79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.11.2018 Справа №914/1269/18
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стакар Девелопмент»,
м. Львів,
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Львів,
про: відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Суддя Козак І.Б.
Секретар судового засідання Гелеш Г.М.
Представники:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (адвокатське посвідчення №042 від 22.11.2013р.),
від третьої особи: ОСОБА_1
На розгляд господарського суду Львівської області Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стакар Девелопмент», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Ухвалою суду від 19.07.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.08.2018р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 16.10.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 06.11.2018.
06.11.2018р. розпочато розгляд справи по суті.
У судове засідання 06.11.2018р. представник позивача не з'явився, причин неприбуття не повідомив. 26.07.2018р. надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПАТ «СК «Українська страхова група». Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. 22.09.2017р. відбулася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1 під керування ОСОБА_3 та транспортного засобу «Коматсу» (автонавантажувач), серійний №538483, під керуванням ОСОБА_1 Згідно довідки поліції, протоколу про адміністративне правопорушення та постанови Залізничного районного суду м. Львова ця дорожно-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху України. позивачем було сплачено 146' 439,56 грн. страхового відшкодування потерпілій особі. Відтак, оскільки винний водій ОСОБА_1 є працівником ТзОВ «Стакар Девелопмент», відповідач в силу вимог ч.1 ст.1172, ч.2 ст.1187 ЦК України є особою, зобов'язаною відшкодувати шкоду, понесену позивачем в порядку регресу.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2018р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№28486/18 від 02.08.2018р.). Зокрема, зазначив, що завідувач складу ОСОБА_1 заподіяв шкоду майну (пошкодженому автомобілю) під час здійснення вантажно-розвантажувальних робіт для третіх осіб за межами складу та без відома директора товариства; автонавантажувач «Коматсу», серійний №538483, не належить ТзОВ «Стакар Девелопмент» на праві власності чи користування, що підтверджується бухгалтерською довідкою; наказом керівника ТзОВ «Стакар Девелопмент» ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача складом; за результатами службового розслідування комісії встановлено порушення ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків (здійснення розвантаження товару за межами складу на вул.Заклинських у м. Львові не входить до посадових обов'язків завідувача складу). Крім того, зазначає що відповідно до ст.ст.1166, 1191 ЦК України майнову шкоду позивачу в повному обсязі повинна відшкодувати винна особа, яка таку шкоду завдала. Оскільки відповідач не є винною особою, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Третя особа у судовому засіданні ОСОБА_1 дав усне пояснення по суті справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
14.07.2015р. між ПАТ «Стархова компанія «Українська страхова група» та ТОВ «Порше Лізинг» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-0157/15/0043, забезпеченим автомобілем НОМЕР_2.
22.09.2017р. відбулася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_3, під керування ОСОБА_3 та транспортного засобу «Коматсу» (автонавантажувач), серійний №538483, під керуванням ОСОБА_1 Д.І.20.11.2014р.
Як убачається з постанови про адміністративне правопорушення від 22.09.2017р. серії БР №001702, 22.09.2017р. о 15:10 год. у м. Львові по вул..Закоинських, водій ОСОБА_1, керуючи автонавантажувачем «Коматсу», серійний №538483, будучи неуважним, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3, чим порушив вимоги п.2.3б, 10.9 ПДР.
Згідно Довідки №3017269545547255 про ДТП дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.2.3.б, п.10.9 ПДР, внаслідок чого автомобілю марки «Ауді» спричинено технічні пошкодження.
25.09.2017р. директором ТзОВ «Стакар Девелопмент» видано наказ №7-П про утворення комісії для проведення службового розслідування з метою підтвердження або спростування завідувачем складу ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків.
27.09.2017 р. ПрАТ «СК «Українська страхова група» складено акт огляду пошкодженого автомобіля НОМЕР_4.
У матеріалах справи міститься копія Акту службового розслідування від 27.09.2017р. щодо ОСОБА_1
10.10.2017 р. ПрАТ «СК «Українська страхова група» складено страховий акт №ЗСКА-7255 пошкодженого автомобіля НОМЕР_4, у якому визначено розмір страхового відшкодування - 146' 439,56 грн.
10.10.2017р. позивачем було оплачено ТОВ «Ніко Захід» 146' 439,56 грн. страхового відшкодування для проведення відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4, що підтверджується копією платіжного доручення №29664.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 08.11.2017р. у справі № 462/4584/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та стягнуто штраф.
Наказом керівника ТзОВ «Стакар Девелопмент» №7-к від 06.04.2018р. звільнено ОСОБА_1 з посади завідувача складу за згодою сторін.
19.04.2018р. позивачем надіслано відповідачу претензію про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 146' 439,56 грн.
Згідно з бухгалтерською довідкою №3 від 27.07.2018р. на балансі та в оренді ТзОВ «Стакар Девелопмент» за період 01.07.2015р.-27.07.2018р. не було та немає жодного автонавантажувача.
Доказів погашення заборгованості на день подання позову відповідачем не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Приписами ст. 27 Закону України Про страхування, 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Поряд з тим, приписами статей 1187, 1172 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №6-229цс14.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, ст. 1187 ЦК України визначає особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Як убачається з постанови про адміністративне правопорушення, автонавантажувач «Коматсу», серійний №538483, належить ТзОВ «Рітейл менеджмент системс». Суд, з метою встановлення права власності на автонавантажувач «Коматсу», серійний №538483, задоволив клопотання позивач про витребування інформації та ухвалою від 18.09.2018р. зобов'язував Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Менеджмент Сістемс» (адреса: 79031, м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 4Б) надати господарському суду Львівської області у строк до 12.10.2018р. інформацію стосовно того, чи знаходився автонавантажувач «Коматсу», серійний № 538483, в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стакар Девелопмент»; надати інформацію стосовно орендаря даного транспортного засобу. Проте, станом на дату прийняття рішення у цій справі жодної інформації на виконання вимог ухвали суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Менеджмент Сістемс» не надійшло. Бухгалтерською довідкою №3 від 27.07.2018р. підтверджується відсутність на балансі та в оренді ТзОВ «Стакар Девелопмент» за період 01.07.2015р.-27.07.2018р. будь-якого автонавантажувача. Відповідачем підтверджено виконання водієм ОСОБА_1 без доручення керівника та вийшовши за межі посадових обов'язків, самовільно залишивши робоче місце поза межами складу дій щодо розвантаження товару автонавантажувачем «Коматсу», серійний №538483, для третіх осіб.
Оскільки позивачем не доведено належними доказами належності відповідачу автонавантажувача «Коматсу», серійний № 538483, яким було заподіяно шкоду застрахованому автомобілю «Ауді», вчинення дій щодо розвантаження товару на автонавантажувачі, що не входять у посадові обов'язки третьої особи, відсутні правові підстави для стягнення страхового відшодування з ТзОВ Стакар Девелопмент». Зазначене є підставою для відмові у задоволенні позову повністю.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному р.IV Господарського процесуального кодексу України.
4. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2018р.
Суддя Козак І.Б.