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і №955/2-Кв, а саме: пункт 31 і 32 Додатку №1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 №869. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Дане рішення ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015 залишено без змін.
Інформація про включення садиби міської, що розташована по вулиці Хорива 2 у Подільському районі міста Києва охоронний № 955-Кв до Державного реєстру нерухомих пам'яток України була відома позивачу ще з моменту ознайомлення зі змістом наказу Міністерства культури України від 15.11. 2014 № 869 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».
Крім того, посилання позивача на те, що на підставі рішення суду у справі № 826/5932/15 садиба міська, розташована по вулиці Хорива 2 у Подільському районі міста Києва охоронний №955-Кв мала автоматично виключитися із Державного реєстру нерухомих пам'яток України є необґрунтованими, оскільки позивачу з моменту ознайомлення зі змістом вказаної постанови у 2015 році могло та мало бути відомо про невключення до резолютивної частини вказаного вище судового рішення садиби міської, розташованої у м. Києві по вул. Хорива, 2 охоронний № 955-Кв, з приводу якої подано даний адміністративний позов.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Із зазначених норм вбачається, що суд першої інстанції повинен був у порядку, передбаченому ст. 123 КАС України, залишити позовну заяву без руху, надаючи позивачу можливість усунути недоліки протягом 10 днів, а саме подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Однак, судом першої інстанції цього зроблено не було.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Конвалія-нерухомість» задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 12.11.2018.