Справа № 266/4973/18
Провадження № 2-а/266/99/18
12 листопада 2018 року м. Маріуполь
Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Д'яченко Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до заступника командира роти №1 батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції Банар Дмитра Євгеновича про скасування постанови, -
ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до командира роти №1 батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції Банар Дмитра Євгеновича про скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122КУпАП України. Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серія НК № 706610 віл 19.08.2018 року, заступник командира роти №1 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області лейтенант поліції Банар Д.Є. притягнув до адміністративної відповідальності позивача за ч.1 ст. 122 КУпАП України до стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Відповідно до постанови, 19 серпня 2018 року о 18:15 на 500 км. автодороги Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем марки Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_2 не виконала вимогу дорожнього знаку 3.42. "Стоп-контроль", а саме проїхала без зупинки, чим порушила розділ. З даною постановою не згодна, оскільки здійснюючи рух на автомобілі Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1, по вказаній автодорозі у Херсонській області, наближуючись до залізничного переїзду, проїхала нещодавно збудований стаціонарний пост патрульної полії, зазначений об'єкт на вказаній ділянці місцевості непередбачений конфігурацією проїжджої частини та дорожньою розміткою, а є тимчасовою спорудою змонтованою з плит - блоків (ФБС). Його розташування на обочині проїжджої частини, не регламентовано жодним дорожнім знаком, а тому рухаючись по автодорозі з дозволеною швидкістю завчасно розгледіти та зупинитись, навіть на вимогу працівника поліції, є за межами технічних можливостей. Про те, що зазначений об'єкт можливо є постом поліції, позивач почала здогадуватись, коли вже проїхала та у дзеркало заднього виду за будівлею побачила службовий автомобіль поліції, який стояв у напрямок її руху та майже одразу почав рух за нею вимагаючи зупинитись. Виконавши вимогу відповідача, останній почав переконувати позивача про наявність перед постом дорожнього знаку «Стоп контроль», вимоги якого позивачем були порушенні. Заперечення позивача не були прийняті до уваги, оскільки аргументованої відповіді з приводу недотримання вимог ДСТУ 4100-2014 та причини розташування дорожнього знаку на висоті менше 1 метра від дорожнього покриття, відповідач нанести не зміг. З даною постановою не згодна, просить визнати її неправомірною та скасувати.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 07 вересня 2018 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
09 жовтня 2018 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого вважає, що позовні вимоги позивача є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, оскільки остання не надала суду необхідних належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві. Відповідно до ПДР, а саме дорожнього знаку 3.41 «Контроль», забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами. Застосовується лише за умови обов'язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та 3.31 згідно з вимогам пункту 12.10 цих правил. Відповідно до положень ДСТУ 4100-2014 «Безпека дорожнього руху. Дорожні знаки. Загальні технічні умови. Правила застосування», а саме п. 10.5.33: знак «Контроль» потрібно, застосовувати, щоб заборонити транспортним засобам проїзд без зупинки біля контрольного пункту й установлювати у місці, де повинен зупинитись транспортний засіб. Разом із відзивом долучені фото ділянки дороги, на яких чітко вбачається, що встановлення знаку 3.41 «Контроль» повністю відповідає вимогам ДСТУ 4100-2014 та встановлений з необхідною кількістю дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості». Факт проїзду без зупинки позивач не заперечує в своєму позові, а тільки підтверджує це, посилаючись на те, що стаціонарний пост поліції нічим не передбачений та є лише тимчасовою спорудою.
06 листопада 2018 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач просить відхилити відзив відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Оскільки за змістом відзиву відповідача, позовні вимоги не визнаються, в скасуванні постанови просять відмовити. Висловлюючи свою незгоду представник відповідача зазначив, що факт проїзду без зупинки позивачем не заперечується, оскільки обґрунтування вимог доводиться лише тим, що стаціонарний пост поліції нічим не передбачений та є тимчасовою спорудою. Погодитись із правовою позицією представника відповідача неможливо з огляду на вимоги ч.2 ст. 77 КАС України, яким передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, відзив відповідача повинен був містити перш за все докази, якими доводиться порушення позивачем вимог всього розділу 33 ПДР України, в частині недотримання вимог дорожнього знаку 3.42, як зазначено у оскаржуваній постанові, але жодного доказу вчинення правопорушення позивачем, УПП до суду не спрямовано .
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З постанови НК № 706610 від 19.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 19.08.2018 року о 18-15 год. в Херсонській області на автодорозі Харків-Сімферополь 500 км. Керуючи автомобілем Chevrolet Lacetti не виконала вимоги дорожнього знаку 3.42 «Стоп контроль» проїхав без зупинки чим порушила розділ 33 ПДР України, та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП України (а.с.8)
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із дослідженого відзиву та доданих до нього фото, яке надано стороною відповідача, судом встановлено, що в ньому відсутні дані про момент скоєння правопорушення, а тому в суду немає жодних достовірних даних про факт вчинення адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_2
Інших належним та допустимих доказів наявності порушень, вчинених позивачем ОСОБА_2 19.08.2018 року, - з боку відповідача суду в ході розгляду справи надано не було.
Частиною першою статті 122 КУпАП правопорушенням, за яке настає адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, визначено Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Суд вважає, що в ході розгляду справи стороною відповідача, крім даних вказаних в постанові про адміністративне правопорушення, інших належних та допустимих доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, або спростовували пояснення позивача, суду не надано, а тому постанова відносно позивача була винесена без достатніх правових підстав та позовні вимоги в частині визнання постанови незаконною та її скасування є обґрунтованими та доведеними, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Крім того, згідно із ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе скасувати постанову, а справу про адміністративне правопорушення, - закрити, в зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, ст.ст. 247, 251, 280, 283, 288 КУпАП, -
Позов ОСОБА_2 до заступника командира роти №1 батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції Банар Дмитра Євгеновича про скасування постанови - задовольнити.
Постанову заступника командира роти №1 батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції Банар Дмитра Євгеновича серії НК № 706610 від 19.08.2018 року у справі про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КУпАП України - скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя Д'яченко Д. О.