"08" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1956/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/1956/18
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Нібулон” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113);
до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства „Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200);
про стягнення 61 680,89 грн.
Представники:
Від позивача: Петров В-П.С. за довіреністю від 30.12.2015р.
Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 01.11.2018р.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Нібулон” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця”, в якій просить суд стягнути з останнього збитки, завдані нестачею вантажу при його перевезенні у сумі 61 680,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо перевезення вантажу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018р. було відкрито провадження по справі №916/1956/18. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач в судове засідання надав відзив на позов від 04.10.2018р. за вх.ГСОО №20282, згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
ТОВ СП “НІБУЛОН” що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95532503 насипом вантаж - пшениця 3го класу та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №49465982 від 27.04.2018р.
Під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 10 750кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 02.05.2018р., складаними працівниками ТОВ СП “НІБУЛОН”.
ТОВ СП “НІБУЛОН” у день виявлення ознак нестачі, а саме 02.05.2018, листом від 02.05.2018 №5458/3-18/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаних вагонів та скласти комерційні акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України.
Проте, станцією Миколаїв-вантажний було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону (лист №143/М від 02.05.2018р.) у зв'язку з чим позивач в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подав скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 02.05.2018р. №5458/3-18/35.
Листом від 03.05.2018р. №151 Херсонська дирекція залізничних перевезень повідомила позивача про нібито відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу зі вищевказаного вагону та задоволення зазначеної скарги.
У зв'язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП “НІБУЛОН” листом від 03.05.2018р. №5525/3-18/35 запропонувало керівництву станції Миколаїв-вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95532503 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області
Позивач вказує, що 03.05.2018р. щодо вагону №65532503 було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої було складено акт експертизи №120-603 відповідно до п.6 цього акту завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона.
03.05.2018р. комісією у складі працівників ТОВ СП “НІБУЛОН” було складено акт приймання продукції за кількістю №6 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 №П-6 щодо вагону №95532503. Зазначені документи (акти приймання вантажу по кількості та акти експертизи РТПП Миколаївської області) були складені лише за участю представників ТОВ СП “НІБУЛОН”, оскільки залізниця не направила свого представника для участі у складанні цього акту, про причини відмови прийняття участі у складанні цих документів відповідач не повідомив.
Актами експертизи та актами приймання продукції було встановлено, що у вагоні №95532503 присутні сліди силового вливу на запірні елементи люків, а саме у нижній частині бункеру й кришки другого та третього від сходів вагону розвантажувальних люків, зі сторони штурвалів вагону, виявлені механічні пошкодження у вигляді здиру верхнього металевого шару, У місці з'єднання кришки і бункера другого та третього від сходів вагону розвантажувальних люків виявлені зазаори, в яких зажаті зерна пшениці.Після зняття пломб було виявлено, що у вагоні на верхніх завантажувальних люках є поглиблення вантажу у вигляді воронок ( конусоподібних порожнин) завглибшки візуально близько 1,8-2,2 м від поверхні вантажу, з чітко позначеною сумою, характерній для стікаючого вниз вантажу у бік розвантажувальних бункерів, зі сторони штурвалів вагону (тобто у бік наявних зазорів з затиснутим вантажем). При цьому, усі вище перелічені докази містять однаковий висновок про те, що візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститись недоліку вантажу.
Позивач вказує, що після переважування вантажу (нетто) у вищевказаному вагоні №95532503 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 10750кг. Нестача вантажу у вищезазначеному розмірі підтверджується актом експертизи РТПП Миколаївської області №120-575 від 04.05.2018р., актом приймання продукції за кількістю №16 від 03.05.2018р. та актом переважування вагону здійсненого вантажоодержувачем ТОВ СП “НІБУЛОН” від 03.03.2018р.
Як вказує позивач, дійсна вартість вантажу може встановлюватись на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером. Згідно з довідкою від 25.05.2018р. №6562/3-18-27, виданою вантажовідправником ТОВ СП “НІБУЛОН” (зазначений у п. 1 залізничної накладної №49465982 від 27.04.2018р.), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95532803 складає 5930грн. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів. Аналогічна вартість однієї тони вантажу зазначена і у акті приймання продукції за кількістю №16 від 03.05.2018р., у складанні якого відповідач відмовився приймати участь. Загальна вартість нестачі згідно з розрахунком у вагоні №95532503 становить грн. (10750кг - 69700кг / 100% * 0,5%) * 5930грн. = 61680,89грн.).
Позивач, посилаючись на п. 3.9. роз'яснення ВГСУ № 04-5/601 від 29.05.2002р., зазначає, що незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні) ... Вагон (контейнер) може бути цілком справній, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні...”. У даному випадку мова йде саме про технічну несправність (пошкодження) спірного вагону, у зв'язку з тим, що вагон №95532503 є вагоном-зерновозом (про що зазначено у відомості вагонів до спірної накладної), а отже, за своїм функціональним призначенням придатний для перевезення зернових культур (у тому числі сої). Таким чином, у комерційному відношенні на думку позивача вагон з виявленою нестачею вантажу є справним.
Проте, зазначений вагон на станцію призначення прибув у технічно не правному стані, а саме - наявні зазори, здири, щілини, свіжа монтажна піна у розвантажувальних люках вагона, затиснутий вантаж у розвантажувальному люці відповідного вагону. При цьому, під час передачі цього вагону перевізнику на станції відправлення він був у технічному стані справним, жодних зауважень до технічного стану вагонів залізницею не було надано. Більше того, як зазначено у п. 20 спірної накладної - вантаж завантажено у справні вагони. З урахуванням того, що накладна є договором перевезення вантажу, то залізниця уклавши цей договір без застережень до даного пункту фактично визначала, що на станції відправлення спірні вагони були справними. Відповідно до зазначеного, позивач вважає, що вагони, у розвантажувальних люках яких наявні щілини, які не передбачені технічною (інструкцією вагону та через які можливе просипання вантажу (про що також свідчить факт наявності вантажу у відповідних зазорах) не може вважатись справним. У зв'язку з цим, ТОВ СП “НІБУЛОН” отримано лист ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод” № 50-01-36/1337 від 28.07.2016р. Вказаним листом завод-виробник вагонів-зерновозів підтвердив той факт, що наявність будь-яких щілин діючими технічними вимогами до вагонів зерновозів не допускається. Так, вищевказаним листом зазначено, що «при закрытых кришках разгрузочных люков зазор между резиновым уплотнителем и крышкой (для вагона-зерновоза) ... не допускается по всему периметру места уплотнения”.
Отже, на думку позивача нестача у даному випадку відбулась через технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону, яка враховуючи той факт, що на станції відправлення таких пошкоджень вагону не було - виникла під час перевезення вантажу, а відтак відповідальність за виявлену нестачу вантажу повинен нести перевізник (залізниця).
Позивач надав до суду копію витягу з вагового журналу за 26.04.2018р. щодо зважування завантаженого вагону №95532503 за накладною №49465982 від 27.04.2018р., а також технічний паспорт на ваги, що знаходяться на станції Сватово Донецька залізниці (станції відправлення вантажу за спірною накладною). З зазначених документів вбачається, що у вагон №95532503 на станції відправлення було завантажено 69700кг вантажу, що також підтверджується і відомістю вагонів до спірної накладної. Маса переданого до перевезення вантажу визначена на справних вагонних вагах №У-2584-14. Про справність цих ваг свідчать відповідні відмітки у технічному паспорті про проходження повірок та оглядів. По прибуттю вантажу у зазначеному вагоні було виявлено нестачу переданого до перевезення вантажу в розмірі 10750кг. Отже, залізниця за залізничною накладною №49465982 від 27.04.2018р у відповідному вагоні на станції призначення видала на 10750кг вантажу менше, ніж було передано до перевезення. При цьому, як зазначено у п. 20 спірної накладної - під час відправлення вантаж було розміщено та закріплено відповідно до наявних на той час правил перевезення вантажів насипом. Вказані обставини свідчать про порушення умов договору перевезення вантажу у зв'язку з його нестачею під час перевезення, а відтак залізниця, як перевізник, повинна відшкодувати вартість нестачі відповідно до вимог діючого законодавства.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 61680,89грн. вартості нестачі вантажу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року N 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж (пшониця 3-го класу) було прийнято ПАТ „Українська залізниця” до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 27.07.2018р. між сторонами по справі договором про перевезення вантажу, оформленим накладною №49465982, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.
Приписами ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Положеннями п. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно з положеннями п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Господарським судом було встановлено, що ТОВ „Нібулон” зверталось до ПАТ „Українська залізниця” із повідомленням про встановлення обставин невідповідності маси вантажу, що відповідно до п. 129 Статуту залізниць України є підставою для складання комерційного акту, та просило провести комісійне зважування вагонів. Проте, ПАТ „Українська залізниця” було відмовлено у складанні комерційного акту, явку свого представника при проведенні позивачем зважування вагонів 02.05.2018р. відповідачем забезпечено не було, що дозволяє суду дійти висновку про вжиття позивачем передбачених Статутом заходів з метою встановлення дійсної ваги вантажу.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що ТОВ „Нібулон” у встановленому чинним законодавством порядку було як вжито заходів щодо повідомлення залізниці про необхідність складання комерційного акту так і доведено факт нестачі вантажу, встановленого за результатами зважування вагонів.
У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Перевіривши розрахунок, здійснений ТОВ „Нібулон”, вартості вантажу, якого не вистачає, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість однієї тонни вантажу, яка складає 5930 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позову шляхом присудження до стягнення із ПАТ „Українська залізниця” збитків у розмірі 61 680,89 грн., завданих нестачею вантажу.
При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймються з огляду на наступне.
Так, ПАТ „Українська залізниця” зазначає що ним видано вантаж у схоронному стані, а також немає ознак втрати вантажу під час перевезення, проте зазначені доводи не приймаються до уваги, оскільки такі твердження суперечать фактичним обставинам справи.
Щодо посилань відповідача на правомірність його відмови в комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту, адже вагон прибув на станцію призначення з непошкодженими ЗПП, то в цій частині потрібно зазначити, що п.52 Статуту залізниць України встановлює обов'язок залізниці на станціях призначення перевірити масу і стан вантажу у разі прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а не тільки у випадку пошкодження пломб відправника.
Стосовно доводу ПАТ „Українська залізниця” про те, що відмова в комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту зумовлена виявленням невідповідності маси вантажу залізничній накладній після прийняття вагонів та без участі працівників залізниці, господарський суд зауважує, що будь-які докази впливу на вантаж та/або на вагон з боку ТОВ СП „НІБУЛОН” до моменту проведення експертизи в матеріалах справи відсутні, а, отже, позиція відповідача в цій частині ґрунтується на припущеннях.
Відповідач також вказував на необхідність застосування ч.3 ст.310 Господарського Кодексу України. Дійсно, вказана норма встановлює, що відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Проте це не означає, що відповідач звільняється від обов'язку компенсувати збитки від нестачі вантажу, які виникли до цього моменту. Йдеться лише про те, що він не буде нести негативних наслідків у разі нестачі або втрати вантажу які можуть статися вже після передачі вагонів одержувачу.
Слід зазначити, що ПАТ „Українська залізниця” не було доведено суду обставин на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі ТОВ „Нібулон”.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 61680,89грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням експертів, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.ч.4,5,7 ст.127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат, пов'язаних із залученням експертів та оплати таких витрат в розмірі 2 220грн. позивачем надані до суду договір про надання послуг від 30.08.2016р. №938, із додатками и та додатковими угодами до цього договору, які укладені між ТОВ СП „НІБУЛОН” (замовник) і Регіональною ТПП Миколаївської області (виконавець), актом приймання-передачі наданих послуг №120-0028 від 11.01.2018р., рахунком на оплату №120-00286 від 11.01.2018р. та платіжним дорученням №6739 від 14.02.2018р.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 127, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Нібулон” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) до ОСОБА_1 акціонерного товариства „Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) про стягнення 61 680,89 грн. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі регіональної філії „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальність сільськогосподарського підприємства „Нібулон” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1, ідентифікаційний код 14291113) вартість нестачі вантажу у розмірі 61 680 (шістдесят одну тисячу)грн.. 89 коп., судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. та витрат, пов'язаних із залученням експертів та проведенням експертизи у розмірі 2 220(дві тисячі двісті двадцять)грн..
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13 листопада 2018 р.
Суддя К.Ф. Погребна