"08" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1890/18
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Себовій О.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності № 7 від 14.05.2018р.;
Від відповідача: ОСОБА_2 на підставі довіреності № б/н від 30.07.2018р.;
розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Молком” до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Горяц-Т” про стягнення 110 658,16грн., -
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Молком” (надалі - позивач), звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Горяц-Т” (надалі - відповідач) суму заборгованості у розмірі 110 658,16грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №916/1890/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні.
В судовому засіданні 04.10.2018р. представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 04.10.2018р. було оголошено перерву до "23" жовтня 2018 р. до 09:45год.
В судовому засіданні 23.10.2018р. представником позивача було надано суду відповідь на відзи відповідача, відповідно до якого позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 23.10.2018р. було оголошено перерву до "08" листопада 2018 р. до 14:30год.
В судовому засіданні 08.11.2018р. представником відповідача було надано суду заперечення на відповідь на відзив позивача, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
08.11.2018р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
01.07.2015р. між ТОВ “Стабфор” (надалі - постачальник) та ТОВ “Горяц-Т” (надалі -покупець) укладено договір поставки з відстроченням платежу №54/15 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставляти покупцю, а покупець приймати та оплачувати товар, у відповідності з умовами цього договору.
Товаром за цим договором є товари, вказані у погодженому сторонами прейскуранті (специфікаціях), що є невід'ємними частинами цього договору. У прейскуранті (специфікаціях) вказується перелік товарів, що постачаються, та ціни на них (п.п.1.1., 1.2. Договору).
Відповідно до п.2.1. Договору, поставка товару здійснюється за погодженими сторонами цінами, вказаним у прейскуранті (специфікації). При цьому, постачальник зобов'язується не збільшувати ціни, вказані у прейскуранті (специфікації), протягом 14 днів з моменту їх погодження сторонами. Постачальник зобов'язується визначати ціни у прейскуранті, які погоджені покупцем та постачальником, на рівних умовах, як для покупця, так і для інших роздрібних компаній.
Згідно п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP-склад покупця (Інкотермс-2000) однією або декількома партіями у відповідності до специфікацій або накладних, які складаються на кожну партію товару. За погодженням сторонами отримувачем товару може бути третя особа.
За умовами п.п.4.1., 4.3. Договору, оплату кожної окремої партії товару (визначеної у накладній) за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних дні з моменту її отримання/реалізації. Покупець не оплачує товар, що підлягає поверненню (неякісний, бракований, зі строками придатності, які сплили або реалізації/ зі строками придатності або реалізації згідно п.3.12. цього договору).
У п.5.2. Договору, сторони визначили, що кожна зі сторін за кожний день прострочення виконання будь-яких своїх зобов'язань за цим договором сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час такого прострочення. Для покупця пеня обраховується від суми простроченого платежу.
Згідно п.8.1. Договору, договір укладено на невизначений строк та він діє до його припинення за згодою сторін або на підставах, передбачених діючим законодавством.
В подальшому, 29 грудня 2016 року між ТОВ “Стабфор”, ТОВ “Молком” та ТОВ “Горяц-Т” була укладена Угода №1 про заміну сторони Договору, згідно з пунктом 1 якої сторони погодилися замінити одну із Сторін Договору №54/15 від 01.07.2015р., укладеного між ТОВ «Горяц-Т» та ТОВ «Стабфор», а саме передати Новому Постачальнику (ТОВ «Молком») усі права та обов'язки Первісного Постачальника за договором №54/15 від 01 липня 2015 року.
Відповідно до п.2 угоди №1 про заміну сторони договору від 29.12.2016р., після підписання Сторонами цієї Угоди Новий Постачальник стає стороною Договору №54/15 від 01 липня 2015р. і є повним правонаступником Первісного Постачальника (ТОВ «Стабфор») відносно його прав та обов'язків за Договором №54/15 від 01 липня 2015р.
Згідно з пунктом 4 угоди №1 про заміну сторони договору від 29.12.2016р., станом на 29 грудня 2016р. підписання даної Угоди сторони погодили, що сума заборгованості Покупця перед Первісним Постачальником за договором №54/15 від 01 липня 2015р. становить 65 835,86 грн. (шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 86 коп.).
Листом №10/08 від 10.08.2018р. ТОВ “Молком” звернулось до ТОВ “Горяц-Т” з вимогою щодо термінового погашення заборгованості за угодою №1 від 2.12.2016р. на виконання умов договору №54/15 від 01.07.2015р.
Проте, вказана вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.
З наведених підстав, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Молком” (надалі - позивач), звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Горяц-Т” (надалі - відповідач) суму заборгованості у розмірі 110 658,16грн., з яких: 65 835,86 грн. - сума основного боргу, 10 827,62 - інфляційні втрати, 3 187,14 - 3% річних та 30 807,54 грн. - пеня.
Відповідач заперечує проти позову, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зокрема відповідач посилається на наявність підписаної між ТОВ “Молком”, ТОВ “Горяц-Т” та ТОВ "Сагітта-Т" договору переведення боргу №б/н від 18.05.2017р., яким врегульовано правовідносини, пов'язані зі зміною боржника у зобов'язанні за договором поставки №54/15 від 01 липня 2015 року.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного 01.07.2015р. між ТОВ “Стабфор” та ТОВ “Горяц-Т” договору поставки з відстроченням платежу №54/15 та укладеної 29 грудня 2016 року між ТОВ “Стабфор”, ТОВ “Молком” та ТОВ “Горяц-Т” Угоди №1 про заміну сторони Договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
У відповідності зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може буті замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочинок (відступлення права вимоги) При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на наявність підписаної між ТОВ “Молком”, ТОВ “Горяц-Т” та ТОВ "Сагітта-Т" договору переведення боргу №б/н від 18.05.2017р., яким врегульовано правовідносини, пов'язані зі зміною боржника у зобов'язанні за договором поставки №54/15 від 01 липня 2015 року, з огляду на наступне.
Як зазначає позивач, ним не було надано згоди ТОВ “Горяц-Т” на переведення основної суми боргу на ТОВ "Сагітта-Т".
Згідно із положеннями ст.520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Наданий представником відповідача примірник договору переведення боргу №б/н від 18.05.2017р. містить підписи керівників та відбитки печаток ТОВ “Горяц-Т” та ТОВ "Сагітта-Т", а щодо підпису директора ТОВ “Молком” ОСОБА_4, вбачається що в графі замість підпису поставлено рукописний напис: - " Мороз", що не може бути прийнято судом як підпис договору.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону та укладених договорів, договірні зобов'язання щодо оплати за товар не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у загальній сумі 65 835,86 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за отриманий товар за договором поставки, в розмірі 65 835,86 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 10 827,62 - інфляційні втрати, 3 187,14 - 3% річних та 30 807,54 грн. - пеня.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
За приписами п.5.2. Договору, сторони визначили, що кожна зі сторін за кожний день прострочення виконання будь-яких своїх зобов'язань за цим договором сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час такого прострочення. Для покупця пеня обраховується від суми простроченого платежу.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Молком” до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Горяц-Т” про стягнення 110 658,16грн. - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Горяц-Т” (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 143; код ЄДРПОУ 34443264) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Молком” (54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 20/3, офіс 5; код ЄДРПОУ 40872777) 65 835 /шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять/ грн. 86коп. - суми основного боргу, 10 827 /десять тисяч вісімсот двадцять сім/ грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 30 807 /тридцять тисяч вісімсот сім/ грн. 54 коп. - пені, 3 187 /три тисячі сто вісімдесят сім/ грн. 14 коп. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України
Повний текст рішення складено 13 листопада 2018 р.
Суддя С.Ф. Гут