ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
09 листопада 2018 року №826/2647/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2016 №560-1305,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2016 №560-1305.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке ним, як платником єдиного податку, використовується для здійснення господарської діяльності, а тому відповідно до приписів підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, позивач звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Також, позивач є співвласником вказаного приміщення, проте контролюючим органом, при визначенні суми податкового зобов'язання не було враховано приписи статті 287 Податкового кодексу України. Крім того, розрахунок податкового зобов'язання проведено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та застосуванням застарілих даних.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 є платником земельного податку, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Адміністративну справ розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявною в матеріалах справи, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 09.07.2002 за №20720000000003668 та перебуває на обліку в органах державної фіскальної служби з 16.07.2002 року.
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2012 є платником єдиного податку за ставкою 5% 3 групи.
Згідно з договором купівлі-продажу від 31.01.2003 №368, позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-К» нежиле приміщення №18 (літ «А») площею 49, 2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Також, відповідно до договору дарування частини нежилого приміщення від 28.04.2005 №172332 позивач подарував ОСОБА_2 44/100 частини від нежилого приміщення №18 (літ. «А»), загальною площею 49, 20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відчуження 44/100 частини нежилого приміщення складається з: нежилих приміщень першого поверху (літ. «А»), приміщень №18-2 площею 5, 7 кв. м. та частин приміщення №18-1 площею 16, 0 кв. м., загальною площею 21, 7 кв.м.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві направлено позивачеві податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 №560-1305, яким позивачеві нараховано податкове зобов'язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 28 632, 56 грн.
ОСОБА_1, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 №560-1305 протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Крім того, пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначає, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру плати за землю. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт.
За таких обставин, розмір земельного податку з фізичних осіб, в будь-якому випадку повинен бути проіндексований згідно правил статті 289 Податкового кодексу України.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Зокрема, в розумінні зазначених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правоможностей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.
Суд наголошує, що позивач, в адміністративному позові вказує на те, що контролюючим органом було порушено порядок нарахування та визначення розміру земельного податку по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Суд, звертає увагу, що відповідачем у запереченнях на позовну заяву наведено розрахунок грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2016 №560-1305.
Так, стосовно спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем наведено наступний розрахунок:
36,47 кв.м. х 3899,09 х 2,5 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 3% = 28632,56 грн., де:
• 36, 47 кв.м - площа земельної діялянки;
• 3 899, 09 грн. за 1 кв.м. - грошова оцінка згідно Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23, введено в дію з 01.07.2015 (згідно рішення Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565);
• 2, 5 коефіцієнт на функціональне використання землі витягу з технічної документації №Ю-21006/2008 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер №88:193:0033) від 09.04.2008 №370;
• 1, 5 узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23, введено в дію з 01.07.2015 (згідно рішення Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565);
• 3% ставка податку на землю відповідно до підпункту 5.6. Рішення Київської міської Ради №242/5629 від 23.06.2011 зі змінами та доповненнями;
• 1, 249 коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15 та статті 289 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІУ;
• 1, 433 коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 та статті 289 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІУ.
Так, проаналізувавши наведений розрахунок суд звертає увагу, що відповідачем було розраховано суму земельного податку виходячи з розміру земельної ділянки - 36,47 кв.м..
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно з договором купівлі-продажу від 31.01.2003 №368, було придбано нежиле приміщення №18 (літ «А») площею 49, 2 кв.м,, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому згідно з договором дарування частини нежилого приміщення від 28.04.2005 №172332 позивач подарував ОСОБА_2 44/100 частини від нежилого приміщення №18 (літ. «А»), загальною площею 49, 20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відчуження 44/100 частини нежилого приміщення дорівнює площі - 21, 7 кв.м.
Тобто, з наведеного випливає, що у володінні позивача залишилось 27, 5 кв. м. (49, 2 кв.м - 21,7 кв.м), однак відповідачем обраховано суму земельного податку виходячи з розміру земельної ділянки 36,47 кв.м.
Таким чином, контролюючим органом було проведено обчислення суми податкового зобов'язання без врахування принципу пропорційності, як це передбачено приписами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України.
Також, відповідачем одночасно застосовано різні коефіцієнти індексації грошової оцінки: 1, 249 та 1, 433, що не обґрунтовано під час судового розгляду справи.
Наведене в сукупності свідчить про невідповідність наведеного відповідачем розрахунку податкового зобов'язання фактичним обставинам, що дає підстави вважати, що визначена податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2016 №560-1305 сума грошового зобов'язання є необґрунтованою, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.04.2016 №560-1305.
Стягнути з державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04107, м. Київ, вул. Богговутівська, 26, код ЄДРПОУ 39561761) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640, 00 грн. (шістсот сорок гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.