ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.11.2018Справа № 910/10762/18
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу
За позовом доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" Приватного акціонерного товариства "Київський Страховий Дім"
про стягнення 39 464, 19 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський Страховий Дім" (надалі - відповідач) про стягнення 39 464, 19 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту за № лп330364а7к від 29.09.2017, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 26.04.2018 р. за участю застрахованого транспортного засобу, здійснило виплату страхового відшкодування, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 відкрито провадження у справі №910/10762/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив, а також зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8076209.
31.08.2018 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла інформація про страхове покриття згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8076209.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач, у свою чергу, не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Судом також враховано, що суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
29.09.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № лп330364а7к, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Lexus RX 200» д.н. НОМЕР_1.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі № 754/5916/18, ОСОБА_2 26.04.2018 року о 13.00 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_2, по вул. Бальзака, 2-А в м. Києві, порушила п.п.10.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, при цьому, рухаючись заднім ходом, не переконалась в безпеці, в результаті чого скоїла зіткнення з стоячим припаркованим автомобілем НОМЕР_3, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Відповідно до вищезазначеної постанови Деснянського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі № 754/5916/18, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як вбачається із рахунку № СМУ00011438 від 27.04.2018, копія якого міститься в матеріалах справи, матеріальна шкода заподіяна автомобілю НОМЕР_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди склала 47 160, 12 грн.
Так, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2375976 від 04.05.2018 року та умов договору страхування № лп330364а7к від 29.09.2017 року, розмір страхового відшкодування склав 39 464,19 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 19 коп.), яке позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО згідно платіжного доручення № 449 296 від 05.05.2018, копія якого міститься в матеріалах справи
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Так, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 - водія транспортного засобу «Ford» д.н. НОМЕР_4, яка є винною особою у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Київський Страховий Дім" на підставі полісу № АК/8076209 зі строком дії з 06.03.2018 по 05.03.2019, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000, 00 грн. франшизу в розмірі 00,00 грн.
Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_2, тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 74, 76 ГПК України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.
Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) (надалі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 7.38 Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Таким чином, оскільки ДТП сталося у 2018 році, а як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль НОМЕР_3 - 2017 року випуску, тобто на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації автомобіля НОМЕР_3 не перевищував 7 років, а отже - коефіцієнт фізичного зносу при розрахунку страхового відшкодування не має бути врахований.
Окрім того, суд враховує положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Закріплене зазначеним положенням право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).
Так, в матеріалах справи міститься копія регресної вимоги позивача від 16.07.2018 за №6056/18/ЦВ на суму 39 464,19 грн., що була направлена відповідачеві та з якої випливає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування виплаченого ним у із настанням описаної вище дорожньо-транспортної протягом одного року, тобто з дотриманням терміну, що визначений приписами статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З урахуванням вищезазначеного, у зв'язку із настанням страхового випадку, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом автомобіля НОМЕР_3 у розмірі фактичних витрат на суму 39 464, 19 грн. Разом з тим, доказів сплати зазначених коштів позивачеві відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушені відповідачем, а отже - вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 39 464,19 грн. є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський Страховий Дім" (04053, м. Київ, вулиця Артема, будинок 37-41, ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) витрати пов'язані зі сплатою сплаченого страхового відшкодування у розмірі 39 464, 19 грн. та судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.11.2018 року.
Суддя Ю.О. Підченко