08.11.2018 Справа № 920/604/18
м. Суми
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд» (73026, м.Херсон, вул. 9 Січня, 19, флігель Б; ід. код 37238384)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сот-Транс-Авто» (42004, Сумська область, м. Ромни, вул. Полтавська, 16; ід. код 35425540)
про стягнення 103897,87 грн.
Суддя Котельницька В.Л.
Представники сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 07.10.2016
За участю секретаря судового засідання - Пономаренко Т.М.
Суть спору: до господарського суду звернулось ТОВ «Транслойд» з позовом до ТОВ «Сот-Транс-Авто» про стягнення 103897,87 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями.
Ухвалою суду від 17.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/604/18. Справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи по суті призначено у судове засідання на 16.10.2018.
Ухвалою суду від 10.10.2018 було задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання у режимі відео конференції.
02.10.2018 до суду надійшов відзив відповідача із запереченнями проти позовних вимог, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову через пропуск позивачем позовної давності.
12.10.2018 (електронною поштою) та 16.10.2018 (через канцелярію суду) від представника позивача до суду надійшли:
- клопотання від 09.10.2018 про розгляд справи за відсутності представника позивача;
- детальний опис наданих позивачу послуг з правничої допомоги;
- відповідь на відзив, у якому позивач наполягає на задоволенні позову та наголошує на відсутності правових підстав для застосування позовної давності до спірних відносин.
30.10.2018 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Відповідач направив на адресу суду заперечення № 28 від 26.10.2018, доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, вважає необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову, наполягає на застосуванні позовної давності до вимог позивача.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
11.01.2016 між ТОВ "Транслойд" та ТОВ "Ставангер" (замовник) укладено договір транспортного експедирування № 110116, відповідно до п. 1.1 якого Замовник від власного імені, за дорученням клієнта (первинний замовник (вантажовідправник) доручає організувати перевезення вантажів, а виконавець зобов'язується забезпечити доставку наданих замовником вантажів до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується вчасно оплатити експедиційні послуги.
Відповідно до п. 2.1. перевезення виконуються відповідно до Статуту автомобільного транспорту, Цивільного Кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про транспортно-експедиторську діяльність" та інших діючих нормативних актів України. На кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку, електронним переказом (за допомогою мережі Інтернет) та є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що виконавець має право передати свої повноваження по перевезенню вантажів третім особам.
Умовами договору (п.5.2.) та заявки до нього (п.12) виконавець несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до організації перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу виконавець компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу.
06.04.2016 ТОВ "Транслойд" отримав від ТОВ "Ставангер" заявку на організацію перевезення вантажу № 060416/931/1 за маршрутом м. Кіровоград - Новоселівка (Харківська область) вантажу - насіння в кількості 20 тон загальною вартістю 5065662,97 грн.
На виконання умов договору та заявки до нього ТОВ "Транслойд" залучено перевізника.
06.04.2016 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Сот-Транс-Авто" - перевізником, укладений договір перевезення вантажу № 0604931-2, згідно умов якого замовник - ТОВ "Транслойд" за оплату доручає перевезення вантажу, а перевізник ТОВ "Сот-Транс-Авто" зобов'язаний в цілісності доставити їх вантажоодержувачу.
Відповідно до пункту 1.1. Договору перевезення вантажу замовник доручає перевезення вантажів, а перевізник зобов'язується доставити надані замовником вантажі до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, замовник зобов'язується вчасно оплатити послуги перевезення.
Відповідно до п. 5.2 перевізник несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження, знищення, викрадення або втрату прийнятого до перевезення вантажу до моменту передачі його вантажоотримувачу. У разі пошкодження, знищення, викрадення або втрати вантажу перевізник компенсує замовнику повну вартість пошкодженого, знищеного, викраденого або втраченого вантажу.
На підставі Договору перевезення вантажу укладено заявку на перевезення вантажу № 060416/931-2 від 06.04.2016. Перевезення вантажу виконувалось водієм ОСОБА_2 згідно ТТН № 15604 від 06.04.2016. Для перевезення використовувався транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_1.
07.04.2016 на дорозі Кіровоград-Дніпропетровськ - Харків, с. Пятихатки невідомими особами сталось викрадення насіння в кількості 135 пакетів на загальну суму 275975,10 грн., про що у місці розвантаження складено акт недостачі посівного матеріалу від 07.04.2016 та претензійної вимоги ТОВ "Ставангер".
Після виявлення нестачі вантажу, водій ОСОБА_2 подав заяву про злочин до відділу поліції Перещепинського ПВП Дніпропетровської області.
ТОВ "Транслойд" як матеріально-відповідальною особою за вантаж перед ТОВ "Ставангер" також подано заяву про вчинення злочину до Новомосковського ВП ГУ Дніпропетровської області.
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12016040350002115 розпочато досудове розслідування з приводу вказаних обставин.
Після зазначених обставин ТОВ "Сот-Транс-Авто" направило на адресу ТОВ "Транслойд" лист-повідомлення № 5 від 07.04.2016.
ТОВ "Транслойд" отримано від ТОВ "Ставангер" (замовника за договором транспортного експедирування) претензію від 27.04.2016 про оплату збитків від втрати вантажу, яка уточнена претензією від 22.07.2016 на загальну суму 275975,10 грн. (розмір вартості втраченого вантажу).
Таким чином, ТОВ "Транслойд" понесло реальні збитки, які виникли у зв'язку з втратою частини вантажу при здійснення ТОВ "Сот-Транс-Авто" перевезення за ТТН № 15604 від 06.04.2016 та відшкодуванням позивачем вказаної суми ТОВ «Ставангер».
Дані обставини встановлені рішенням Господарського суду Сумської області при розгляді справи № 920/1081/16 за позовом ТОВ "Транслойд" до відповідача ТОВ "Сот-Транс-Авто" (оскільки останнє не здійснило в добровільному порядку перерахування збитків за втрачений вантаж) про стягнення збитків у розмірі 275975,10 грн.
Дане судове рішення набрало законної сили, відтак в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вищезазначені обставини не потребують доказування під час розгляду даної справи.
Судом також встановлено, що вказана сума збитків - 275975,10 грн. стягнута з відповідача згідно рішення суду від 28.02.2018 у справі № 920/1081/16.
В обґрунтування даного позову позивач посилається на те, що відповідачем сума завданих збитків, не сплачена, а тому позивач має право на стягнення з відповідача компенсаційних виплат, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав пропуску позивачем позовної давності, зазначає, що у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу (ст. 925 цього Кодексу) застосовується позовна давність в один рік.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши у судовому засіданні подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, дійшов наступних висновків.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Судом встановлено що зобов'язання відповідача по сплаті позивачу збитків у сумі 275975,10 грн. випливає з судового рішення у справі № 920/1081/16 і цим рішенням заборгованість відповідача визначена саме як збитки.
При цьому позивач помилково вважає вказану суму заборгованості грошовим зобов'язанням, за невиконання якого настає відповідальність у вигляді нарахування боржнику сум 3% річних та інфляційних нарахувань.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
Вказана позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Збитками у розумінні ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Саме як збитки згідно рішення суду від 28.02.2018 у справі № 920/1081/16 була стягнута з відповідача на користь позивача сума коштів у розмірі 275975,10 грн. за втрату частини вантажу і на яку позивачем проведено нарахування сум інфляційних втрат та 3 % річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, згідно з положеннями п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Таким чином, суд зазначає, що нарахування позивачем 103897,87 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних на суму збитків, є таким, що здійснене всупереч положенням цивільного законодавства, відтак суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього Кодексу) застосовується позовна давність в один рік. Згідно з ч. 3 ст. 925 названого Кодексу до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
Вказана правова позиція наведена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».
Відтак, враховуючи, що суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд залишає за позивачем.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 185, 231-233, 236, 237, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові - відмовити.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне судове рішення складено 13.11.2018.
Суддя В.Л.Котельницька