01.11.2018 Справа № 920/42/18
Господарський суд Сумської області у складі суді Спиридонової Н.О., при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/42/18 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (02088, м. Київ, вул. Є. Харченка, буд. 42, ідентифікаційний код 35871504),
до відповідачів: 1) фізичної особи-підприємця Чирко Світлани Олексіївни (42342, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),
2) фізичної особи-підприємця Коренчук Євгена Анатолійовича (42342, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2),
про стягнення 17261,47 грн. на підставі договору поставки № 1033 від 30.03.2015,
представники сторін:
позивача: Мірошніченко В.В. за довіреністю б/н від 30.12.2017,
першого відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю № 72 від 17.07.2018, Чирко С.О.,
другого відповідача: не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить суд стягнути з першого відповідача на свою користь 11243,10 грн. заборгованості за договором поставки № 1033 від 30.03.2015; стягнути з другого відповідача на свою користь 922,92 грн. - 3 % річних, 5095,45 грн. інфляційних збитків, а також стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн.
Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість в сумі 17197,25 грн., з яких: 11243,10 грн. основний борг, 901,62 грн. 3% річних, 5052,53 грн. інфляційне збільшення суми боргу та суму сплаченого судового збору.
Крім того, позивач у клопотанні від 20.04.2018 просить суд вважати уточнену суму позовних вимог - 16697,25 грн., у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку першого відповідача своїх зобов'язань за договором поставки № 1033 від 30.03.2015 з оплати поставленого товару.
Перший відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 1031 від 06.02.2018) проти позову заперечує, посилаючись на те, що першому відповідачу невідомо про існування договору поставки № 1033 від 20.03.2015, у зв'язку з чим перший відповідач просить суд витребувати від позивача оригінал договору поставки № 1033 від 30.03.2015, належним чином засвідчені копії первинних документів, що підтверджують сплату грошових коштів в сумі 25875,78 грн. з відомостями про розмір та дату зарахування на рахунок позивача; та призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Сумському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (40007, м. Суми, вул. Промислова (Кіровоградська), буд. 8). На вирішення експерта поставити питання: чи виконано підпис від імені Чирко Світлани Олексіївни у пункті «Реквізити Сторін», що знаходиться під пунктом 9.9 договору поставки № 1033 від 20.03.2015 у стовпчику «Покупець» під стрічкою «Свідоцтво платника ПДВ № _______» навпроти слів «Чирко С.О.» цією особою чи іншою особою?
Перший відповідач зазначає, що позивачем не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, що можуть підтвердити правомірність отримання товару уповноваженою першим відповідачем особою. Видаткові накладні № 35850/34207 від 15.09.2016 та № 38181/36519 від 30.09.2016 містять печатку, схожу на печатку першого відповідача, а видаткова накладна № 35851/31208 від 15.09.2016 не містить печатки першого відповідача та підписана особою, що раніше не підписувала видаткові накладні та не збігається з ними та не відповідає умовам достатнього доказу отримання товару згідно пункту 3.6 договору поставки № 1033 від 30.03.2015. Позивачем не додано до позовної зави копій довіреностей на право отримання конкретної партії товару на певну дату та в певній кількості, як того вимагають умови приймання-передачі товару, які визначені нормами діючого законодавства. Таким чином, перший відповідач зазначає, що доказів отримання товарів від позивача, за якими відсутня оплата, саме першим відповідачем, або уповноваженою ним особою, за вищезазначеними видатковими накладними позивачем не надано. Відсутність підпису уповноваженої отримувачем особи на накладних про відпуск товару свідчить про те, що товар відпущено невстановленій особі, а не першому відповідачеві. Перший відповідач звертає увагу суду на те, що належним доказом того, що першим відповідачем отримано від позивача товар є довіреність на уповноважену особу та належно засвідчений факт прийняття - підпис на товаросупровідних документах.
У відповіді б/н від 19.03.2018 (вх. № 2273 від 21.03.2018) на відзив першого відповідача представник позивача зазначає, що перший відповідач у поданому ним відзиві на позов ставить під сумнів факт підписання договору поставки № 1033 від 20.03.2015 та просить призначити почеркознавчу експертизу, проте перший відповідач не оспорює факт підписання договору поруки б/н від 14.03.2018, у відзиві першого відповідача відсутня вказівка про незгоду першого відповідача з укладеним договором поруки б/н від 14.04.2017, який витікає (є похідним) із самого договору поставки № 1033 від 20.03.2015, і в пункті 2.1 якого є посилання на договір поставки № 1033 від 20.03.2015.
У зв'язку з наведеним позивач вважає, що невизнання договору поставки першим відповідачем є надуманим та пов'язане з бажанням уникнути відповідальності за невиконання обов'язків за договором поставки. Крім того, наступні накладні № 20705 від 17.10.2016, № 20911 від 19.10.2016, № 21053 від 20.10.2016, № 21421 від 24.10.2016, № 8338 від 25.05.2017, № 10925 від 05.07.2017, № 12972 від 01.08.2017 та № 18406 від 03.11.2017 були частково оплачені першим відповідачем, а тому позивач вважає за недоцільне призначення почеркознавчої експертизи у даній справі.
Ухвалою від 23.04.2018 у справі № 920/42/18 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Сумському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (40007, м. Суми, вул. Промислова, буд. 8), а провадження у справі № 920/42/18 зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи.
На вирішення судовому експерту поставлено наступне питання: чи виконано підпис від імені Чирко Світлани Олексіївни у пункті «Реквізити Сторін», що знаходиться під пунктом 9.9 договору поставки № 1033 від 20.03.2015 у стовпчику «Покупець» під стрічкою «Свідоцтво платника ПДВ № _______» навпроти слів «Чирко С.О.» цією особою чи іншою особою?
23.08.2018 матеріали справи № 920/42/18 разом з висновком експерта № 19/119/6-6/89е від 21.08.2018 надійшли до господарського суду Сумської області.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.08.2018 поновлено провадження у справі № 920/42/18 та призначено підготовче засідання на 01.10.2018.
Відповідно до висновку експерта № 19/119/6-6/89е від 21.08.2018, підпис від імені Чирко Світлани Олексіївни у пункті «Реквізити Сторін», що знаходиться у під пунктом 9.9 договору поставки № 1033 від 20.03.2015 у стовпчику «Покупець» під стрічкою «Свідоцтво платника ПДВ №___» навпроти слів «Чирко С.О.», виконаний не Чирко Світланою Олексіївною, а іншою особою, згідно зразків, наданих на дослідження.
01.10.2018 представник першого відповідача разом із супровідним листом надав суду для долучення до матеріалів справи докази понесення першим відповідачем судових витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, а саме: квитанцію № 0.0.1095537699.1 від 27.07.2018 та рахунок № 67 від 07.05.2018.
01.10.2018 представник позивача надав до суду разом із супровідним листом платіжне доручення № @2PL430194 від 05.04.2018, яке підтверджує факт перерахування першим відповідачем позивачеві в рахунок погашення заборгованості 500,00 грн., а тому позивач вважає, що діями з перерахування грошових коштів в сумі 500,00 грн. на рахунок позивача, перший відповідач визнав факт наявності у нього дебіторської заборгованості перед позивачем.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 01.10.2018 закрито підготовче провадження у справі № 920/42/18 та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018.
17.10.2018 представник позивача подав до суду клопотання б/н від 12.10.2018 (вх. № 7599 від 17.10.2018), в якому, у зв'язку з підтвердженням висновком експерта № 19/119/6-6/89е від 21.08.2018 факту підписання договору поставки № 1033 від 30.03.2015 від імені першого відповідача не Чирко С.О., представник позивача зазначає, що відсутність (неспівпадання) підпису однієї із сторін договору, не має наслідком його недійсності та на підтвердження факту постачання і приймання товару першим відповідачем, а також факту його оплати, позивач надає суду наступні письмові докази: копії видаткових накладних за період з 30.03.2015 по 28.12.2017, роздруківку акту звірки взаємних розрахунків за період з 30.03.2015 по 31.12.2015 та роздруківку акту звірки взаємних розрахунків за період з 31.12.2015 по 06.04.2018.
В обргунтування підстав ненадання зазначених доказів у встановлений законодавством строк, позивач зазначає, в підготовчому судовому засіданні представник першого відповідача, виходячи з результатів висновку експерта заявив усне клопотання про повернення позову на підставі пункту 3 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, тобто (на думку представника першого відповідача), у зв'язку з відсутністю предмета спору. Вказана позиція представника першого відповідача була висловлена безпосередньо перед закінченням підготовчого засідання. До цього моменту представник першого відповідача, у відзиві на позовну заяву, або будь-яких інших документах, вказану позицію не обґрунтовував та не посилався на неї. З огляду на це, позивач на час закриття підготовчого провадження по справі не міг, враховувати вказану позицію представника першого відповідача, а тому був позбавлений можливості надати додаткові докази та/або пояснення з даного приводу, та/або подати уточнену відповідь на відзив. Таким чином, позивач не мав змоги подати докази у встановлений строк, з причин, що не залежали від позивача.
Ухвалою господарського суду сумської області від 18.10.2018 у справі № 920/42/18 прийнято до розгляду клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» б/н від 12.10.2018 (вх. № 7599 від 17.10.2018) та долучено до матеріалів даної справи наступні письмові докази: копії видаткових накладних за період з 30.03.2015 по 28.12.2017, роздруківку акту звірки взаємних розрахунків за період з 30.03.2015 по 31.12.2015, роздруківку акту звірки взаємних розрахунків за період з 31.12.2015 по 06.04.2018; а також відкладено розгляд зазначеної справи по суті на 31.10.2018.
31.10.2018 представником першого відповідача подано до суду додаткові пояснення б/н від 31.10.2018 (вх. № 7926 від 31.10.2018), в яких представник першого відповідача зазначає, що першим відповідачем договір поставки № 1033 від 20.03.2015 не підписувався та не укладався з позивачем, що підтверджується висновком експерта та не спростовується позивачем.
В судовому засіданні, розпочатому 31.10.2018 о 12 год. 00 хв. відповідно до приписів частини другої статті 216 та частини п'ятої статті 233 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 12 год. 50 хв. 01.11.2018.
Другий відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав.
Копії ухвали від 22.01.2018 про відкриття провадження у справі № 920/42/18, та ухвал від 15.02.2018, від 23.03.2018, від 04.04.2018, від 23.04.2018, від 31.05.2018, від 19.06.2018, від 23.08.2018, від 01.10.2018 та від 18.10.2018 що направлялись судом на адресу другого відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена у договорі поруки б/н від 14.04.2017, а саме: АДРЕСА_2, 42304, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області за закінченням терміну зберігання.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом на запит від 26.03.2018 за № 1003786277 у відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», станом на 26.03.2018 другий відповідач - фізична особа-підприємець Коренчук Євгеній Анатолійович проживає за адресою: АДРЕСА_2.
А тому, суд вважає, що другий відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду даної справи.
Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2018 зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить господарський суд позов задовольнити у повному обсязі.
Перший відповідач в судовому засіданні 01.11.2018 зазначив, що проти позовних вимог заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
В судовому засіданні 01.11.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
В обргунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» та фізичною особою-підприємцем Чирко Світланою Олексіївною укладено договір поставки № 1033 (далі - договір), предметом якого була поставка алкогольних напоїв узгодженими партіями, які перший відповідач мав приймати і оплачувати згідно умов договору.
Згідно пункту 1.1 договору позивач зобов'язувався передавати у власність першого відповідача товар, а перший відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати товар на умовах договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору, перший відповідач повинен здійснити оплату за отриманий товар протягом чотирнадцяти календарних днів з дня отримання товару.
Позивач зазначає, що на виконання умов вищезгаданого договору ним здійснювалась поставка товарів першому відповідачу за видатковими накладними: № 34208 від 15.09.2016 на суму 15119,76 грн., № 34207 від 15.09.2016 на суму 20594,40 грн. та № 36519 від 30.09.2016 на суму 1404,72 грн., проте в порушення умов зазначеного договору перший відповідач не в повному обсязі розрахувався за товар, який отримав за вищевказаними видатковими накладними, і станом на 28.12.2017 заборгованість першого відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 11243,10 грн.
23.04.2018 представником позивача подано до суду клопотання б/н від 20.04.2018 (вх. № 3204 від 23.04.2018), в якому представник позивача просить суд вважати уточнену суму позовних вимог - 16697,25 грн., у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 500,00 грн.
Крім наведеного, у зв'язку з несвоєчасним виконанням першим відповідачем грошового зобов'язання, позивач вимагає стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь індекс інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
Таким чином, як зазначає позивач станом на 20.04.2018 заборгованість першого відповідача перед позивачем складає 16697,25 грн., з яких: 10743,10 грн. - основний борг, 901,62 грн. - 3 % річних, 5052,53 грн. - інфляційне збільшення суми боргу, відповідно до наданих позивачем розрахунків.
У позовній заяві позивач вказує про те, що в якості забезпечення виконання зобов'язання першого відповідача перед позивачем, між позивачем та відповідачами укладено договір поруки б/н від 14.04.2017, відповідно до якого другий відповідач поручився перед позивачем за виконання обов'язків першим відповідача за договором поставки № 1033 від 20.03.2015, а саме - зі сплати заборгованості у сумі 45443,10 грн. (пункти 1.1, 2.1 договору поруки).
Позивач зазначає, що вказана сума заборгованості (45443,10 грн.) була наявна у першого відповідача станом на 14.04.2017, тобто на момент укладення договору поруки.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Посилаючись на вимоги статей 543, 553, 554 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що достатнім способом захисту його прав буде стягнення з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість в сумі 17197,25 грн., з яких: 11243,10 грн. основний борг, 901,62 грн. 3% річних, 5052,53 грн. інфляційне збільшення суми боргу та суму сплаченого судового збору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Своє право на звернення до господарського суду Сумської області позивач обґрунтовує порушенням його прав першим відповідачем у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов договору поставки № 1033 від 20.03.2015 щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.
На підтвердження факту отримання першим відповідачем від позивача товару на загальну суму 37118,88 грн. позивач надав суду видаткові накладні № 35850/34207 від 15.09.2016, № 38181/36519 від 30.09.2018 та № 35851/34208 від 15.09.2016.
Перший відповідач заперечує факт отримання від позивача товару за вищезазначеними накладними та заперечує факт укладення (підписання) між ним та позивачем договору поставки № 1033 від 20.03.2015.
Ухвалою від 23.04.2018 у справі № 920/42/18 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Сумському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (40007, м. Суми, вул. Промислова, буд. 8), а провадження у справі № 920/42/18 зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи.
На вирішення судовому експерту поставлено наступне питання: чи виконано підпис від імені Чирко Світлани Олексіївни у пункті «Реквізити Сторін», що знаходиться під пунктом 9.9 договору поставки № 1033 від 20.03.2015 у стовпчику «Покупець» під стрічкою «Свідоцтво платника ПДВ № _______» навпроти слів «Чирко С.О.» цією особою чи іншою особою?
23.08.2018 матеріали справи № 920/42/18 разом з висновком експерта № 19/119/6-6/89е від 21.08.2018 надійшли до господарського суду Сумської області.
Відповідно до висновку експерта № 19/119/6-6/89е від 21.08.2018, підпис від імені Чирко Світлани Олексіївни у пункті «Реквізити Сторін», що знаходиться у під пунктом 9.9 договору поставки № 1033 від 20.03.2015 у стовпчику «Покупець» під стрічкою «Свідоцтво платника ПДВ №___» навпроти слів «Чирко С.О.», виконаний не Чирко Світланою Олексіївною, а іншою особою, згідно зразків, наданих на дослідження.
Частинами першою, другою статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 Господарського процесуального кодексу України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частинами першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Пунктом 3.4 договору поставки передбачено, що підпис уповноваженого представника першого відповідача в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий першим відповідачем від позивача за кількістю та за якістю.
Згідно з пунктом 3.6 договору поставки, перший відповідач до моменту першої поставки надати позивачеві повідомлення зі зразками підписів осіб уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у повідомленні наданому першим відповідачем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою першого відповідача, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано першим відповідачем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою першого відповідача, навіть якщо зразок підпису особи зазначений у повідомленні не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів) наданих першим відповідачем позивачеві у повідомленні, про те такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені першим відповідачем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою першого відповідача.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частинами першою та другою статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
На підставі викладеного суд приймаючи до уваги висновок експерта № 19/119/6-6/89е від 21.08.2018, відповідно до якого підпис від імені Чирко Світлани Олексіївни у пункті «Реквізити Сторін», що знаходиться у під пунктом 9.9 договору поставки № 1033 від 20.03.2015 у стовпчику «Покупець» під стрічкою «Свідоцтво платника ПДВ №___» навпроти слів «Чирко С.О.», виконаний не Чирко Світланою Олексіївною; та враховуючи думку представника позивача, викладену ним у клопотанні б/н від 12.10.2018 (вх. № 7599 від 17.10.2018) стосовно того, що відсутність (неспівпадання) підпису однієї із сторін договору, не має наслідком його недійсності та надані ним на підтвердження факту постачання і приймання товару першим відповідачем письмові докази, а саме: копії видаткових накладних за період з 30.03.2015 по 28.12.2017, роздруківку акту звірки взаємних розрахунків за період з 30.03.2015 по 31.12.2015 та роздруківку акту звірки взаємних розрахунків за період з 31.12.2015 по 06.04.2018, відповідно до яких перший відповідач приймав від позивача товар та здійснював його оплату; суд приходить до висновку, що в даному випадку між позивачем та першим відповідачем склалися відносини з поставки товару за видатковими накладними: № 35850/34207 від 15.09.2016, № 38181/36519 від 30.09.2018 та № 35851/34208 від 15.09.2016 та про відсутність між позивачем та першим відповідачем договірних відносин.
Відповідно до визначень термінів, що міститься в статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
При дослідженні наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних: № 35850/34207 від 15.09.2016, № 38181/36519 від 30.09.2018 та № 35851/34208 від 15.09.2016 судом встановлено, що видаткова накладна № 35850/34207 від 15.09.2016 на суму 20594,40 грн. містить підпис ОСОБА_6 та відтиск печатки першого відповідача, видаткова накладна № 38181/36519 від 30.09.2018 на суму 1404,72 грн. містить підпис невідомої особи та відтиск печатки першого відповідача, а видаткова накладна № 35851/34208 від 15.09.2016 на суму 15119,76 грн. містить лише підпис невідомої особи.
Зазначені видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не місять даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому не можуть бути належним доказом на підтвердження отримання товару відповідачем. Крім того, позивачем не надано суду довіреності, що підтверджує повноваження особи на отримання товару.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів, а сторони не можуть вказати, кому належать підписи на вищезазначених видаткових накладних, які не розшифровані зазначенням прізвища та посади відповідальної за здійснення господарської операції.
Водночас, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Прийнявши до уваги наведені обставини та надавши оцінку доказам, які ці обставини підтверджують, суд дійшов висновку, що додані позивачем до позовної заяви вищевказані документи (видаткові накладні) не можна визнати первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони не фіксують реальність здійснення першим відповідачем та позивачем з самої господарської операції (поставки товару) та належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання позивача на наявність відтиску печатки першого відповідача на видаткових накладній № 35850/34207 від 15.09.2016, № 38181/36519 від 30.09.2018 судом не береться до уваги з огляду на те, що відбиток печатки суб'єкта господарювання на первинному документі в силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є обов'язковим реквізитом первинного документа.
Крім того, не містять зазначені накладні й посилань на довіреність, наявність якої дала б змогу ідентифікувати особу, що отримала від позивача товар за вищезазначеними видатковими накладними.
Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.07.2018 у справі № 925/1391/17 та від 27.08.2018 у справі № 916/43/18.
Таким чином, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки позивач не довів за допомогою належних допустимих, достовірних та достатніх доказів факту отримання першим відповідачем товару на підставі видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, за договором поставки, у зв'язку з чим у першого відповідача не виник обов'язок здійснити оплату товару.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та витрати першого відповідача на оплату вартості експертизи в сумі 2250,00 грн. покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (02088, м. Київ, вул. Є. Харченка, буд. 42, ідентифікаційний код 35871504) на користь фізичної особи-підприємця Чирко Світлани Олексіївни (42342, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на оплату вартості експертизи в сумі 2250,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12 листопада 2018 року.
Суддя Н.О. Спиридонова