Справа № 369/10946/18
Провадження №6/369/243/18
04.09.2018 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
за участі секретаря Головатюк В.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про примусове проникнення до житла боржника, -
У вересні 2018 року старший державний виконавець звернувся до суду з даним поданням. Свої вимоги мотивував тим, що у його провадженні знаходиться виконавчий лист по виконанню рішення суду. В ході виконання боржником заходів щодо добровільного виконання не вжито. Згідно інформаційної довідки з реєстру речових прав за боржником зареєстровано право власності на домоволодіння № 8 по вул. Травнева, в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.
Просив суд вирішити питання про примусове проникнення до домоволодіння № 8 по вул. Травнева, в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, яке належить боржнику ОСОБА_1.
Сторони виконавчого провадження не викликалися, відповідно до вимог частини 2 статті 439 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали подання, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами, вважає за необхідне задоволити клопотання, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
У судове засідання старший державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області не з'явився, матеріали виконавчого провадження суду не надані.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, а саме: «кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
У відповідності до ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»: «Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження».
Встановлено, що на виконанні у Києво-Святошинському районному відділ ВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходиться виконавче провадження №30472061 з примусового виконання виконавчого документу: виконавчий лист №2-496, виданий 23 травня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в сумі 2 366 717,08 грн.
23 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження.
Подані матеріли не містять відомостей коли саме боржнику було вручено або отримано ним.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага. Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
Пунктом 13 ч. 3 ст. 18 Закону передбачено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
У поданні виконавець посилався, що боржнику ОСОБА_1 належить на праві домоволодіння № 8 по вул. Травнева, в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно актів державного виконавця від 16 березня 2017 року та 10 жовтня 2014 року встановлено, що виходом державного виконавця до домоволодіння № 8 по вул. Травнева, в с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, так як державного виконавця не було допущено до домоволодіння.
Разом з тим, у матеріалах виконавчого провадження та справи відсутнє підтвердження повідомлення боржника ОСОБА_1 про час, місце та дату проведення вищевказаних виконавчих дій, а саме направлення державним виконавцем повідомлення про виїзд та проведення опису й арешту майна та отримання боржником відповідних повідомлень. Тому подані акти суд не бере до уваги як доказ ухилення боржником від виконання судового рішення. Крім того, дані акти підписані лише державним виконавцем та представником стягувача без залучення понятих.
Крім того, в поданих матеріалах відсутнє будь-яке підтвердження повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження з грудня 2011 року, оскільки дана постанова надсилається боржнику з рекомендованим повідомленням. В цілому, подані матеріали не містять відомостей про направлення всіх постанов, повідомлень, вимог на адресу боржника, не подано підтвердження зареєстрованого місця проживання боржника на час розгляду клопотання (наявна відмітка адресного бюро може надати відомості лише до квітня 2016 року), не вказано державним виконавцем і чому не повідомлений боржник. Не подано виконавцем і підтвердження належності домоволодіння на праві власності боржнику на час розгляду даного подання.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.
Таким чином, державним виконавцем не подано суду достовірні докази того, що станом на час розгляду подання державним виконавцем виконано всі дії з примусового виконання судового наказу, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, та доказів проживання і повідомлення боржника про відкрите виконавче провадження та як наслідок ухилення його від виконання, неможливість виконання наказу іншим чином.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України “Про виконавче провадження”, ст. 439 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про примусове проникнення до житла боржника відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя